2.1.2. Поняття про міжколійя

Простір між осями двох суміжних колій називається міжколійям.

Ширина міжколійя визначається габаритами і умовами одночасного безперешкодного проходження поїздів по суміжних коліях, розміщення між коліями необхідних технічних споруд, пристроїв, матеріалів та інструментів, а також безпеки людей, які там працюють.

Мінімальні відстані між осями колій на прямих ділянках, як того ви­магає ПТЕ, мають бути:

• на двоколійних перегонах — 4100 мм;

• на багатоколійних (3 і 4 колії) перегонах між осями другої і третьої колій — 5000 мм, між крайніми — 4100 мм;

• на приймально-відправних коліях станцій — 4800 мм; якщо головні колії станції є крайніми, то відстань між ними допускається 4100 мм;

• на другорядних коліях (вантажного району, депо тощо) — 4500 мм;

• на перевантажувальних коліях — 3600 мм.

Рис. 2.2. Відстані між осями колій на перегоні

Якщо між коліями влаштовується якась споруда, то відстань між ося­ми колій має бути рівною:

є = Ь₁ + 2 х Ь₂; мм, (2.1)

де Ь₁ — ширина споруди;

b₂ — відстань, яка передбачається габаритом наближення споруд.

Міжколійя на кривих ділянках поширюються в залежності від радіусу кривої. Щодо умов проходження негабаритних вантажів міжколійя харак­теризуються 4-ма класами габаритної прохідності: і клас — це лінії з міжколійями від 4900 до 4800 мм; 2 клас — від 4800 до 4500 мм; 3 клас — від 4500 до 4100 мм; 4 клас - від 4100 до 3900 мм.

2.2. Траса, план та профіль колії 2.2.1. План місцевості в горизонталях

Земля має сферичну поверхню, але окремі невеликі її ділянки, напри­клад, квадрати 20 х 20 м, практично можна вважати за площину і зображу­вати в одному масштабі. Таке зображення називають планом місцевості. Практикується складання планів місцевості квадратами більшими ніж 20 х 20 м з урахуванням помилок від викривлення поверхні землі.

Рельєф місцевості на плані зображують особливими лініями — гори­зонталями. Горизонталі — це контури фігур уявного перетину земної по­верхні рівневими поверхнями, які знаходяться одна від одної на однаковій висоті (1,5, 10 м) і називаються рівнями. Рахунок починається від першо­го рівня, ним може бути будь-яка рівнева поверхня.

Відстань до певної примітної чи уявної точки від першого рівня нази­вають висотою точки. Вона може бути умовною або абсолютною. Умовна або відносна висота — це вертикальна відстань до точки від певної рівне­вої поверхні, прийнятої за початок відліку висот: умовного горизонту, підвалин споруди, майданчиків тощо, зафіксованих спеціальними знака­ми — реперами. Абсолютна висота — це вертикальна відстань до певної точки від основної рівневої поверхні, якою вважається середній рівень Балтійського моря, відмічений горизонтальною лінією на спеціальній пластині споруди Кронштадтського футштока. Якщо на рис. 2.3 за поча­ток відліку прийняти рівневу поверхню, яка проходить через точку А, то умовна висота точки А дорівнює нулю і точок В, С, Т) — відповідно відстаням ВЬ', Сс', Осі', абсолютна висота для усіх названих точок

дорівнює відповідно Аа, ВЬ, Сс, Dd. Висота точки відносно рівневої по­верхні іншої точки називається перевищенням цієї точки (h).

Рис. 2.3. Абсолютні і умовні висоти точок

План місцевості в горизонталях дозволяє вибрати в різних варіантах раціональне прокладення залізничної лінії, запроектувати станції, перехо­ди через річки, приблизно визначити обсяг будівельних робіт.