6.3.2. Лебідки, механічні лопати, скрепери та механічні візки

Лебідка — це вантажно-розвантажувальна машина, яка переміщує вантаж за допомогою сталевого каната, що намотується на обертаючий барабан.

Лебідки бувають стаціонарні і пересувні, канатні і ланцюгові, з руч­ним і моторним приводом, можуть використовуватись самостійно і в складі інших машин.

Найпростіша ручна лебідка (рис. 6.12) складається з двох сталевих боковин і робочого механізму. Робочий механізм має три паралельні вали. Один вал обертається ручкою і через зубчаті шестерні та проміжний вал передає зусилля на робочий барабан, що на третьому валу. Лебідка має гальмове обладнання (автоматичний храповий пристрій). Зусилля, що прикладаються до ручки, і зусилля на барабані різні, вони залежать від пе­редавального відношення зубчатої передачі (і).

Приводні лебідки можуть бути з електричним, пневматичним або ме­ханічним приводом. Вони конструктивно складаються з таких основних частин: станини, одного або декількох барабанів, шестерневої або черв'яч­ної передачі, приводу і гальмового пристрою.

За конструкцією передачі приводні лебідки поділяються на електро-реверсивні (жорсткий зв'язок барабана з приводом) і фрикційні (бараба­ни мають самостійне вмикання за допомогою муфт).

У барабанів фрикційних лебідок один кінець каната відмотується, а другий — намотується. Вертикальний фрикційний барабан називають шпилем, горизонтальний — брашпилем.

Механічна лопата — це широкий скребок, який приводиться в дію тя­говою лебідкою з ручним або електромеханічним приводом. Лопати бува­ють одинарні і подвійні. Застосовуються для вивантаження сипких і кус­кових вантажів із критих вагонів і платформ.

обладнанням, карданного вала, редуктора, диференціала, акумуляторних батарей, що розташовані під платформою. Для управління рухом електро­кар має контролер з ручкою, ручку кермового управління і гальмову педаль. Автовізки бувають двох видів: чотириколісні автокари і триколісні вантажні моторолери. Пневмовізки з пневмодвигунами застосовуються в приміщеннях з високими вимогами пожежної безпеки.

6.4. Призначення і класифікація навантажува чів періодичної дії

6.4.1. Загальні поняття про навантажувачі

Механічний навантажувач — це самохідна вантажно-розвантажу­вальна машина, обладнана пристроями для захвачення вантажу, перемі­щення і навантаження його на транспортні засоби або розвантаження і ук­ладання в штабель.

Вантажозахватні пристрої навантажувача мають підйомну каретку, яка дозволяє виконувати операції на різних рівнях, укладати вантажі у ви­сокі штабелі.

Існує багато видів вантажозахватних пристроїв і більшість наванта­жувачів може швидко їх міняти і працювати з різними вантажами.

Універсальність і мобільність — основні переваги навантажувачів над іншими вантажно-розвантажувальними машинами.

Навантажувачі застосовуються переважно на роботах з тарними і штучними вантажами (рис. 6.16), які перевозяться в критих вагонах і зберігаються в критих складах, а також на переробці сипучих і кускових навалочних вантажів.