4.1. Уламкові породи

УЛАМКОВІ ПОРОДИ утворяться з механічних осадків у результаті фізичного руйнування материнських порід. За умовами залягання це найчастіше чи лінзи лінзоподібні пластові поклади.

Структури уламкових порід характеризуються величиною чи уламків зерен. Серед них виділяють: грубоуламочну (більш 2 мм у поперечнику), піщану (2-0,1 мм), пилувату (0,1-0,01 мм), глинисту (менш 0,01 мм) і змішану.

При описі уламкових порід необхідно характеризувати не тільки величину уламків і їхня однорідність, а так само мінеральний склад. Наприклад, галечник базальтовий, гравій кварцитовий , пісок аркозові (полевошпатовий) і т.д. Уламкові породи в результаті наступних геологічних процесів можуть бути зцементовані. У залежності від величини уламків і їхнього стану (окатані чи кутасті) породи називаються брекчією чи конгломератом (табл.4) і ін.

При описі зцементованих уламкових порід необхідно характеризувати не тільки склад уламків, але і склад цементу, а так само характер цементації.

Приклад опису піщанику: щільна сіро-зеленувата порода, що складається з зерен кварцу, розміром у поперечнику 0,3-0,5 мм (20%) глауконіту до 3 мм (80%), зцементовані зеленувато-сірим цементом (до 20%), що скипає при впливі розведеною соляною кислотою зцементовані зеленувато-сірим цементом (до 20%), що скипає при впливі розведеною соляною кислотою.

Порода визначається як піщаник вапняний полиміктовий (кварц-глауконітовий), средньозернистий.

4.2 Органогенні і хемогенні породи

Органогенні і хемогенні породи утворяться у водяному середовищі і на поверхні суши в результаті життєдіяльності тваринних і рослинних організмів і хімічних процесів. У зв'язку з цим органогенні і хемогенні породи розглядаються разом, а класифікувати їх найбільше зручно по хімічному складі, виділяючи карбонатні, кременисті, сірчанокислотні, галогенні, фосфатні, вуглеводисті.

Хімічні (хемогенні) породи утворяться з хімічних осадків щирих чи колоїдних розчинів. До хімічних порід відноситься кам'яна сіль, калійні солі, доломіти, деякі різновиди вапняків, боксит і ін. Хімічні породи здебільшого мають кристалічну структуру і розділяються по величині зерен на крупнокристалічні (1 мм), приховано кристалічні (0,1...0,01 мм).

Таблиця 4. Класифікація уламкових порід

Розмір уламків (мм)	ХАРАКТЕР УЛАМКІВ
	ПУХКІ		ЗЦЕМЕНТОВАНІ		ОСНОВНІ СТРУКТУРИ
	Гострокутні уламки	Обкатані уламки	Гострокутні уламки	Обкатані уламки
Більш 1000	брили	великі валуни	валуники		псефитові (грубоуламочні)
100-1000	дрібні брили	валуни
10-100	щебінь	галечник	брекчія	Конгломерат
2-100	дресва	гравій	десвяник	гравеліт
0,1-2	пісок		піщаник		псамітові (песчані)
1,0-0,01	алеврит		алевроліт		алевритові (мулкуваті)
Менш 0,01	пеліт (глина)		аргіліт		пелітові (глинисті)

Органогенні породи утворяться в результаті біологічного життя рослин, організмів і мікроорганізмів. Наприклад, крейда, вапняк-черепашник, діатоміт, торф, вугілля й ін.

Органогенні породи, якщо вони складені з добре збережених чи скам'янілостей кістяків організмів, мають біоморфну структуру, а якщо це уламки кістяків, тоді структура називається детрітусова.

Залягання осадових порід хімічного чи органогенного походження горизонтальне чи близьке до нього. Форми залягання (мал.3) шари. Дуже часто по потужності шару спостерігається зміна чи фарбування матеріалу нагромадження, що свідчить про зміну умов опадоутворення. Складність це найважливіша текстурна ознака для осадових порід.

При вивченні осадових порід особлива увагу варто приділити їх пористості, оскільки пори і тріщини не тільки знижують міцність породи, але і є каналами руху і нагромадження води. Пористість – це сумарний обсяг усіх порожнеч і тріщин у породі.

По ступеню пористості можна виділити наступні породи:

1. щільні, у яких пористість непомітна;

2. мілко пористі – помітні дрібні частини пор;

3. грубозернисті – величина пір коливається від 0,5 до 2,5 мм;

4. кавернозні – більш 2,5 мм.

КАРБОНАТНІ ПОРОДИ

Серед карбонатних порід найбільш поширені вапняки і доломіти.

Вапняки – утворення які складаються з кальциту, часто з домішкою глини і піску.

По змісту глинистих домішок розрізняють:

1. глинисті вапняки – 20%;

2. вапняні мергелі – 20%;

3. мергелі – 30-50%;

4. вапняні глини – 50%.

При визначенні вапняків найбільш характерною ознакою є реакція з розведеною соляною кислотою, при впливі якої вони бурхливо реагують, але при цьому на поверхні зразка не утвориться у відмінності від мергелів брудної плями.

За походженням вапняки розділяються на органогенні і хемогенні. Виділити ті чи інші різновиди можна за структурою, фарбуванням й іншим ознакам.

За структурою серед вапняків виділяють крупно -, середньо - і дрібнозернисті; рівномірно - і нерівномірно зернисті; землисті, оолітові, детрітусові (перетерті), афанітові (щільні).

Органогенні вапняки бувають щільні, пористі і кавернозні. Їхнє органічне походження очевидне. У залежності від того, кістякові утворення яких організмів складають породу, розрізняють вапняки коралові, фузулінові, нумулітові, черепашники.

Біохімічні вапняки мають змішане походження, складаються з дрібних зерен кальциту, які виділені бактеріями без слідів органогенної структури. Типовим прикладом таких порід може служити писальна крейда, у якій на частку раковин, головним чином планктонних організмів, приходиться 60-70% вапна, а інша маса представлена порошкоподібним кальцитом хімічного походження.

Хемогенні вапняки утворились хімічним шляхом. Серед них найбільше значення мають дрібнозернисті, оолітові різновиди, вапнякові туфи, травертині.

Мергелі широко поширені і мають велике практичне значення, як сирі для цементної промисловості. Щільна порода з раковистим відколом з розведеною кислотою бурхливо реагує, причому на поверхні залишається брудна пляма.

Кременисті різновиди мергелю містять крім кальциту кремнезем – відрізняються великою твердістю, раковистим зламом, слабою реакцією з розведеною соляною кислотою.

Доломіти – породи, що містять не менш 95% мінералу доломіту. Діагностичною ознакою є реакція в розтертому виді з розведеною соляною кислотою і тонко піщаний злам.

Кременисті породи – породи що складаються переважно з кремнезему можуть мати як органічне, так і хімічне походження. З кременистих порід органічного походження велике значення має діатоміти, трепели, опоки.

СІРЧАНОКИСЛІ І ГАЛОГЕННІ ПОРОДИ.

Сірчанокислі і галогенні породи розрізняються по хімічному складу, але близькі за умовами формування. Серед цих порід найбільш поширені моно мінеральні різниці: кам'яна сіль, гіпс і ангідрит, що утворились в солоних водяних басейнах.

ЗАЛОЗИСТІ ПОРОДИ.

Залозисті породи мають велике практичне значення для виплавки чавуна і стали. Найбільше широко розвиті і використовуються в промисловості оолітові залізні руди, які складаються з скупчення лімоніту за розміром у поперечнику від 0,2 до 15 мм з домішкою псиломелану – марганцевої руди.

ФОСФАТНІ ПОРОДИ. Фосфатні породи – осадові породи багаті фосфатами кальцію. Твердість їх значна до 5. Для фосфоритів характерний часниковий запах, що вони видають при ударі і терті.

Фосфорити є коштовною рудою і широко використовуються для виробництва фосфорних добрив.

ВУГЛЕВОДИСТІ ПОРОДИ. Вуглеводисті породи (каустобіоліти) У цю групу входять як органогенні, так і хемогенні породи. З них широко поширені: торф, викопне вугілля, пальний сланець, бітумінозні породи, нафта.

Усі ці утворення відносяться до корисним копалинам: більшість з них формується в результаті вуглефікації органічних залишків.

Правильне визначення осадових порід можливо тільки при обліку всього комплексу їхніх зовнішніх ознак. Докладно повинні бути описані структура і текстура породи, характер шаруватості, чи наявність відсутність каверзності, фарбування, твердість, злам, щільність і інші ознаки, особливу увагу варто приділити опису складу породи.

Розділ 2. ОПИС І ВИЗНАЧЕННЯ ОСАДОВИХ ГІРСЬКИХ ПОРІД.

Устаткування: робоча колекція гірських порід, лупа, молоток, судина з водою, флакон з 10% соляною кислотою, робочий зошит, таблиці визначники осадових порід.