
- •1.Психіка. Психічний процес. Психічна властивість. Психічний стан
- •2. Джерела психологічних знань. Відмінність життєвих психологічних знань від наукових
- •3. Місце психології в системі наук. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції в розвитку сучасної психології
- •4. Класифікація методів психологічного дослідження за Ананьєвим б.Г.: загальна характеристика
- •5. Організаційні методи. Методи обробки даних. Інтерпретаційні методи психології
- •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп
- •7. Самоспостереження як метод наукового пізнання
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання й інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання.
- •10. Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.
- •12. Відображення як властивість матерії.
- •13. Форми допсихічного відображення.
- •14. Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
- •21. Сприймання мовлення. Центр Брока. Центр Верніке. Афазії.
- •22. Вібраційні відчуття. Механізм вібраційних відчуттів.
- •23. Тактильна чутливість. Адаптація до дотику. Сенсибілізація пасивного дотику. Взаємодія зору та дотику.
- •24. Кінестетичні відчуття, їх основні властивості й форми.
- •25. Загальні властивості нюхових відчуттів. Адаптація. Самоадаптація й перехресна адаптація.
- •26. Органічні відчуття. Загальні властивості органічних відчуттів.
- •27. Сприймання як активний процес. Ознаки активного характеру сприймання.
- •35. Фактори,що впливають на інтенсивність уваги
- •36. Вплив уваги на психічну діяльність
- •37 . Стани максимальної уваги.
- •42.Основні проблеми психології уваги
- •43. Пам'ять як предмет міждисциплінарних досліджень: філософські, психологічні, фізіологічні і біохімічні аспекти
- •44. Пам'ять як універсальний інтегратор психіки
- •45. Мимовільна і довільна пам’ять.
- •46. Різновиди пaм’яті. Форми пaм’яті.Короткочасна пaм’ять. Довгострокова пaм’ять. Основні характеристики. Ейдетична пaм’ять. Сутність ейдетичного феномену.
- •47. Залежність запам’ятовування від характеру діяльності, від процесів ціле покладання, від установок, мотивації, емоційних реакій суб’єкта.
- •48. Мислення як предмет міждисциплінарних досліджень.
- •49. Мислення як предмет дослідження психології
- •50. Мислення як родова здатність людини
- •51.Різновиди мислення та їхня класифікація…
- •52.Сутність мислення як процесу розв’язання завдань
- •53.Форми мислення
- •54.Формування понять. Поняття як основний елемент думки
- •55.Судження. Умовивід
- •68. Функції мовлення(комунікативна, засобу мислення, сігніфікативна, номінативна, індикативна)
- •69. Форми мовлення (зовнішнє, внутрішнє): різновиди зовнішнього мовлення: усне (діалогічне, монологічне), письмове.
- •70. Індивідуальні особливості мовлення.
- •71. Уява як універсальна людська здатність.
- •72. Роль уяви в людській діяльності, її функції.
- •73. Уява як фактор поведінки.
- •74.Різновиди уяви: активна уява (відновлювальна; творча), пасивна уява (навмисна; ненавмисна)
- •75. Етапи творчої уяви (виникнення творчої ідеї, «виношування» задуму; реалізація задуму).
- •76. Форми уяви (мрія; фантазія; марення, сновидіння; галюцинації). Реалістична уява й фантастична уява.
- •77. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •78. Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.
- •79. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С.Виготський про розвиток уяви.
- •80. Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв'язок емоцій з іншими системами (гомеостатичною, мотиваційною, перцептивною, когнітивною, моторною).
- •81. Характеристики емоційного реагування
- •82. Форми емоцій. Емоційні реакції, емоційні стани й емоційні відношення
- •83. Різновиди почуттів. Вищі почуття. Моральні почуття. Інтелектуальні почуття. Естетичні почуття. Праксичні почуття.
- •84. Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, емоційна лабільність й імпульсивність.
- •85. Емоції й пізнавальні психічні процеси.
- •Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль «позитивних» й «негативних» емоцій.
- •Функції емоцій.
- •88.Закон Йеркса-Додсона
- •89/Характеристика емоцій.
- •90/Воля як реальне й самостійне психічне явище.
- •91 Вольова регуляція як вид довільного керування
84. Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, емоційна лабільність й імпульсивність.
Зазвичай визнається, що емоції творяться у випадках, коли відбувається щось значиме для індивіда. Розбіжності починаються під час спроби уточнити характері і міру значимості події, здатного порушити емоцію.
Почуття людини суспільно обумовлені й історичні, як і самі людська особистість, постійно змінювана у розвитку суспільства. У онтогенезі почуття з'являються пізніше, ніж ситуативні емоції; їх підґрунтя з розвитком індивідуального свідомості під впливом виховних впливів сім'ї, школи, мистецтва та інших громадських інститутів. Предметами почуттів стають ті явища й умови, від яких розвитку подій, значимих для особи і тому які сприймаються емоційно. Людина неспроможна переживати почуття взагалі, безвідносно, лише до когось чи чогось навчають. Предметный характер почуттів відбиває їхнє історичної зумовленості. З'являючись як наслідок узагальнення попереднього емоційного досвіду ( групового і індивідуального), сформовані почуття стають провідними утвореннями емоційної сфери чоловіки й починають, своєю чергою, визначати динаміку і змістом ситуативних емоцій: наприклад, з почуття любові до близької людини залежно від обставин можуть розвинутися тривога для неї, горі при розлуці, радість під час зустрічі, гнів, якщо кохана людина не виправдав надій та т. п. Думки Молдові і утвердження здатні породжувати почуття.
Конкретне почуття завжди відповідає деякому більш загальному життєвому відношенню, визначеного потребами і цінностями суб'єкта, його звичками, минулим досвідом та т. п., які у своє чергу визначаються ще більше загальними закономірностями соціально-історичного розвитку, і лише цього контексті він може отримати справжнє хтиве пояснення.
Почуття - відбиток відносин на “мові особистості”, чи свідоме відбиття. Соціальна детермінація почуттів зумовлена тим, що став саме практичні відносини людей яких і власне життя стає їм особливим предметом, породжують почуття як суб'єктивні відносини, як переживання. Переживается значення того що відбувається в людини як родового істоти, як сукупного суб'єкта. Почуття буквально виростають з емоцій у певних социально-типичных умовах. Соціальна типовість умов життя визначає і своєрідність почуттів якщо представники різних культур у зв'язку з подібними подіями: демографічними, трудовими, політичними тощо.
Емоційність - це швидкість і глибина емоційної реакції людини на ті чи інші події. Для емоційної людини велике значення має все, що відбувається з нею і довкола неї. У неї набагато сильніше, ніж у неемоційної людини, виражені тілесні реакції, зв'язані з емоціями. Емоційна людина майже не буває спокійною, постійно перебуває під владою будь-яких емоцій, у стані підвищеного збудження або, навпаки, пригніченості.
Емоційна вразливість проявляється у бурхливому емоційному реагуванні на події, ситуації, предмети, стосунки. Її зумовлюють типологічні (тип нервової системи) особливості людини, життєвий досвід, спонукальна сфера, час, відсутність самовладання. У вразливих людей емоції переважають над пізнавальною функцією сприйняття світу. Вразливість як здатність до основаних на багатій уяві соціальних переживань має своєю передумовою емоційне забарвлення, нечітке сприйняття.
Емоційна лабільність- швидка емоційна реакція на зміну ситуацій, обставин і партнерів, вільний вихід з одних емоційних станів і входження в інші. Занадто виражена лабільність емоцій може ускладнювати міжособистісні і групові стосунки, оскільки такі люди надто реактивні, імпульсивні, погано керують собою. Різке її вираження робить людину нездатною мати тверді погляди і переконання, симпатії та антипатії. Емоційна лабільність властива особам із високим нейротизмом (тривожністю). Низький нейротизм супроводжує емоційна ригідність.
Імпульсивність – схильність особистості схильності діяти без достатнього свідомого контролю, під впливом зовнішніх обставин або в силу емоційних переживань. Як вікова особливість імпульсивність проявляється переважно в дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, що обумовлено недостатньою сформованістю функції контролю за поведінкою. При нормальному розвитку така форма імпульсивності достатньо оптимально коректується у спільних іграх дітей, в яких виконання рольових правил вимагає стримування своїх безпосередніх спонукань і врахування інтересів інших гравців, а також трохи пізніше в навчальній діяльності. При досягненні підліткового віку імпульсивність знову може виявлятися як вікова особливість, пов'язана вже з підвищенням емоційної збудливості в цьому віці.
Для діагностики імпульсивності використовують спеціальні тести і опитувальники, наприклад Matching Familiar Figure Test Дж. Кагана, опитувальник імпульсивності С. і Г. Айзенків та самодіагностичний тест імпульсивності Барратта