81. Характеристики емоційного реагування

Емоційне реагування характеризують забарвленість (позитивні або негативні переживання), вплив на пове­дінку та діяльність (стимулювальний, гальмівний), інтенсивність (глибина переживань, величина фізіоло­гічних зрушень), тривалість (короткочасні, тривалі), предметність (усвідомленість, зв'язок із конкретним об'єктом).

Емоційне реагування - емоційні переживання, що супроводжу­ють життєдіяльність людини. За характером емоційного забарвлення виокремлю­ють позитивне і негативне емоційне реагування. По­зитивне емоційне реагування переживається як бла­женство - насолода, раювання, розкіш, або екстаз (грец. exstasis - зміщення, несамовитість) - стан, що відчувають люди, які перебувають на вершині щастя, а також члени деяких релігійних сект, шамани. Негативне емоційне реагування переживається як незадоволення, неспокій, страх людини, спричинений певною подією, ситуацією, що може доводити її до заці­пеніння. Емоційні реакції (гнів, радість, туга, страх) про­являються як емоційний відгук, емоційний спалах і емоційний вибух (афект). Емоційний відгук є динаміч­ним явищем емоційного життя, що відображає швидкі стосунки людини, її ставлення до повсякденних ситуа­цій. Його інтенсивність і тривалість не значні, тому він не здатний суттєво змінити емоційний стан людини. Емоційний спалах - це сильний і короткочасний прояв емоцій, емоційний вибух - раптовий та бурхли­вий їх вияв. Емоції проявляються активно і пасивно. Напри­клад, при переживанні страху активним проявом може стати втеча, пасивним - завмирання на місці. У формі афекту проявляються гнів, тріумф. Такий стан характеризується значними змінами свідомості, порушенням контролю дій та вчинків. У ньому важко диференціювати феноменологічні та вегетативні про­яви. На відміну від емоції, що проявляється як душевне хвилювання, афект - це буря. Будь-яка емоція може досягти рівня афекту, якщо її породжує сильний або особливо значущий для людини стимул. Афект харак­теризують: швидке виникнення; бурхливе вираження, висока інтенсивність переживання; короткочасність; неусвідомленість. Афективні прояви позитивних емоцій (захоплення, наснага, ентузіазм, нестримні веселощі, сміх) або нега­тивних (злість, гнів, жах, розпач) нерідко супроводжу­ються ступором - станом нечутливості, нерухомості. Імпресивною складовою емоційного реагування є переживання - емоційно забарвлений стан, що ви­являється у формі задоволення або незадоволення (страждання), напруги або заспокоєння. За емоційним забарвленням вони можуть бути позитивними і нега­тивними, приємними і неприємними.

• Емоційний тон відчуттів є філогенетично найдавнішою емоційною реакцією. Він пов´язаний з переживанням задоволення чи незадоволення в процесі відчуття. Тому М.М. Ланге зараховував їх до елементарних фізичних почуттів. Він писав, що «...почуття задоволення й страждання є показником лише наявної в цей момент відповідності між враженням і вимогою організму. Воно є свідок, а не пророк». Отже, це контактний вид емоційного реагування. Саме це відрізняє, на його думку, емоційний тон відчуттів від інших емоційних реакцій. При відразі, стражданні, задоволенні завжди є взаємодія. Для емоційного тону відчуттів характерне реагування на окремі властивості об´єктів або явищ: приємний чи неприємний запах хімічних речовин або смак продуктів; приємний або неприємний звук, який дратує чи тішить тощо.

• Емоційний тон задоволення чи невдоволення, насолоди чи відрази може супроводжувати не лише відчуття, а й враження людини від процесу сприйняття, уявлення, інтелектуальної діяльності, спілкування, емоцій. Тому Є.П. Ільїн виокремлює ще один вид емоційного тону - емоційний тон вражень. Якщо емоційний тон відчуттів - це фізичне задоволення-незадоволення, то емоційний тон вражень - естетичне задоволення-незадоволення. Емоційний тон вражень входить складовою частиною до емоцій. Саме ця обставина й дає підставу поділити емоції на позитивні (пов´язані із задоволенням) і негативні (пов´язані з невдоволенням), тобто мітити їх знаком. Тому можна сказати, що емоційний тон вражень - це знак емоції.

• Емоції як «фізіологічні стани організму, які мають яскраво виражене суб´єктивне забарвлення й види, що охоплюють всі відчуття і переживання людини - від глибоких страждань, які завдають травм, до високих форм радості й соціального життєвідчування». Складність розуміння емоцій полягає й у тому, що, даючи їм визначення, автори зараховують їх то до будь-якого класу емоційних реакцій (емоційного тону, настрою, афекту), то тільки до одного, який вони називають власне емоціями й відокремлюють від інших класів емоційних явищ. Я. Рейковський, наприклад, всі емоційні явища поділяє на емоції, хвилювання, афекти і почуття; О.М. Леонтьєв - на афекти й пристрасті, власне емоції й почуття тощо. Про власне емоції говорять як про складні емоції - позитивні (радість, піднесеність тощо) і негативні (гнів, горе, страх тощо), протиставляючи їх простим емоціям - емоційному тону відчуттів.

• На початку XX ст. серед різних «почуттів» у самостійну групу почали виокремлювати афекти. Будь-яка емоція може досягти рівня афекту, якщо її спричиняє сильний або особливо значущий для людини стимул.

• Настрій (актуальний емоційний фон). У повсякденній свідомості його часто розуміють як гарний або поганий «настрій», як налаштованість (наявність або відсутність бажання) людини в цей момент спілкуватися, чимось займатися, погоджуватися або не погоджуватися тощо (недарма підлеглі, йдучи на прийом до начальника, намагаються довідатися, в якому він перебуває настрої).У більшості підручників психології настрій описують як самостійний емоційний феномен, що відрізняється від емоцій. Наприклад, М.В. Данилова пише, що те саме явище одночасно може викликати як емоцію, так і настрій, які можуть співіснувати, впливаючи один на одного.