
- •1.Психіка. Психічний процес. Психічна властивість. Психічний стан
- •2. Джерела психологічних знань. Відмінність життєвих психологічних знань від наукових
- •3. Місце психології в системі наук. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції в розвитку сучасної психології
- •4. Класифікація методів психологічного дослідження за Ананьєвим б.Г.: загальна характеристика
- •5. Організаційні методи. Методи обробки даних. Інтерпретаційні методи психології
- •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп
- •7. Самоспостереження як метод наукового пізнання
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання й інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання.
- •10. Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.
- •12. Відображення як властивість матерії.
- •13. Форми допсихічного відображення.
- •14. Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
- •21. Сприймання мовлення. Центр Брока. Центр Верніке. Афазії.
- •22. Вібраційні відчуття. Механізм вібраційних відчуттів.
- •23. Тактильна чутливість. Адаптація до дотику. Сенсибілізація пасивного дотику. Взаємодія зору та дотику.
- •24. Кінестетичні відчуття, їх основні властивості й форми.
- •25. Загальні властивості нюхових відчуттів. Адаптація. Самоадаптація й перехресна адаптація.
- •26. Органічні відчуття. Загальні властивості органічних відчуттів.
- •27. Сприймання як активний процес. Ознаки активного характеру сприймання.
- •35. Фактори,що впливають на інтенсивність уваги
- •36. Вплив уваги на психічну діяльність
- •37 . Стани максимальної уваги.
- •42.Основні проблеми психології уваги
- •43. Пам'ять як предмет міждисциплінарних досліджень: філософські, психологічні, фізіологічні і біохімічні аспекти
- •44. Пам'ять як універсальний інтегратор психіки
- •45. Мимовільна і довільна пам’ять.
- •46. Різновиди пaм’яті. Форми пaм’яті.Короткочасна пaм’ять. Довгострокова пaм’ять. Основні характеристики. Ейдетична пaм’ять. Сутність ейдетичного феномену.
- •47. Залежність запам’ятовування від характеру діяльності, від процесів ціле покладання, від установок, мотивації, емоційних реакій суб’єкта.
- •48. Мислення як предмет міждисциплінарних досліджень.
- •49. Мислення як предмет дослідження психології
- •50. Мислення як родова здатність людини
- •51.Різновиди мислення та їхня класифікація…
- •52.Сутність мислення як процесу розв’язання завдань
- •53.Форми мислення
- •54.Формування понять. Поняття як основний елемент думки
- •55.Судження. Умовивід
- •68. Функції мовлення(комунікативна, засобу мислення, сігніфікативна, номінативна, індикативна)
- •69. Форми мовлення (зовнішнє, внутрішнє): різновиди зовнішнього мовлення: усне (діалогічне, монологічне), письмове.
- •70. Індивідуальні особливості мовлення.
- •71. Уява як універсальна людська здатність.
- •72. Роль уяви в людській діяльності, її функції.
- •73. Уява як фактор поведінки.
- •74.Різновиди уяви: активна уява (відновлювальна; творча), пасивна уява (навмисна; ненавмисна)
- •75. Етапи творчої уяви (виникнення творчої ідеї, «виношування» задуму; реалізація задуму).
- •76. Форми уяви (мрія; фантазія; марення, сновидіння; галюцинації). Реалістична уява й фантастична уява.
- •77. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •78. Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.
- •79. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С.Виготський про розвиток уяви.
- •80. Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв'язок емоцій з іншими системами (гомеостатичною, мотиваційною, перцептивною, когнітивною, моторною).
- •81. Характеристики емоційного реагування
- •82. Форми емоцій. Емоційні реакції, емоційні стани й емоційні відношення
- •83. Різновиди почуттів. Вищі почуття. Моральні почуття. Інтелектуальні почуття. Естетичні почуття. Праксичні почуття.
- •84. Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, емоційна лабільність й імпульсивність.
- •85. Емоції й пізнавальні психічні процеси.
- •Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль «позитивних» й «негативних» емоцій.
- •Функції емоцій.
- •88.Закон Йеркса-Додсона
- •89/Характеристика емоцій.
- •90/Воля як реальне й самостійне психічне явище.
- •91 Вольова регуляція як вид довільного керування
80. Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв'язок емоцій з іншими системами (гомеостатичною, мотиваційною, перцептивною, когнітивною, моторною).
Емоції та почуття становлять особливу, дуже важливу сторону внутрішнього життя людини. Всі ми в кожен момент перебуваємо в певному емоційному стані, переживаємо ті чи інші почуття. Емоційні прояви людини дуже різноманітні: радість, горе, страх, гнів, подив, смуток, тривога, захоплення, презирство і т.д. Світ емоційних переживань пронизує всі сторони життя: відносини з оточуючими людьми, діяльність, спілкування та пізнання. Одна зі сфер людської діяльності - мистецтво - безпосередньо звернена до емоцій і почуттів людини. Емоції являють собою упереджене ставлення суб'єкта до навколишнього і до того, що з ним відбувається. Механізм виникнення емоцій тісно пов'язаний з потребами і мотивами людини. Умови, предмети та явища, що сприяють задоволенню потреб і досягненню цілей, викликають позитивні емоції: задоволення, радість, інтерес, збудження. Навпаки, ситуації, що сприймаються суб'єктом як перешкоджають реалізації потреб і цілей, викликають негативні емоції і переживання: невдоволення, горе, сум, страх, смуток, тривогу і ін. Отже, можна констатувати подвійну обумовленість емоцій, з одного боку, нашими потребами, з іншого - особливостями ситуації. Емоції встановлюють зв'язок і взаємини між цими двома рядами подій, сигналізують суб'єкту про можливість або неможливість задоволення його потреб у даних умовах. Емоції - імпульсивна реакція, що відображає відношення людини до значущості сприйманого їм явища, інтуїтивне визначення зв'язку даного явища з задоволенням чи незадоволенням потреб. Людина діє тільки тоді, коли його дії мають сенс. Емоції є природно-сформованими, спонтанними сигналізаторами цих смислів. Пізнавальні процеси формують психічний образ, емоційні процеси орієнтують вибірковість поведінки.
Наші емоції мають наступні функції:
1. Сигнальна функція виражається в тому, що переживання виникають і змінюються у зв'язку зі змінами у зв'язку зі змінами в навколишньому середовищі або в організмі людини. Емоційно - виразні рухи людини - міміка, жести, пантоміміка - виконують функцію сигналів про те, в якому стані перебуває система потреб людини. Коли в нашому організмі все гаразд, ми відчуваємо приємні емоції, і це свідчить про те, що наші органічні потреби або повністю задоволені, або задовольняються нормально. Якщо ж в організмі щось не в порядку, то ми переживаємо неприємні емоції.
2. Мотиваційно-регулююча функція полягає в тому, що емоції беруть участь у мотивації поведінки людини, можуть його спонукати, спрямовувати та регулювати. Крім того, іноді емоції можуть замінювати собою мислення в регуляції поведінки. У критичних ситуаціях, при нездатності людини знайти швидкий і розумний вихід із становища, емоції підказують йому, як слід діяти, і, підкоряючись їм, тобто своєї інтуїції, людина нерідко знаходить правильний вихід з ситуації, що склалася. Виникає у такій ситуації афект підказують людині досить розумний спосіб дій.
Мотиваційно-регулююча функція емоцій також проявляється в тому, що вони можуть активізувати або гальмувати діяльність людини. Ті емоції, які активізують діяльність людини, називаються стенічними, а ті емоції, які її гальмують, астенічними.
3.Комунікативна функція полягає в тому, що емоції, точніше, способи їх зовнішнього вираження, несуть у собі інформацію про психічному та фізичному стані людини, і, отже, за допомогою емоцій люди можуть обмінюватися суттєвою інформацією один з одним. Завдяки емоціям ми краще розуміємо один одного, можемо, не користуючись мовою, тільки спостерігаючи за змінами емоційних станів один одного, судити про те, що відбувається у психіці
У вищих тварин і людини виразні рухи стали тонко диференційованою мовою, за допомогою якого можна обмінюватися різноманітною і точною інформацією про внутрішні станах, відносинах, а якщо мова йде про людину, то також про думки і про відносини до подій.
4. Захисна функція проявляється в тому, що емоція, виникаючи як моментальна, швидка реакція організму, може захистити людину від загрозливих йому небезпек. Свого часу Чарльз Дарвін, аналізуючи життєву роль таких емоцій, як страх і гнів, показав, що страх сприяє уникненню шкідливих впливів (психологічно і фізіологічно швидко готує організм до втечі від того, що йому загрожує); гнів, зі свого боку, також виконує захисну функцію, так як людина або тварина у стані гніву можуть знайти в собі додаткові сили для того, щоб усунути або знищити той об'єкт, який їм в даний момент часу загрожує.
Завдяки виникає емоції організм має можливість надзвичайно швидко і вигідно пристосуватися до навколишніх умов. Він в змозі швидко, з великою швидкістю відреагувати на зовнішній вплив, не визначивши ще його тип, форму та інші конкретні параметри.