79. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С.Виготський про розвиток уяви.

У новонародженої дитини уяви ще немає. Уява складається в процесі життя дитини, в її діяльності, під вирішальним впливом умов життя, навчання і виховання. Для розвитку уяви необхідно набути відповідного досвіду, розширити коло уявлень про навколишню дійсність. Цей досвід набувається як шляхом особистих спостережень дитини у процесі її діяльності, так і через дорослих, які передають дитині свої знання про навколишні предмети і явища, свій творчий досвід. Існувала неправильна думка, що уява досягає свого розквіту у дітей молодшого віку, а потім поступово відмирає, поступаючись місцем тверезому мисленню. З цього приводу великий російський педагог і психолог К. Д. Ушинський писав: «...Думають, що з віком вона (уява.— О. 3.) послаблюється, тьмяніє, втрачає жвавість, багатство і різноманітність. Але це велика помилка, яка суперечить всьому ходові розвитку людської душі. Уява дитини і бідніша, і слабша, і одноманітніша, ніж у дорослої людини».

Перші прояви уяви можна спостерігати вже у ранньому віці, у дітей другого року життя.На основі слідів попередніх подразнень, шляхом нових їх поєднань у дитини починають виникати перші образи уяви. Ці початки уяви виявляються в перших сюжетних іграх дітей раннього віку, а також у тому інтересі, який вони виявляють до найпростіших історій, що їм розповідають дорослі. Так, малюк одного року, який навчився вже до деякої міри володіти ложкою, бере замість ложки сірник і «годує» ним бабусю і маму, які з ним перебувають, а також фарфорового собачку і бюст дівчинки. Так відбувається уявлюване годування.

Уява дітей раннього віку спочатку ще дуже обмежена і відрізняється, з одного боку, своїм пасивним, відтворюючим, а з другого боку — мимовільним характером.

У дошкільному віці під впливом виховання, у зв'язку з розширенням досвіду дитини, виникненням у неї нових інтересів і ускладненням її діяльності відбувається дальший розвиток дитячої уяви. Цей розвиток має не тільки кількісний, але і якісний характер. Уява дошкільника не тільки багатша, ніж у дитини раннього віку, але вона набуває нових рис, яких не було в переддошкільному віці.

Діти раннього віку у своїй уяві надзвичайно залежать від речей та іграшок, які знаходяться зараз перед ними. Якщо їм впадає в очі лялька, вони починають її заколисувати; якщо їм дають візочок, вони возять його взад і вперед, тощо. На відміну від цього уява дошкільників менше залежить від обставин, що безпосередньо сприймаються.

Маючи недостатній практичний досвід, молодші діти ще погано диференціюють образи уяви і уявлення про дійсно сприйняті предмети і явища. Молодший дошкільник інколи змішує уявлене з дійсним; те, що він видумав, з тим, що він дійсно бачив і пережив.

На п'ятому-шостому році життя дитини уява істотно змінюється. У зв'язку з розширенням досвіду дитини, розвитком її інтересів, ускладненням її діяльності уява набуває більш творчого характеру. Сюжети дитячих ігор, малюнків, самостійних оповідань стають багатшими і різноманітнішими. У своїй уяві дитина цього віку досягає значно більшої самостійності та ініціативи. Вона вже не просто відтворює з деякими варіантами теми, запозичені у дорослих чи старших дітей. Вона творчо їх видозмінює, доповнює, сама починає шукати способи здійснення своїх творчих задумів. На кінець дошкільного віку, приблизно на сьомому-восьмому році життя дитини, уява піднімається на новий, вищий ступінь розвитку. Під визначальним впливом виховання відбувається дальше збагачення досвіду дитини, яке дає їй можливість відбити в своїх іграх і образотворчій діяльності ширшу ділянку навколишньої дійсності. Стаючи більш творчою і цілеспрямованою (що виявляється, наприклад, у підпорядкуванні своєї уяви вимогам взятої на себе ролі, правилам гри тощо), уява поступово набуває відносної незалежності від зовнішньої діяльності.

Розвиток уяви у дитини дошкільного віку має важливе значення для підготовки її до школи. Ніяке шкільне навчання не може проходити успішно, якщо воно не спирається на достатньо розвинену уяву.