- •1.Психіка. Психічний процес. Психічна властивість. Психічний стан
- •2. Джерела психологічних знань. Відмінність життєвих психологічних знань від наукових
- •3. Місце психології в системі наук. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції в розвитку сучасної психології
- •4. Класифікація методів психологічного дослідження за Ананьєвим б.Г.: загальна характеристика
- •5. Організаційні методи. Методи обробки даних. Інтерпретаційні методи психології
- •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп
- •7. Самоспостереження як метод наукового пізнання
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання й інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання.
- •10. Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.
- •12. Відображення як властивість матерії.
- •13. Форми допсихічного відображення.
- •14. Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
- •21. Сприймання мовлення. Центр Брока. Центр Верніке. Афазії.
- •22. Вібраційні відчуття. Механізм вібраційних відчуттів.
- •23. Тактильна чутливість. Адаптація до дотику. Сенсибілізація пасивного дотику. Взаємодія зору та дотику.
- •24. Кінестетичні відчуття, їх основні властивості й форми.
- •25. Загальні властивості нюхових відчуттів. Адаптація. Самоадаптація й перехресна адаптація.
- •26. Органічні відчуття. Загальні властивості органічних відчуттів.
- •27. Сприймання як активний процес. Ознаки активного характеру сприймання.
- •35. Фактори,що впливають на інтенсивність уваги
- •36. Вплив уваги на психічну діяльність
- •37 . Стани максимальної уваги.
- •42.Основні проблеми психології уваги
- •43. Пам'ять як предмет міждисциплінарних досліджень: філософські, психологічні, фізіологічні і біохімічні аспекти
- •44. Пам'ять як універсальний інтегратор психіки
- •45. Мимовільна і довільна пам’ять.
- •46. Різновиди пaм’яті. Форми пaм’яті.Короткочасна пaм’ять. Довгострокова пaм’ять. Основні характеристики. Ейдетична пaм’ять. Сутність ейдетичного феномену.
- •47. Залежність запам’ятовування від характеру діяльності, від процесів ціле покладання, від установок, мотивації, емоційних реакій суб’єкта.
- •48. Мислення як предмет міждисциплінарних досліджень.
- •49. Мислення як предмет дослідження психології
- •50. Мислення як родова здатність людини
- •51.Різновиди мислення та їхня класифікація…
- •52.Сутність мислення як процесу розв’язання завдань
- •53.Форми мислення
- •54.Формування понять. Поняття як основний елемент думки
- •55.Судження. Умовивід
- •68. Функції мовлення(комунікативна, засобу мислення, сігніфікативна, номінативна, індикативна)
- •69. Форми мовлення (зовнішнє, внутрішнє): різновиди зовнішнього мовлення: усне (діалогічне, монологічне), письмове.
- •70. Індивідуальні особливості мовлення.
- •71. Уява як універсальна людська здатність.
- •72. Роль уяви в людській діяльності, її функції.
- •73. Уява як фактор поведінки.
- •74.Різновиди уяви: активна уява (відновлювальна; творча), пасивна уява (навмисна; ненавмисна)
- •75. Етапи творчої уяви (виникнення творчої ідеї, «виношування» задуму; реалізація задуму).
- •76. Форми уяви (мрія; фантазія; марення, сновидіння; галюцинації). Реалістична уява й фантастична уява.
- •77. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •78. Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.
- •79. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С.Виготський про розвиток уяви.
- •80. Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв'язок емоцій з іншими системами (гомеостатичною, мотиваційною, перцептивною, когнітивною, моторною).
- •81. Характеристики емоційного реагування
- •82. Форми емоцій. Емоційні реакції, емоційні стани й емоційні відношення
- •83. Різновиди почуттів. Вищі почуття. Моральні почуття. Інтелектуальні почуття. Естетичні почуття. Праксичні почуття.
- •84. Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, емоційна лабільність й імпульсивність.
- •85. Емоції й пізнавальні психічні процеси.
- •Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль «позитивних» й «негативних» емоцій.
- •Функції емоцій.
- •88.Закон Йеркса-Додсона
- •89/Характеристика емоцій.
- •90/Воля як реальне й самостійне психічне явище.
- •91 Вольова регуляція як вид довільного керування
72. Роль уяви в людській діяльності, її функції.
Уява - це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду
Функції уяви полягають:
1) у моделюванні кінцевого результату діяльності людини і тих засобів, які необхідні для його досягнення;
2) у створенні програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена;
3) у створенні образів, які не програмують діяльність, а підміняють її;
4) у створенні образів об'єктів з опорою на схеми та описи;
5) у створенні принципово нових предметів та явищ тощо.
У процесі життєдіяльності людини уява виконує рядспецифічних функцій, перша з яких полягає в тому, щобпредставляти дійсність в образах і мати можливість користуватисяними, вирішуючи завдання. Ця функція уяви пов'язана з мисленням іорганічно в нього включена.
Друга функція уяви полягає в регулюванні емоційнихстанів. За допомогою своєї уяви людина здатна хоча б частковозадовольняти потреби. Дана життєво важлива функція особливо підкреслюється і розробляється втакому напрямку психології, як психоаналіз.
Третя функція уяви пов'язана з його участю в довільнійрегуляції пізнавальних процесів і станів людини. За допомогою майстерностворюваних образів людина може звертати увагу на потрібні події,за допомогою образів він дістає можливість управляти сприйняттям,спогадами.
Четверта функція уяви полягає у формуванні внутрішнього планудій, тобто здатності виконувати їх в думці, маніпулюючи образами.
П'ятої функцією уяви є планування і програмуваннядіяльності, складання таких програм, оцінка їх правильності, процесуреалізації.
За допомогою уяви людина може керувати багатьмапсихофізіологічними станами організму, налаштовувати його на майбутнюдіяльність. Відомі факти, що свідчать про те, що за допомогоюуяви, чисто вольовим шляхом людина може впливати на органічніпроцеси: змінювати ритміку дихання, частоту пульсу, кров'яний тиск,температуру тіла і т.п. Дані факти лежать в основі аутотренінгу, широковикористовуваного для саморегуляції.
73. Уява як фактор поведінки.
Однак феномен уяви залишається загадковим і в наші дні. Людству до цих пір майже нічого не відомо саме про механізм уяви, в тому числі про його анатомо-фізіологічній основі. Питання про те, де в мозку людини локалізовано уяву, з роботою яких відомих нам нервових структур воно пов'язане, сьогодні ще не розгадані. Принаймні, про це ми можемо сказати набагато менше, ніж, наприклад, про відчуття, сприйнятті, уваги та пам'яті, які вивчені в достатній мірі.
Уява являє собою особливу форму відображення, яка полягає у створенні нових образів та ідей шляхом переробки наявних уявлень і понять. Розвиток уяви йде по лініях вдосконалення операцій заміщення реальних предметів уявними і відтворює уяви. Дитина поступово починає створювати на основі наявних описів, текстів, казок все більш складні образи та їх системи. Зміст цих образів розвивається і збагачується. Розвивається творча уява, коли дитина не тільки розуміє деякі прийоми виразності (гіперболу, метафору), але й самостійно їх застосовує. Уява ставати опосередкованим і навмисним.
Уява - це найважливіша сторона нашого життя.
Уява - особлива форма психіки, яка може бути тільки у людини. Воно безперервно пов'язане з людською здатністю, змінювати світ, перетворювати дійсність і творити нове. Будь-яке уяву породжує щось нове, змінює, перетворює те, що дано сприйняттям. Ці зміни і перетворення можуть виразитися в тому, що людина, виходячи зі знань і спираючись на досвід, уявить, тобто створить, собі картину того, чого в дійсності ніколи сам не бачив. Наприклад, повідомлення про політ у космос спонукає нашу уяву малювати картини фантастичної по своїй незвичності життя в невагомості, в оточенні зірок і планет.
Уява може, передбачаючи майбутнє, створити образ, картину того, чого взагалі не було.
