72. Роль уяви в людській діяльності, її функції.

Уява - це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду

Функції уяви полягають:

1) у моделюванні кінцевого результату діяльності людини і тих засобів, які необхідні для його досягнення;

2) у створенні програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена;

3) у створенні образів, які не програмують діяльність, а підміняють її;

4) у створенні образів об'єктів з опорою на схеми та описи;

5) у створенні принципово нових предметів та явищ тощо.

У процесі життєдіяльності людини уява виконує рядспецифічних функцій, перша з яких полягає в тому, щобпредставляти дійсність в образах і мати можливість користуватисяними, вирішуючи завдання. Ця функція уяви пов'язана з мисленням іорганічно в нього включена.

Друга функція уяви полягає в регулюванні емоційнихстанів. За допомогою своєї уяви людина здатна хоча б частковозадовольняти потреби. Дана життєво важлива функція особливо підкреслюється і розробляється втакому напрямку психології, як психоаналіз.

Третя функція уяви пов'язана з його участю в довільнійрегуляції пізнавальних процесів і станів людини. За допомогою майстерностворюваних образів людина може звертати увагу на потрібні події,за допомогою образів він дістає можливість управляти сприйняттям,спогадами.

Четверта функція уяви полягає у формуванні внутрішнього планудій, тобто здатності виконувати їх в думці, маніпулюючи образами.

П'ятої функцією уяви є планування і програмуваннядіяльності, складання таких програм, оцінка їх правильності, процесуреалізації.

За допомогою уяви людина може керувати багатьмапсихофізіологічними станами організму, налаштовувати його на майбутнюдіяльність. Відомі факти, що свідчать про те, що за допомогоюуяви, чисто вольовим шляхом людина може впливати на органічніпроцеси: змінювати ритміку дихання, частоту пульсу, кров'яний тиск,температуру тіла і т.п. Дані факти лежать в основі аутотренінгу, широковикористовуваного для саморегуляції.

73. Уява як фактор поведінки.

Однак феномен уяви залишається загадковим і в наші дні. Людству до цих пір майже нічого не відомо саме про механізм уяви, в тому числі про його анатомо-фізіологічній основі. Питання про те, де в мозку людини локалізовано уяву, з роботою яких відомих нам нервових структур воно пов'язане, сьогодні ще не розгадані. Принаймні, про це ми можемо сказати набагато менше, ніж, наприклад, про відчуття, сприйнятті, уваги та пам'яті, які вивчені в достатній мірі.

Уява являє собою особливу форму відображення, яка полягає у створенні нових образів та ідей шляхом переробки наявних уявлень і понять. Розвиток уяви йде по лініях вдосконалення операцій заміщення реальних предметів уявними і відтворює уяви. Дитина поступово починає створювати на основі наявних описів, текстів, казок все більш складні образи та їх системи. Зміст цих образів розвивається і збагачується. Розвивається творча уява, коли дитина не тільки розуміє деякі прийоми виразності (гіперболу, метафору), але й самостійно їх застосовує. Уява ставати опосередкованим і навмисним.

Уява - це найважливіша сторона нашого життя.

Уява - особлива форма психіки, яка може бути тільки у людини. Воно безперервно пов'язане з людською здатністю, змінювати світ, перетворювати дійсність і творити нове. Будь-яке уяву породжує щось нове, змінює, перетворює те, що дано сприйняттям. Ці зміни і перетворення можуть виразитися в тому, що людина, виходячи зі знань і спираючись на досвід, уявить, тобто створить, собі картину того, чого в дійсності ніколи сам не бачив. Наприклад, повідомлення про політ у космос спонукає нашу уяву малювати картини фантастичної по своїй незвичності життя в невагомості, в оточенні зірок і планет.

Уява може, передбачаючи майбутнє, створити образ, картину того, чого взагалі не було.