37 . Стани максимальної уваги.

Особливості виявлення властивостей уваги залежать від стану, інтенсивності, спрямованості та мотивації і пізнавальної, й емоційно-вольової діяльності.

У трудовій діяльності й повсякденному житті люди бувають уважні, неуважні та розсіяні. Ступінь уважності - це стійка властивість особистості, притаманна їй від природи, що вдосконалюється упродовж життя в досить обмеженому діапазоні залежно від обставин, потреб і досвіду. Уважний в одній галузі життя може бути зовсім неуважним в іншій. Тому поділ людей за таким критерієм треба вважати певним чином умовним.

Уважною людину можна назвати, якщо в неї переважає довільна й післядовільна увага, якщо вона має мету і волю, добре усвідомлює, чого хоче. Неуважна людина - це та, яка не вміє зосередитися на предметі, не здатна проникнути в суть речей, у внутрішній світ іншого. Розсіяна людина посідає проміжне місце за градацією уваги, має поверхневу спрямованість дій, не може зосередитися на якомусь об´єкті.

Довільна увага - це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Основний компонент довільної уваги - воля. Силою волі людина здатна мобілізувати й зосередити свою свідомість на потрібній діяльності впродовж досить тривалого часу.

Характерними особливостями довільної уваги є цілеспрямованість, організованість діяльності, усвідомлення послідовності дій, дисциплінованість розумової діяльності, здатність боротися із сторонніми відволіканнями.

Довільна увага своїм фізіологічним підґрунтям має умовно-рефлекторну діяльність головного мозку, здатність гальмувати непотрібні рухи та дії. У ній провідним є вибір предмета зосередження, засобів дій, який супроводжується боротьбою мотивів. Головним збудником довільної уваги є усвідомлювані потреби та обов´язки, інтереси людини, мета та засоби діяльності.

Післядовільна увага виникає в результаті свідомого зосередження на предметах і явищах у процесі довільної уваги. Долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження.

Тому післядовільну увагу називають ще й вторинною мимовільною увагою. У післядовільній увазі напруження волі слабшає, а інтенсивність уваги не зменшується, залишається на рівні довільної уваги. Завдяки тому, що інтенсивність напруження в післядовільній увазі зменшується, а інтерес до діяльності зростає, вона стає більш тривалою та продуктивною. Тому важливо в процесі діяльності - навчальної, трудової - засобами її організації та методами праці сприяти переходу уваги від довільної до післядовільної.

38.

Пасивна увага є, власне, безумовним орієнтувальним рефлек­сом на подразники, що мають життєве значення. Основна по­треба в самозбереженні змушує організм до орієнтації — уваги. 

пасивна уява:

1). пасивна умисна уява (чи марення) - створення образів уяви, які спочатку сприймаються людиною як нереальні, нездійсненні, примарні, сноподобные.

2). пасивна неумисна уява створює образи при особливих станах особи або його організму, коли людина не управляє процесом створення цих образів (сновидіння і галюцинації).

Особливе місце в системі видів уяви займає Мрія - це діяльність уяви, що проявляється в створенні оптимістичних задумів, здійснення яких чоловік чекає в майбутньому.

Функції уяви : 1. представлення дійсності в образах, а також створення можливості користуватися ними, вирішуючи завдання; 2. регулювання емоційних станів; 3. довільна регуляція пізнавальних процесів і станів людини, зокрема сприйняття, уваги, пам'яті, мови, емоцій; 4. формування внутрішнього плану дій - здібності виконувати їх усередині, маніпулюючи образами;

5. планування і програмування діяльності, складання програм, оцінка їх правильності, процесу реалізації.

Механізми уяви :

-агглютинація - створення нового образу з частин інших образів

-гіперболізація - збільшення або зменшення об'єкту і його частин

-схематизація - згладжування відмінностей між об'єктами і виявлення їх схожості

-акцентування - підкреслення особливостей об'єктів

-типізація - виділення що повторюється і істотного в однорідних явищах

39.

Мимовільна увага виникає несподівано, незалежно від свідомості, непередбачено, за умов діяльності чи відпочинку, на дозвіллі під впливом найрізноманітніших подразників, які впливають на той чи інший аналізатор організму.

Фізіологічним підґрунтям мимовільної уваги є безумовно-рефлекторна орієнтувальна діяльність мозку. Нейрофізіологічним її механізмом є збудження, що надходять до кори з підкіркових ділянок великих півкуль головного мозку.

Мимовільна увага виникає за умови, коли сила впливу сторонніх подразників перевищує силу впливу усвідомлюваних діючих збуджень, коли субдомінантні збудження, за певних обставин, стають інтенсивнішими порівняно з тими, що домінують у цей момент.

Збудниками мимовільної уваги можуть бути не лише зовнішні предмети, обставини, а й внутрішні потреби, емоційні стани, наші прагнення - усе те, що чомусь хвилює нас.

Мимовільна увага є короткочасною, але за певних умов залежно від сили впливу сторонніх подразників, що впливають на нас, вона може виникати досить часто, заважаючи основній діяльності.

40.

 З патологічних проявів уваги слід вказати на такі: нестійкість, недостатня концентрація, порушення розподілу, уповільнення переключення, розсіяність.

Патологічні прояви уваги вивчені недостатньо, оскільки виділення в самостійний пізнавальний процес багато які дослідники ставлять під сумнів.

Трапляються такі види патології уваги.

1. Слабкість активної уваги (спрямованої зосередженості на вибраному об'єкті) - характерний симптом грубих органічних уражень головного мозку, астенічних станів. Досить помітно це при виконанні хворим тесту - віднімання від 100 по 7 чи 13. Вже після перших 2-3 правильних відповідей хворий починає помилятись, а після короткого відпочинку може знову давати правильні відповіді.

2. Підвищена зосередженість уваги - спостерігається при депресіях, коли увага хворих зосереджена на невеликій кількості уявлень, як правило, неприємного змісту; при соматичних захворюваннях; при іпохондричних неврозах, епілепсії, що пояснюється малою рухливістю (інертністю) нервових процесів при цих недугах.

3. Відвертання уваги - це характерний симптом маніакальних станів. При цьому порушується процес зосередження, що лежить в основі активної уваги. Переважає пасивна увага (мимовільна), об'єктом якої бувають другорядні предмети і явища.

У дитячій практиці виділяють синдром дефіциту уваги. Його ознаки:

- неспокійні рухи в кистях і стопах (сидячи на стільці, корчаться, "звиваються");

- неможливість спокійно сидіти на місці, коли це потрібно;

- легке відволікання на сторонні стимули;

- нетерплячість (ледве дочікується своєї черги під час ігор і різних ситуацій у колективі);

- схильність відповідати, не задумуючись, не вислухавши до кінця запитання;

- труднощі при виконанні запропонованих завдань (непов'язані з недостатнім розумінням чи негативною поведінкою);

- труднощі підтримання уваги при виконанні завдань чи під час ігор;

- частий перехід від однієї незавершеної дії до іншої;

- неможливість гратись тихо і спокійно;

- балакучість;

- схильність заважати іншим, "докучати" оточуючим (наприклад, втручатись в ігри інших дітей);

- зовнішні прояви незосередженості на звернене до людини мовлення;

- схильність губити речі, необхідні в школі і вдома (наприклад, олівці, іграшки, книги і т.д.);

- часте здійснення небезпечних дій (недоврахування наслідків). При цьому не шукає пригод чи гострих відчуттів (наприклад, перебігає вулицю, не оглядаючись по сторонах).

Стареча неуважність —це нездатність зосередитися на чому-нсбудь певному уп­родовж тривалого часу. Термін «неуважність» означає поверхневу, змінну увагу . Неуважність може виявлятися: а) у нездатності до зосередження; б) у надмірній концентрації на одному об'єкті діяльності. Неуважність буває двох видів: уявна і справжня. Уявна неуважність — це неуважність людини до навколишніх предметів і явищ, викликана зосеред­женістю па якомусь одному предметі (явищі) чи переживанні. «Під час зосе­редженого думання, — пише І. П. Павлов, — і захоплення якоюсь справою ми не бачимо і не чуємо, що навколо нас відбувається — явно негативна індук­ція». Механізмом неуважності є наявність могутньої домінанти — осеред­ку збудження в корі головного мозку, що загальмовує всі інші сигнали, що надходять ззовні. До розладів уваги, що отримали назву старечої неуважності, відносять її слабке переключення у поєднанні з недостатньою концентрацією. Увага людини фіксується на одному предметі, діяльності чи темі міркування, але, на відміну від «професорської» неуважності, таке зосередження неефективне. Таке явище неуважності спостерігається в станах депресії і тривоги, коли мислення людини довго і безупинно зайняте повторюваними і марними дум­ками й образами. (Більш правильний варіант, але той, що вище теж норм)

41.Неуважність завжди тісно пов’язана з невмінням довільно

регулювати увагу, а це негативно відбивається на розумовій діяльності,

порушуючи послідовність, доказовість, несуперечливість суджень та

викликаючи емоційне відволікання думки. Проте причини неуважності

криютьсяч не тільки в недоліках довільної уваги, а й у відсутності знань.

Когнітивна, тобто пізнавальна, сфера особистості має принципове навантаження в плані побудови моделі світу. Серед пізнавальних процесів виділяють відчуття і сприймання, пам'ять, мислення і уяву, увагу. Науково-психологічний підхід вимагає аналітичного розгляду процесів пізнання, однак у реальному психічному житті всі ці процеси злиті, єдині і залежать від структури і змісту особистості людини, її мотивів, глобальної мети тощо. В когнітивній сфері сожна прослідкувати такі феномени неуважності:

-учнівська неуважность, яка проявляється в надзвичайній рухливості і отвлекаемости уваги. У цьому випадку увага мимоволі перемикається з одного предмета на інший, не затримуючись довго ні на одному з них. Це відбувається від вікової незрілості дитячої нервової системи.  -Найпоширеніший вид неуважності – вікова неуважність, яка виникає через функціональних розладів організму. Вона проявляється в тому, що людина не в повній мірі сприймає що відбувається, нездатний адекватно на нього реагувати і послідовно виконувати які-небудь дії.  -Існує також мотиваційно-обумовлена неуважність, коли людина старанно, але часто неусвідомлено уникає якихось місць, людей або не хоче думати про певні темах. Така неуважність може бути відображенням нашого несвідомого небажання щось помічати або робити.  -Також є моторне або виборче неувага. Ми не помічаємо цокання годинника, биття власного серця або звичної обстановки. 

Моторна сфера (сукупність можливостей рухової системи) яка має досить складну організацію. Вона включає в себе багато механізмів, призначених для регуляції пози.

Найбільш відомими прикладами феноменів неуважності можна прослідкувати на прикладі дітей:

По-перше, поява в носоглотці дитини аденоїдів. Ці утворення заважають носовому диханню, що веде до збіднення киснем системи кровопостачання мозку і до порушення його нормальної роботи. Такі діти дихають ротом, їх очі втрачають свій живий блиск і виразність, стають тьмяними і якимись скляними - весь вигляд дитини змінюється. У цьому випадку батькам слід звернутися до лікаря, його поради допоможуть повернути дитині працездатність.

По-друге, причиною неуважності може стати легке і швидко виявляється стомлення дітей. Воно настає особливо швидко при виконанні важкої, нецікавої і одноманітної роботи, що вимагає тривалої напруги нервово-м'язової системи і особливо зорового і слухового апаратів. Перевантаження враженнями, сильними емоційними переживаннями, недостатній відпочинок викликають виникнення сильного і розлитого гальмування діяльності мозку. Настає сонливість, нервові клітини втрачають сприйнятливість і перестають відповідати на падаючі на них подразники. Щоб уникнути цього, важливо стежити за тим, щоб дитина дотримувалась режиму дня, особливо у вихідні дні. Не варто перевантажувати її  у вихідні заняттями в різних гуртках, студіях, відвідуванням гостей, театрів, музеїв, переглядом фільмів, комп'ютерними іграми і т. д. Такий достаток вражень не дає дитині можливості зосередитися на діяльності, запропонованої їй в робочі дні.

По-третє, причиною неуважності може бути неправильне виховання дитини в сім'ї. Звільнення дитини від усіх її обов'язків і одночасно виконання всіх її примх, відсутність нормування часу занять, відпочинку, розваг, розкиданість інтересів також може викликати швидке стомлення і відключення уваги у дитини.