21. Сприймання мовлення. Центр Брока. Центр Верніке. Афазії.

Сприйняття мовлення – це система процесів переробки інформації, яка спрямована на розуміння певного повідомлення при усному спілкуванні або при читанні.

Серед різних концепцій сприйняття мовлення переважають моторна (активна) і сенсорна (пасивна). Активна концепція полягає в тому, що людина слухає інформацію, визначає її зміст через моторні сигнали, необхідні для повідомлення. При пасивному сприйнятті мовлення відбувається зіставлення інформаційного сигналу з еталоном за акустичними ознаками.

Сприйняття ґрунтується на ідентифікації звукових еталонів, але пізнавання деяких звуків пов’язане не так з акустичними, як з лінгвістичними чинниками. Мовленню притаманні часові образи, які сприймаються в цілому. Тому одиницями сприйняття можуть бути і склади, і слова, і речення, і фрази. Зрозуміло, що питання про сприйняття усного мовлення пов’язано з координатами слуху, серед яких найсуттєвішими є тон, гучність, часові інтервали. За допомогою експериментальних даних було доведено, що органи слуху сприймають зв’язне мовлення саме за цими характеристиками. Отже, процес сприйняття усного мовлення ґрунтується на слуховому відтворенні звукового повідомлення. Інші фізіологічні та психологічні механізми діють при сприйнятті писемного повідомлення, тексту.

Психолінгвістичний аналіз сприйняття тексту ґрунтується переважно на теорії синтаксису тексту, згідно з якою основними його ознаками є зв’язність та цілісність. Зв’язність тексту є категорією лінгвістичною, яка включає низку синтаксичних ознак (наприклад, синтаксичний паралелізм), актуальне членування речення, фонологічні ознаки (суперсегментні – паузи, інтонацію), семіотичну співвіднесеність компонентів (риторичні питання – чи потребує питання відповіді).

Цілісність тексту є одиницею скоріше психолінгвістичною, відтворює змістовну єдність тексту. На думку М.І.Жинкіна та Т.М.Дрідзе, змістовну організацію тексту моделює система семантичних типів предикатів, тобто при сприйнятті тексту формується ієрархічна організація програми мовленнєвого висловлення, що використовується реципієнтом. Зовнішні ознаки цілісності тексту – це сигнали, що дозволяють реципієнту прогнозувати межі, об’єм, зміст тексту.

Загальною умовою сприйняття тексту є створення образу змісту тексту. Моделлю сприйняття є синтез змісту тексту на базі перцептивного аналізу, що носить евристичний характер, в процесі якого відбувається пізнання та затримання у короткочасній пам’яті образів окремих мовленнєвих одиниць. Водночас сприйняття тексту є виділенням окремих значущих у контексті ситуацій – семантичних компонентів , синтезом цих компонентів в одне ціле.

Зі сприйняттям інформації та тексту щільно пов’язаний процес розуміння, який складається з процесів декодування, перекладу інформації на внутрішню мову, інтерпретації, результативного пояснення, оцінки, пізнання, мисленнєвої діяльності. Розуміння – це послідовна зміна структури ситуації від одного елемента до іншого; процес перекладу змісту тексту в іншу форму. Безперечно розуміння інформації в процесі комунікації та розуміння тексту є різними інтелектуальними діями. В ході спілкування ми пізнаємо елементи висловлення – слова, імена ситуацій. Важливу роль у розумінні повідомлення відіграє позамовна реальність. Притаманні усному мовленню неповні речення, усічені конструкції, запитання-натяки доповнює безпосередня ситуація спілкування.

Розуміння тексту є складною літературознавчою, філософською, психологічною, комунікативною проблемою, яка не має та не може мати однозначного вирішення. Розглядають розуміння і як своєрідну інтерпретацію, і як оцінку, і як засіб побудови власних ментальних процесів. Текст зрозумілий тоді, коли може бути висловлений іншими словами. Безперечно, процес розуміння тексту зумовлює формування особистих утворень змісту, емоційної оцінки подій тощо. На думку М.М.Бахтіна, зміст тексту поліфонічний і має численні ступені свободи інтерпретацій.

Центр Брока або Зона Брока — ділянка кори головного мозку, названа на честь французького антрополога і хірурга Поля Брока, що відкрив його в 1865 (за іншими даними в 1861), що знаходиться в задньонижній частини третьої лобової звивини лівої півкулі (у правшів), роботою якого забезпечується моторна організація мовлення і переважно пов'язана з фонологічними та синтаксичними кодифікаціями. Центр Брока — це кінетико-моторний вербальний аналізатор, у якому переробляється насамперед пропріоцептивна інформація. При ураженні цього центру виникає так звана афазія Брока (анартричний синдром), яка характеризується неможливістю об'єднання окремих мовних рухів в єдиний мовленнєвий акт.

Область Верніке або Зона Верніке (сенсорно-мовна зона) — зона кори головного мозку, що бере участь в роботі з інформацією, пов'язаною з вимовою. Область Верніке названа на честь німецького нейролога Карла Верніке (1848–1905) , який вперше описав її в 1874 році.

Афазія — розлад мови, наслідок пошкодження ділянок мозку, що відповідають за мова. У більшості людей такі ділянки розташовані в лівій півкулі мозку. Афазія зазвичай виникає раптово, часто в результаті інсульту або травми голови, проте в деяких випадках — наприклад, на фоні пухлини мозку, інфекції, деменції (набутого слабоумства) — може розвиватися поступово.

Афазія призводить до втрати здатності говорити і розуміти чужу мову, а також до здатності читати і писати. Афазія може супроводжуватися іншими мовними розладами — наприклад, дизартрія (розлад артикуляції) або апраксией мовлення, які і самі по собі є наслідком пошкодження мозку. Від афазії може постраждати будь-хто, в тому числі і діти, однак найчастіше це розлад спостерігається у людей похилого віку незалежно від статі.