8.4. Напрями взаємодії України зі світовим ринком фінансових послуг

Україна є активним учасником міжнародного фінансового ринку, оскільки потребує значних капіталовкладень. Процес взаємодії України з підрозділами міжнародного ринку фінансових послуг здійснюється через такі канали:

- валютні операції. Україна сьогодні майже не представлена на міжнародних валютних ринках. Фундаментальною причиною цього є слабкість національної економіки. Водночас низька частка України в загальному обсязі світової торгівлі не робить необхідною торгівлю гривнею на великих міжнародних валютних ринках. Тому гривнею обмежено торгують на окремих валютних ринках країн — членів СНД, які є найбільшими торговельними партнерами України. До того ж ресурси українських банків є занадто обмеженими, щоб говорити про їх присутність (хоча б із погляду валютних спекуляцій) на закордонних біржах. Отже, підсумовуючи, слід сказати, що взаємодія українських банків з міжнародними валютними ринками має в наші дні обмежений характер;

- операції з цінними паперами. Україна відносно більше інтегрована в міжнародні ринки цінних паперів (акцій і облігацій), але й ця інтеграція стримується наявними обмеженнями, зокрема такими, як фактична відсутність вільної конвертації гривні. Тому українські банки де-юре можуть вільно залучати кошти на закордонних ринках цінних паперів, але іноземні портфельні інвестиції поки що обмежені неможливістю легко вивести свої вкладення з України, конвертувавши їх у "тверду" валюту;

- позикові операції. На даний момент Україна найширше представлена на міжнародних ринках позичкового капіталу. Ці ринки складаються з двох основних сегментів — ринків банківського кредитування та ринків облігацій. Своєю чергою, міжнародні ринки облігацій охоплюють ринки євро- і так званих глобалоблігацій (global bonds), а також ринки іноземних облігацій.

Українські суб'єкти спочатку освоїли ринки міжнародного банківського кредитування.

Першу синдиковану банківську позику в розмірі 16 млн дол. зробив банк "Україна" навесні 1997 р. Координатором банківського синдикату був австрійський "Райффайзен Центральбанк" (RZB). Цей кредит позичальник повернув вчасно й у повному обсязі. Восени 1997 р. банк "Україна" отримав ще один подібний кредит від синдикату західних банків (обсягом у 35 млн дол. США строком на один рік). Цього разу банк "Україна" змушений був домовлятися зі своїми кредиторами про його реструктуризацію.

Другою українською банківською установою, яка скористалася можливостями міжнародного кредитування, став дніпропетровський "Приватбанк". Завдяки професійній роботі лідера банківського синдикату — банку "Креді Свіс Фьорст Бостон" — "Приватбанк" зумів залучити досить значні кошти (майже 50 млн дол. США) під відносно невеликий процент "ЛІБОР плюс 5,25 %". або приблизно 12,5 % на момент запозичення. Позику було взято українським банком у жовтні 1997 р. строком на півроку й повністю виплачено в зазначені терміни. Отже, протягом 1997 р. українські банки "прорубали вікно" на міжнародні ринки позичкового капіталу, а саме на ринки міжнародного банківського кредитування. Слід зазначити, що це відбулося зі значним запізненням порівняно з іншими східноєвропейськими фінансовими інституціями та російськими банками.

Основними кредиторами України до останнього часу були міжнародні фінансові організації та уряди розвинутих країн. Так, МВФ працює з українським урядом за трьома програмами:

• програма трансформації економіки;

• програма короткострокового фінансування, спрямована на досягнення макроекономічної стабілізації;

• програма розширеного фінансування.

Отже, на цей час Україна на світовому ринку фінансових послуг головним чином виступає в ролі позичальника.

Завдання для самоконтролю

1. Через які платіжні системи здійснюються міжнародні розрахунки в ЄС?

2. Дотримання яких вимог забезпечує банкам переваги в наданні банківських послуг в ЄС?

3. Через які канали Україна взаємодіє з міжнародним фінансовим ринком?

4. Охарактеризуйте основні форми надання міжнародних банківських послуг.

5. Охарактеризуйте роль України на міжнародному ринку кредитування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алєксєєв I. В. Гроші та кредит: навч. посіб. / I. В. Алєксєєв, М.К. Колісник — К.: Знання, 2009. —253 с.

2. Боярко М.І. Методологічні особливості оцінки кредитних рейтингів у банківській діяльності / І.М. Боярко, Л.Л. Гриценко, Л.А. Могиліна // Вісник Української академії банківської справи. – 2010. - № 1. – С. 68-73

3. Васюренко O.B. Банківські операції: Навч. посіб. / O.B. Васюренко — 6-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2008. — 318 с.

4. Вісник Української академії банківської справи. – 2010. - № 1. – С. 68-73

5. Гроші та кредит: Підручник/ За заг.ред М.І.Савлука.- К.: КНЕУ, 2001.-с.

6. Гроші. Фінанси. Кредит: навч.-метод. посібник / Г.Г. Кірейцев, Н.М.Александрова, С.О.Маслова; за ред. проф. Г.Г. Кірейцева. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 312 с.

7. Данілов О.Д. Фінанси підприємств у запитаннях і відповідях: Навч. посіб. / О.Д. Данілов, Т.В. Паєнтко - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 256с.

8. Демківський А.В. Гроші та кредит: Навч. посіб. / А.В. Демківський - К.: Дакор, 2007.- 528 c.

9. Коваленко Д.І. Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібник / Д.І. Коваленко — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 344 с.

10. Колісник М.Б. Періодизація розвитку банківської системи України / М.Б. Колісник // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип.19.9 – С. 184-191

11. Колодізєв О.М. Гроші і кредит: підручник / О.М. Колодізєв, В.Ф. Колесніченко – К.: Знання, 2010. – 615 с.

12. Коцовська P.P. Банківські операції: Навч. посіб. / P.P. Коцовська, О.П. Павлишин, Л.М. Хміль— К.: УБС НБУ: Знання, 2010. — 390 с.

13. Кредит і банківська справа: Підручник / О.Д. Вовчак, Н.М. Рущишин, Т.Я. Андрейків — К.: Знання, 2008. — 564 с.

14. Круш П.В. Гроші та кредит: навч. посіб. / П.В. Круш, О.В. Клименко - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 216 с.

15. Лисенков Ю.М. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн / Ю.М. Лисенков, Т.А. Коротка — К: Зовнішня торгівля, 2005. — 118 с.

16. Лобозинська С.М. Правове регулювання банківської діяльності в Україні / С.М. Лобозинська // Науковий вісник НЛТУ України. – 2006. – Вип.16.2 – С. 190-194

17. Мельник П.В., Банківські системи зарубіжних країн: підручник / П.В. Мельник, Л.Л. Тарангул, О.Д. Гордей - К.: Алерта, Центр учбової літератури, 2010. - 586 с.

18. Официальный рейтинг банков Украины / Украинский банковский портал [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://banker.ua/officialrating/?gclid=CK-5h46NrrMCFQEd3godoSMAtQ

19. Офіційний список банків України, включених до Державного реєстру банків (за станом на 01.01.2012 р.) // Вісник Національного банку України. - 2012. - №02. – С.54-59

20. Пиріг С.О. Платіжні системи: Навч. пос. / С.О. Пиріг– К.: Центр учбової літератури, 2008. – 240 с.

21. Центральний банк і грошово-кредитна політика. Навч. посіб./ За ред. Косової Т.Д. , Папаіки О.О. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 328 с.

22. Щетинін А. І. Гроші та кредит: Підручник: Вид. 4-те, перероб. та доп. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 440 c.

23. Білошапка В.С. Методичні аспекти впливу іноземного капіталу на банківський сектор України / Білошапка В.С. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2010. - № 1. – С. 32-37

24. Довгань Ж.М. Позитивні та негативні наслідки впливу іноземного капіталу на стійкість банківської системи України [Електронний ресурс]/ Довгань Ж.М. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/fkd/2011_1/part2/25.PDF

25. Білоцерківець В. В. Міжнародна економіка. Підручник. / Білоцерківець В. В., Завгородня О. О., Лебедєва В. К. та ін.; За ред. А. О. Задої, В. М. Тарасевича - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 416 с.

1 Складено за матеріалами статті Владичин У. Систематизація норма правового регулювання іноземного банківництва / У. Владичин // Економічний аналіз. – 2009. – Вип.3. – С. 112-115

2 Костогриз В.Г. Іноземний капітал в банківській системі України: сучасна проблематика / Костогриз В.Г., Беззубенко Ю.В. // Фінансовий простір. – 2012. - № 2. - 85-92

3 В розробці даного підрозділу приймала участь Гелюх Л.І.

4 Владичин У.В. Функціональний аналіз іноземного банківництва / Владичин У.В. // Науковий вісник. – 2007. – Вип..17.6 – С. 143-147