8.3. Платіжний баланс України та його структура

До 1993 р. статистика міжнародних операцій України була представлена торговельним балансом, балансом фінансових ресурсів та валютним планом країни. Спеціальною Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 17 вересня 1993 р. на Національний банк України було покладено відповідальність за складання узагальненого платіжного балансу України. Поява Концепції побудови банківської та грошово-кредитної статистики і статистики платіжного балансу була зумовлена загальнодержавною потребою незалежної України у визначенні її місця у світовому співтоваристві, розвитку банківської та фінансової систем, а також у зв'язку з покладенням на Національний банк відповідальності за формування платіжного балансу держави. Цю Концепцію було затверджено Постановою Правління Національного банку України №101 від 20.05.1994 р.

Як зазначено у концепції, розробка і створення платіжного балансу базуються на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації. За формою складання платіжний баланс України визначається як зведений статистичний звіт (за певний період часу) про здійснення міжнародних операцій українських резидентів з резидентами інших країн світу. Інформаційну базу платіжного балансу (як і у світовій практиці) становлять такі джерела:

- дані банківської системи про надходження платежів з-за кордону і здійснення платежів за кордон (фінансові операції з нерезидентами);

- інформація про рух товарних потоків через кордон (міжнародна торгівля);

- статистичні спостереження підприємств та організацій з метою збирання повної та додаткової інформації (статистична звітність експортерів та імпортерів продукції, інвесторів, та одержувачів іноземних інвестицій тощо).

Платіжний баланс – це співвідношення між валютними платежами економічних суб'єктів певної держави та її економічними межами і валютними надходженнями з позаекономічних меж держави за певний період часу.

За формою платіжний баланс становить статистичний звіт про надходження валютних коштів у країну та витрачання їх за певний період у розрізі окремих статей, країн, груп країн; за економічним змістом – макроекономічну модель, що характеризує стан та динаміку зовнішньоекономічних відносин певної країни із зовнішнім світом.

У платіжному балансі використовується принцип подвійного запису; кожна операція має дві сторони — дебет та кредит. Відповідно до цієї облікової системи загальна сума на дебеті завжди повинна дорівнювати загальній сумі на кредиті. Ця рівність дебету та кредиту не має спеціального значення, але ґрунтується на обліковій логіці, що дебетові суми (виплати) мають дорівнювати кредитним сумам (надходженням). Облікова система платіжного балансу використовується економістами як механізм проведення оцінок та інструмент аналізу.

Будь-яка операція, що призводить до платежу, проведеного громадянами даної країни (чи урядом), є витратною статтею балансу (–), а та, що веде до отримання громадянами країни (чи урядом) коштів, є прибутковою статтею балансу (+).

Основними джерелами валютних надходжень є:

– доходи від експорту товарів та послуг;

– доходи, одержані у вигляді оплати праці;

– доходи від інвестицій;

– трансферти, одержані з інших країн;

– грошові перекази мігрантів;

– інвестиції в країну;

– інші доходи.

Основними статтями валютних платежів країни є:

– оплата імпортованих товарів та послуг;

– оплата праці громадянам інших країн;

– перекази організацій і громадян в інші країни;

– оплата доходів від інвестицій;

– перерахування трансфертів за кордон;

– проведення інвестицій в інших країнах;

– інші платежі.

Платіжний баланс має таку структуру:

1. Поточний платіжний баланс (баланс поточних операцій) охоплює всі операції, які завершилися протягом даного періоду, а саме: експорт та імпорт товарів, послуг (куди входять туризм, перевезення та страхування), а також прибуток від іноземних інвестицій, односторонні трансферти на приватні й офіційні рахунки – грошові перекази, пенсії, дари та урядові субсидії. Поточний баланс має такі складові:

а) торговельний баланс— співвідношення вартості експорту та імпорту за певний проміжок часу. Торговий баланс може мати активне (позитивне) та пасивне (негативне) сальдо. Якщо торговий баланс має позитивне сальдо, це означає, що в грошовому еквіваленті товарів за кордон (експорт) було відправлено більше, ніж отримано з інших країн (імпорт). Позитивний торговельний баланс говорить про наявність попиту на товари даної країни на міжнародному ринку, а також про те, що країна не споживає все те, що виробляє. Якщо сальдо негативне, то ввезення товарів переважає над вивозом. Негативний торговельний баланс говорить про те, що країна крім своїх товарів споживає й іноземні товари. Промислово розвинуті країни використовують активне сальдо для створення другої економіки за кордоном. Пасивний торговельний баланс вважається небажаним і звичайно оцінюється для країни, що розвивається, як ознака слабкості її світових позицій але для промислово розвинутих країн цей показник може мати зовсім інше економічне значення;

б) баланс послуг та некомерційних платежів - охоплює платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо. За прийнятими у світовій статистиці правилами сюди входять, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами (хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу). За методикою МВФ показують односторонні перекази: державні операції — субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації; приватні перекази — перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину; «невидимі» операції — надходження від інвестицій та односторонні перекази;

в) баланс офіційних розрахунків — це чиста сума всіх урядових операцій, кінцеві розрахунки за цими операціями, для яких використовуються офіційні резерви. В офіційні розрахунки можуть входити резерви урядових витрат (у тому разі, коли міжнародні витрати приватного сектору переважать надходження), акумульовані резерви уряду (у тому разі, коли надходження приватного сектору переважають його витрати).

2. Баланс руху капіталів охоплює операції з довгостроковими та короткостроковими інвестиціями, що впливають на міжнародну позицію країни з інвестицій. Вивезення капіталу охоплює прямі інвестиції за кордон, проведені національними фірмами; придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій; надання кредитів національними кредиторами позичальникам з інших країн; придбання національними резидентами банківських депозитів у зарубіжних банках. Приплив капіталу охоплює прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами; придбання зарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни;надання кредитів зарубіжними кредиторами позичальникам іншої країни; придбання нерезидентами депозитів банків країни.

Динаміку платіжного балансу України можна відстежувати за Інтернет-адресою Національного банку України.