Гарантійна банківська послуга
Гарантія - це зобов'язання гаранта, що видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредитору принципала відповідно до умов гарантійного зобов'язання певну грошову суму. Гарант має право зажадати від принципала в порядку регресу відшкодування сплачених за гарантією сум, якщо інше не передбачене договором гарантії з принципалом. Видаючи гарантію, банк повинен переконатися у платоспроможності клієнта, оскільки видача гарантії, по суті, має кредитний характер. Банки беруть на себе зобов'язання при несплаті клієнтом у строк належних платежів здійснити їх за рахунок власних ресурсів. Банківська гарантія може надаватися і під відповідне забезпечення, тобто супроводжуватися відповідною заставою майна. Банківські гарантії можуть бути спрямовані на виконання клієнтом своїх зобов'язань за торговельними та фінансовими угодами: тендерна гарантія; гарантія виконання контракту; гарантія надання кредиту і виставлення акредитива; гарантія платежу; акцептування та звалювання векселів тощо.
Трастова банківська послуга
Трастові послуги засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа-засновник передає своє майно у розпорядження іншої особи - довірительному власнику, для управління в інтересах третьої особи-бенефіціара. Отже, у зазначених правовідносинах беруть участь три сторони:
- довіритель майна (засновник);
- довірительний власник (траст);
- бенефіціар - особа, на користь та в інтересах якої надаються довірчі послуги. Ним може бути сам довіритель майна або третя особа.
Банки, виконуючи функції трасту, можуть: обслуговувати облігаційні послуги; здійснювати тимчасове управління справами компаній на випадок їх реорганізації чи ліквідації; надавати послуги депозитарію (зберігання акцій, за якими акціонери передали право голосу уповноваженим представникам); здійснювати розпорядження активами; інвестувати кошти клієнта у визначені ним види активів; управляти коштами благодійних фондів; зберігати цінності.
За надання довірчих послуг банк стягує плату, розмір якої установлюється в договорі між банком та клієнтом.
Інфраструктура ринку банківських послуг - це сукупність організаційно - правових форм, які обслуговують формування попиту і пропозиції, купівлю-продаж банківських послуг через кредитно-фінансові інститути. Основними складовими елементами інфраструктури ринку банківських послуг є центральні і комерційні банки, небанківські кредитно-фінансові інститути та міжбанківські об’єднання, інформаційні технології і засоби зв'язку, консалтингові компанії, офшорні зони тощо.
6.3. Види міжбанківських об’єднань
Види комерційних банків та парабанківських установ уже було розглянуто в попередніх темах. Проте, у кредитних операціях все більшу роль відіграють міжбанківські об’єднання. Перші такі об'єднання виникли як результат появи величезних монополій у промисловості. Основними шляхами створення міжбанківських об'єднань стали злиття самостійних банків і поглинання одним банком інших банків (своїх конкурентів). На сучасному етапі існує велика кількість різноманітних міжбанківських об'єднань (рис. 6.1), cтворення яких ґрунтується як на добровільному об'єднанні самостійних банків (злиття), так і на правах власності, контролю, централізованого управління, прямого підпорядкування і залежності (поглинання).
З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних і міжнародних зв’язків, забезпечення наукового й інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки (асоціації). Характерними рисами асоціативних об’єднань є добровільний характер членства на основі спільних інтересів; вільний вибір організаційної форми об’єднання та вихід з його складу; делегування ряду повноважень асоціативному об’єднанню на підставі спільних рішень; демократичний характер управління, особливо у об’єднаннях некомерційного типу; договірна форма організації відносин між учасниками й асоціацією.
Банківські спілки (асоціації) не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.
Асоціація (спілка) банків є договірним об’єднанням банків і не має права втручатися в діяльність банків — членів асоціації (спілки).
Рисунок 6.1 – Види міжбанківських об’єднань
Банківський консорціум — це тимчасове об’єднання на договірній основі кількох банків для спільного проведення кредитних, гарантійних або інших банківських операцій. Головною метою консорціуму є: збільшення обсягів операцій через концентрацію ресурсів, розподіл ризиків, що надає змогу обмежувати втрати для кожного учасника консорціуму у випадку неплатежів позичальників. Як правило, консорціум формується на базі найбільшого з юридично самостійних учасників банку (голови консорціуму), який діє від імені та в інтересах усіх учасників. Консорціумні об’єднання часто називають банківськими синдикатами.
Банківський картель — це об’єднання незалежних великих банків, що уклали спільну угоду про розподіл сфер діяльності (узгодження та проведення єдиної політики при встановленні процентних ставок і виплати дивідендів, умов кредитування тощо).
Характерними рисами корпоративних об’єднань є: велика залежність та близькі взаємозв’язки учасників; відсутність можливостей і повної свободи вибору партнерів, тому що партнером стає власник паю чи пакету акцій, які купуються і продаються на ринку; значний обсяг централізації управлінських і контрольних функцій.
Банківська корпорація — це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків — учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.
Банківський концерн — це монопольне об’єднання акціонерних банків, де великий банк (головне акціонерне товариство) володіє контрольним пакетом акцій юридично самостійних банків (дочірніх товариств), тим самим фактично встановлюючи фінансовий контроль за їх діяльністю.
Банківський трест — монопольне об’єднання банків, яке утворюється внаслідок об’єднання власності банків, що входять до його складу. При цьому останні втрачають юридичну, комерційну самостійність і підпорядковуються єдиному органові управління. На відміну від концерну, трест ґрунтується не на акціонерній, а на пайовій формі власності.
Окремим видом об’єднання є банківська холдингова група – банківське об’єднання, до складу якого входять виключно банки. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше ніж 50% акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками.
У складі банківських концернів крім банків можуть діяти незалежні акціонерні товариства, але об’єднані єдиним керівництвом контролюючого акціонерного товариства, якому належать контрольні пакети акцій усіх інших учасників концерну.
Міжбанківські об’єднання можуть носити і змішаний характер, тобто до їх складу можуть входити не тільки банки. До них відносяться:
- фінансова холдингова група, яка складається переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою. Материнській компанії має належати більше ніж 50% акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи;
- банківська
холдинг-компанія, що
утворюються як об’єднання
змішаного типу з числа банків і
У складі банківських концернів крім банків можуть діяти незалежні акціонерні товариства, але об’єднані єдиним керівництвом контролюючого акціонерного товариства, якому належать контрольні пакети акцій усіх інших учасників концерну.
Банки утворюють міжбанківські об’єднання з метою координації та узгодження дій, підвищення ефективності своєї політики, захисту своїх професійних інтересів.