1 Етап. Клінико-анамнестична діагностика.

Повинна застосовуватися всюди, де проводиться призначення ЛЗ (від фельдшерско-акушерського пункту до багатопрофільної лікарні).

На підставі збирання анамнезу виділяються наступні контингенти:

1) з підвищеною вірогідністю виникнення алергічних реакцій на ЛЗ. До них відносяться:

- хворі з побічними реакціями на ЛЗ в минулому, які проявлялися вищенаведеними проявами МА;

- хворіі з АЗ немедикаментозного генезу (БА, АР, кропив”янка, дерматити, інсектна алергіятощо);

3)категорії, що мають (чи мали) постійний професійний контакт з ЛП: мед-, фармпрацівники, співробітники хімпідприємств тощо;

4)хворі з автоімунними захворюваннями, а також ті, хто часто і тривало приймає ЛЗ.

Коло питань, спрямованих на виявлення контингентів ризику по МА.

1.Чи приймав раніше фармакопрепарати, проходив інвазивні обстеже?

2.Лікувався часто, тривало.

3.Які препарати отримував (особливу увагу звернути на антибіотики, анестетики, внутрішньовенні, інгаляційні, аплікаційні введення препаратів).

4.Чи були небажані явища на прийом лікарських засобів (ЛЗ) і в чому вони проявлялися: особливу увагу слід звернути на втрату свідомості, зниження артеріального тиску, свербіня і висипи на шкірі, її почервоніння, набряки; появу виділень з носу, почервоніння очей, їх свербіння; явища бронхоспазму.

5.Чи виникали такі явища при першому ж прийому ЛЗ (при умові, що вони раніше не приймалися хворим) або це виникало через 5-7 і більше днів лікування.

6.Чи хворіє він алергічними захворюваннями, чи хворіли на них його батьки, кровні родичі.

7.Які є у нього інші хронічні захворювання (особливу увагу слід звернути на автоімунні, хвороби нирок, печінки і жовчного міхура, шлунку і кишечника, підшлункової залози ).

8.Чи має хворий професійні шкідливості з сенсибілізуючими властивостями (особливу увагу слід звернути на роботу у аптечних, медичних закладах, біотехнологічних підприємствах).

9.Чи є харчові продукти, харчові домішки, які не переносить хворий (особливу увагу слід звернути на продукти тваринного походження, домішки невизначеного складу і походження).

Запис у амбулаторній або стаціонарній карті про те, що хворий ознайомлений з маніпуляцією, яку йому мають провести, або з характером лікування і препаратами, які йому мають призначити (дати йому можливість ознайомитися з їх можливими побічними явищами і отримати підпис про поінформовану згоду на маніпуляції і лікування). Якщо виникає нагальна потреба у призначенні фармакотерапії хворому, який з різних причин не може дати цієї згоди, таку згоду слід отримати від його близьких родичів або здійснити комісійне призначення препаратів або діагностичних процедур.

ПОБІЧНА ТОКСИЧНА ДІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ НА СЛИЗОВУ ОБОЛОНКУ ПОРОЖНИНИ РОТА

Токсичне ушкодження СОПР за місцевого застосування лікарських препаратів.

У стоматологічній практиці широко застосовуються різні групи лікарських засобів і окремі препарати місцево, всередину, парентерально або у формі аерозолів. Одні з них - у вигляді концентрованих паст (арсенова) - використовуються для некротизації пульпи зуба при її запаленні; інші - у вигляді концентрованих розчинів (10-36% соляна кислота) - для вибілювання зубів при флюорозі; для імпрегнації кореневих каналів чи зубів у їхньому пломбуванні (резорцин-формалінова суміш); треті – для обробки твердих тканин зуба за їхньої гіперчутливості (20-30% азотнокисле срібло або фториста паста) та ін.

Окрему групу складають психогенні реакції. Це особи, які страждають на психогенні реакції на ліки. Найчастіше це пацієнти, в яких були одноразові або дворазові реакції на ліки (печія шкіри або CO, або неприємний смак та ін.), після чого в людини з особливостями психіки, а інколи, на жаль, за активної участі лікаря, виникає побічний невроз на ліки на відміну від пацієнтів, які захоплюються самолікуванням.

Токсична дія знаходиться у прямій залежності від дози, фармакологічних особливостей препарату, умов і тривалості його застосування, від віку пацієнта і функціонального стану його органів і систем.

Причини:

• передозування (абсолютне, відносне);

• надмірна концентрація;

• порушення технології застосування;

• тривалість застосування;

• токсичні домішки, особливо в таблетках, пастилках, карамелях, застосовані локально чи per os;

• призначення без урахування протипоказань;

• фармакологічна несумісність препаратів;

• кумуляція ліків.

Сприятливі фактори:

• вагітність;

• знижена або порушена антитоксична функція печінки і видільна здатність нирок, ШКТ, шкіри;

• домішки токсичних речовин, пестицидів у продуктах харчування.

Алергічні реакції виникають суто індивідуально на алерген лікарський препарат, що початково має властивість алергену, чи гаптен, що здобуває його властивості після з’єднання з тканинними білками організму. Інтенсивність і тяжкість реакції алерген-реагін не залежить від дози, але частота їх виникнення і тяжкість перебігу зростає за повторних контактів з алергеном, нерідко іншої групи препаратів і навіть з фізичним агентом (тепло, холод, інсоляція та ін.).

Як зазначалося вище, медикаментозні засоби як ліки мають фармакотерапевтичний ефект, і це є результатом головної цілющої взаємодії між лікарським препаратом і організмом рецепторами його органів, тканин і клітин. У той же час, кожен медикаментозний препарат за певних умов може виявитися отрутою, алергеном, а антибактеріальні препарати, крім того, можуть викликати дисбактеріоз, унаслідок якого може розвитися суперінфекція, зокрема і кандидоз.

У вітчизняній літературі описані кілька класифікацій, у яких відбиті побічні реакції лікарської терапії, що виявляються на СОПР. Однак, у них не знайшли досить повного відображення фактори, що сприяють виникненню і розвитку цих реакцій, а також деякі нозологічні одиниці, що мають істотне значення для практичного лікаря. Тому ми на основі аналізу даних літератури і багаторічних спостережень власних і співробітників кафедр терапевтичної стоматології і післядипломної освіти лікарів-стоматологів УМСА спробували внести корекцію в систематику побічної дії лікарських засобів, що виявляються на СОПР, поклавши в основу її етіологічні, патогенетичні і клініко-морфологічні ознаки.

Це висуває перед лікарями-стоматологами проблему розширення і поглиблення своїх знань у галузі клінічної фармакології, її терапевтичних можливостей, з одного боку, причин і механізму і різнобічної і нерідко несподіваної побічної дії лікарських препаратів — з іншого. Ці знання в поєднанні з глибоким і всебічним клінічним мисленням дозволять лікареві досягти максимального позитивного ефекту в діагностиці захворювання, а отже, й у комплексному лікуванні хворого, запобігати можливості розвитку побічних реакцій, а у разі їх виникнення надати хворому раціональну допомогу.

Навіть короткий огляд літератури свідчить про те, що медикаментозні засоби як ліки, маючи знешкоджувальну (антибактеріальну, детоксикуючу, замінну, імуномодулюючу й ін.) терапевтичну дію, за певних умов можуть бути токсичними агентами, сенсибілізуючими і вирішальними антигенуми, а також сприяти розвитку кандидозу, викликаючи на тлі однієї первинної патології іншу побічну, котра може виявитися тяжчою і небезпечнішою для здоров’я і життя, ніж перша. У той же час, із клінічної практики добре відома й корисна дія деяких ліків-антагоністів, використовуваних як антидоти. Гак, наприклад, унітіол, натрію тіосульфат, пентацил та ін. широко використовуються для нейтралізації токсичної дії препаратів солей важких металів, а активоване вугілля й інші сорбенти для адсорбції токсинів, що потрапляють через ШКТ, тим самим рятуючи організм від токсичних речовин.

Поряд із токсичним і сенсибілізуючим ефектом деякі лікарські препарати з групи антибіотиків і сульфаніламідів, особливо за порушення технології їхнього застосування (малі дози, дострокове переривання курсу лікування без достатніх підстав і т.д.), сприяють появі стійких форм мікроорганізмів. Протигістамінні препарати збільшують токсичність деяких антибіотиків (стрептоміцину, неоміцину, канаміцину й ін.), а дифенін - сульфаніламідів.

Поєднане застосування протизапальних засобів (амідопірину, бутадіону, анальгіну й ін.) із саліцилатами, сульфаніламідними препаратами може підсилити їхній токсичний вплив на кістковий мозок. Крім антибіотиків, посилення токсичної дії спостерігається за поєднаного застосування інших препаратів.

Так, саліцилати збільшують токсичні ефекти кортикостероїдів, сульфаніламідів і тиреоїдних препаратів. За застосування антибіотиків зростає токсичний вплив деяких лікарських речовин на печінку, нирки, кістковий мозок. Тому небажано одночасно з ними призначати цитостатики, амідопірин, бутадіон та інші препарати цієї групи. Антибіотики не слід комбінувати з новокаїнамідом, хінідином. На їхньому тлі потрібна обережність із застосуванням анестетиків. Антибіотики також сприяють розвитку гіпокаліємії і тому збільшують токсичність серцевих глікозидів. З огляду на ці явнща, бажано певною мірою знижувати стандартну дозу останніх, коли вони застосовуються на тлі антибіотиків та ін. протимікро6них засобів.

Так, наприклад, за комбінованого призначення пеніциліну і тетрацикліну, як і пеніциліну з левоміцетином, спостерігається антагонізм, унаслідок чого послаблюється антибактеріальна активність кожного з них, але при цьому можливе посилення їхньої токсичної дії. У разі поєднаного застосування неоміцину зі стрептоміцином чи мономіцином різко підсилюється токсична дія, і тому таке поєднання неприпустиме.

Антибіотики, маючи потужну антибактеріальну дію на чутливу мікрофлору, разом з тим знижують фізіологічну активність клітин і тканин. Тому чутливість тканин до пригнічувальної дії будь-яких фармакологічних речовин зростає. Антибіотики, як і сульфаніламіди, здатні пригнічувати функцію нирок і їм властива нефротоксичність. У зв’язку з цим виведення лікарських засобів затримується, і це сприяє їхньому накопиченню в тканинах.

Комбіноване застосування лікарських засобів і можлива їх побічна дія У клінічній, зокрема і в стоматологічній практиці, широко використовують кілька лікарських препаратів одночасно (поліпрогмазія), особливо для лікування захворювань пародонта, СОПР, і нерідко без достатнього врахування їхньої сумісності, а отже, не досягають того позитивного ефекту, на який розраховує практикуючий лікар.

Відомо також, що застосування таких засобів як атропін, беладона, скополамін, психофармакологічних і антигістамінних препаратів (алергозан, фенерган та ін.) значно, а деякі різко, пригнічують слиновиділення. Зниження ж секреції слини, у свою чергу, сприяє висиханню СОПР різного ступеня (ксеростомія) і зміні її фізіологічних констант. А це призводить до порушення основних функцій порожнини рота: ускладнюється жування, формування харчової грудки, її ковтання, фізіологічне очищення зубів і СОПР, змінюється мікрофлора порожнини рота. У таких умовах створюються сприятливі умови для виникнення і розвитку різних патологічних процесів у тканинах порожнини рота - СОПР, пародонті, зубах. Це, у свою чергу, сприяє порушенню загального стану хворого (психологічного стану, харчування і т.д.)

Навіть такі життєво важливі для організму речовини, як вітаміни А, групи В, а також РР за тривалого застосування в лікувальних дозах можуть спричиняти токсичну дію. Але особливу небезпеку нераціональної вітамінотерапії становлять негайні й сповільнені АР

Барбітурати можуть спричиняти виражену токсичну дію, особливо на ЦНС, викликати тератогенний ефект. Ненаркотичні препарати (саліцилати, анальгін, амідопірин і багато інших, широко застосовуваних у клінічній практиці), нерідко викликають анемію, зокрема й агранулоцитоз, а також сенсибілізують організм. Саліцилати, крім того, спричиняють і тератогенну дію.

Етіологія та патогенез псевдоалергії. Типи псевдоалергічних реакцій.

• Гістаміновий механізм (гістамінолібераційний, гістамінопексичний, дія екзогенного гістаміну, шлях пов”язаний з дисбактеріозом).

• Обумовлений неадекватним посиленням активації класичного та альтернативного шляхів комплементу

• Обумовлений порушенням метаболізму жирних кислот.

1. Принципи діагностики та диференційної діагностики алергічних та псевдо- алергічних реакцій.

Диференційна діагностика справжніх та псевдоалергічних реакцій

Ознака	Справжня алергічна реакція	Псевдоалергічна реакція
Етіологічна ознака Кількість Імунна фаза алергічної реакції Період сенсибілізації Алергологічний родинний анамнез Шкірні тести з алергенами Специфічні антитіла в сироватці Еозинофілія в крові	Антиген (АГ) Мала Наявна Часто можна встановити Позитивний Позитивні Є Часто	Лібератори гістаміну, серотоніну Значна Відсутня Не вдається встановити Негативний Негативні Немає Відсутня

Принципи надання допомоги при виникненні невідкладних станів.

Невідкладна допомога при анафілактичному шоці (АШ).

Терапія АШ має бути негайною і спрямованою на припинення всмоктування алергену, ізоляцію його, нормалізацію артеріального тиску, зняття спазму, усунення асфіксії. Припинити (зменшити) вступ алергену можна накладенням джгута вище за місце ін'єкції, введенням 0,3—0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну у вогнище, охолоджуванням льодом. Все це сприяє зменшенню всмоктування алергену. Хворого слід укласти, зігріти, забезпечити вступ свіжого повітря. Необхідно пам'ятати про

Потім дрібно по 0,5 мл вводять 0,1 % розчин адреналіну в різні ділянки тіла або 1 % розчин мезатона (за відсутності поліпшення стану хворого). Для усунення колапсу підшкірно вводять 2 мл 10 % розчину кофеїн-бензоат натрію, кордіамін. Антигістамінні препарати можуть знижувати артеріальний тиск, тому їх вводять після поліпшення гемодинаміки. Використовують 1 % розчин димедролу, 2,5 % розчин піпольфену або або інший антигістамінний препарат. Підшкірно вводять 30—60 міліграм преднізолону (або 125 міліграм гідрокортизону). При бронхоспазмі, крім того, роблять внутрішньовенну ін'єкцію 10 мл 2,4 % розчину еуфілліна з 10 мл 40 % розчину глюкози. При судомах і збудженні хворого використовують седуксен, дроперідол (1—2 мл). Дроперидол вводять внутрішньовенно, препарат володіє протишоковою, нейролептичною дією. За свідченнями використовують оксигенотерапію, штучне дихання.

Лікування набряку Квінке.

Припинити контакт з алергеном. Якщо набряк невеликий і не загрожує життю хворого, то можна використати антигістамінні засоби (див. нижче). Якщо є ризик розвитку набряку гортані - допомога як при анафілактичному шоці. При виникненні асфіксії-трахеостомія.

При розвитку вродженого ангіоневротичного набряку-необхідно ввдння С1-інгібітора (С1 естерази), або свіжозамороженої плазми, або Σ-амінокапронової кислоти.

Ангіоневротичний набряк Квінке

Набряк Квінке, вперше описаний в 1862 році, відносять також до алергічних реакцій негайного типу. Набряк Квінке часто поєднується з кропив'янкою. Обидва захворювання мають загальний імунопатогенез: вивільнення гістаміну та інших біологічно активних речовин веде до розширення капілярів, підвищення проникності судин, утворення пухиря. Набряк Квінке розвивається у відповідь на дію харчових, лікарських, холодових та інших алергенів. З лікарських препаратів, що найчастіше викликають набряк, виділяють амідопірин, ацетилсаліцилову кислоту, броміди, антигістамінні препарати та ін. Серед інших алергенів, що викликають набряк Квінке, відзначають косметичні засоби, засоби дезінфекції, що містять хлор.

Клінічна картина. Захворювання починається гостро. Хворий відзначає почуття незручності, збільшення в області губ, язика, інших частин обличчя, тіла. Появі набряку може передувати сверблячка. При значному збільшенні язику внаслідок набряку він насилу поміщається в роті. Одночасно можуть набрякати м'яке піднебіння, мигдалики. Набряк розвивається протягом кількох хвилин, рідше годин, і може самостійно зникнути, але може зберегтися протягом кількох днів.

Набряк Квінке з локалізацією на губах слід диференціювати від синдрому Мелькерссона - Розенталя, лімфостазу, колатерального набряку при періоститі і абсцесі губи.

Лікування. При лікуванні важливо припинити контакт з алергеном. Потім при набряку губ, повік, іншої локалізації (крім набряку гортані) всередину застосовують антигістамінні препарати (лоратадин, астемізол, цетиризин та ін.) 1 раз на день. Призначають також аскорутин, який знижує проникність судин. Місцеве лікування не потрібно.

При набряку гортані всі втручання мають бути невідкладними і відповідати за змістом тим, що описані при лікуванні анафілактичного шоку. Крім того, у важких випадках, при наростанні асфіксії, виробляють трахеостомії.

Багатоформна еритема.

Розрізняють інфекційно-алергічну і токсико-алергічну форми багатоформної ексудативної еритеми.

Етіологія і патогенез до кінця не з'ясовані.

При інфекційно-алергічному генезі захворювання певну роль відіграють аутоімунні процеси, а також прояв токсикодермії в разі непереносимості ряду медикаментозних засобів.

Клінічна картина.

Інфекційно-алергічна форма еритема звичайно починається гостро після переохолодження. Температура тіла може підвищитися до 38 ° С, відзначаються головний біль, біль у горлі, м'язах, суглобах. На шкірі може спостерігатися поліморфний висип з переважною локалізацією на тилу кистей, передпліччя, гомілки. З'являються эритематозно-набряклі плями різних розмірів, округлих обрисів, центр яких поступово набуває синюшного відтінок і западає. По периферії ділянок ураження нерідко утворюються бульозні елементи. Висипання можуть відзначатися і на шкірі, і в роті, але можуть локалізуватися тільки в порожнині рота. Елементи частіше розташовуються на губах, дні порожнини рота, напередодні рота, щоках і небі. Раптово виникає розлита гіперемія, в центрі якої з'являються пухирі. Вони розкриваються через 1 - 2 дні з утворенням різко болючих ерозій. Ерозії можуть бути покриті жовтувато-сірим нальотом, при знятті якого легко виникає кровоточивість. По периферії ерозій іноді можна спостерігати сірувато-білі уривки бульбашок. Симптом Нікольського негативний. На червоній каймі губ ерозований ділянки покриті кров'яними корками, які ускладнюють відкривання рота. При розповсюдженому ураженні рота мова утруднена, прийом їжі, навіть рідкої, обмежений, що виснажує і послаблює хворого. У рідкісних випадках захворювання приймає торпидной перебіг. Процес на слизовій оболонці рота розвивається протягом 3 - 4 тижні.

При токсико-алергічної формі характер висипань майже аналогічний такому при інфекційно-алергічної форми захворювання з тією лише різницею, що пухирі виникають на зовні нормальній слизовій оболонці. Токсико-алергічної формі не властива сезонність рецидивів. Захворювання починається в результаті контакту хворого з етіологічними факторами (наприклад, прийом сульфаніламідів). Важкою формою багатоформна ексудативна еритеми є синдром Стівенса - Джонсона.

Клінічна картина характеризується важкістю загальних симптомів: високою температурою тіла, слабкістю, головним болем. Уражаються великі ділянки шкірних покривів, слизової оболонки рота, очей, носові ходи і статеві органи. Пухирі носять геморагічний характер.

Диференціальна діагностика. Проводиться з рецидивуючим герпетичних стоматитом, істинної пухирчатка, пемфігоідом і лікарської алергією. Для діагностики застосовують імунологічні методи дослідження (тест дегрануляції базофілів, тест Шеллі, тест бласттрансформаціі лімфоцитів, цитолітичним), ставлять шкірні проби для визначення чутливості до алергенів.

Лікування. Призначають антибіотики широкого спектру дії, десенсибілізуючі препарати, вітамінотерапію, антигістамінні препарати. Для ослаблення бактеріальної алергії рекомендують специфічну десенсибілізацію стафілококовим анатоксином, курс гістаглобуліна (1 мл підшкірно через день протягом 20 днів). При важкій формі захворювання ослабленим хворим призначають внутрішньовенно краплинно поліглюкін разом з вітаміном С і преднізолоном (20 - 40 мг) протягом 2 - 3 днів.

У важких випадках проводять плазмаферез. Місцеве лікування слизової оболонки рота полягає в обробці порожнини рота антисептичними і знеболюючими розчинами, комбінованими мазями (5% метілураціловой + противірусної + кортикостероїдной маззю), а також ферментами. Проводять фізіотерапевтичні процедури ( лазеротерапію, інгаляції). Ефективно місцеве застосування дентальної адгезивної пасти з Солкосерилом. При синдромі Стівенса - Джонсона кортикостероїди призначають обов'язково і в більш високих дозах.

ПОБІЧНА ТОКСИЧНА ДІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ НА СЛИЗОВУ ОБОЛОНКУ ПОРОЖНИНИ РОТА

У стоматологічній практиці широко застосовуються різні групи лікарських засобів і окремі препарати місцево, всередину, парентерально або у формі аерозолів. Одні з них - у вигляді концентрованих паст (арсенова) - використовуються для некротизації пульпи зуба при її запаленні; інші - у вигляді концентрованих розчинів (10-36% соляна кислота) - для вибілювання зубів при флюорозі; для імпрегнації кореневих каналів чи зубів у їхньому пломбуванні (резорцин-формалінова суміш); треті – для обробки твердих тканин зуба за їхньої гіперчутливості (20-30% азотнокисле срібло або фториста паста) та ін.

Окрему групу складають психогенні реакції. Це особи, які страждають на психогенні реакції на ліки. Найчастіше це пацієнти, в яких були одноразові або дворазові реакції на ліки (печія шкіри або CO, або неприємний смак та ін.), після чого в людини з особливостями психіки, а інколи, на жаль, за активної участі лікаря, виникає побічний невроз на ліки на відміну від пацієнтів, які захоплюються самолікуванням.

Токсична дія знаходиться у прямій залежності від дози, фармакологічних особливостей препарату, умов і тривалості його застосування, від віку пацієнта і функціонального стану його органів і систем.

Причини:

• передозування (абсолютне, відносне);

• надмірна концентрація;

• порушення технології застосування;

• тривалість застосування;

• токсичні домішки, особливо в таблетках, пастилках, карамелях, застосовані локально чи per os;

• призначення без урахування протипоказань;

• фармакологічна несумісність препаратів;

• кумуляція ліків.

Сприятливі фактори:

• вагітність;

• знижена або порушена антитоксична функція печінки і видільна здатність нирок, ШКТ, шкіри;

• домішки токсичних речовин, пестицидів у продуктах харчування.

Алергічні реакції виникають суто індивідуально на алерген лікарський препарат, що початково має властивість алергену, чи гаптен, що здобуває його властивості після з’єднання з тканинними білками організму. Інтенсивність і тяжкість реакції алерген-реагін не залежить від дози, але частота їх виникнення і тяжкість перебігу зростає за повторних контактів з алергеном, нерідко іншої групи препаратів і навіть з фізичним агентом (те-

пло, холод, інсоляція та ін.).

Як зазначалося вище, медикаментозні засоби як ліки мають фармакотерапевтичний ефект, і це є результатом головної цілющої взаємодії між лікарським препаратом і організмом рецепторами його органів, тканин і клітин. У той же час, кожен медикаментозний препарат за певних умов може виявитися отрутою, алергеном, а антибактеріальні препарати, крім того, можуть викликати дисбактеріоз, унаслідок якого може розвитися суперінфекція, зокрема і кандидоз.

Комбіноване застосування лікарських засобів і можлива їх побічна дія У клінічній, зокрема і в стоматологічній практиці, широко використовують кілька лікарських препаратів одночасно (поліпрогмазія), особливо для лікування захворювань пародонта, СОПР, і нерідко без достатнього врахування їхньої сумісності, а отже, не досягають того позитивного ефекту, на який розраховує практикуючий лікар.

Відомо також, що застосування таких засобів як атропін, беладона, скополамін, психофармакологічних і антигістамінних препаратів (алергозан, фенерган та ін.) значно, а деякі різко, пригнічують слиновиділення. Зниження ж секреції слини, у свою Чергу, сприяє висиханню СОПР різного ступеня (ксеростомія) і зміні її фізіологічних констант. А це призводить до порушення основних функцій порожнини рота: ускладнюється жування, формування харчової грудки, її ковтання, фізіологічне очищення зубів і СОПР, змінюється мікрофлора порожнини рота. У таких умовах створюються сприятливі умови для виникнення і розвитку різних патологічних процесів у тканинах порожнини рота - СОПР, пародонті, зубах. Це, у свою чергу, сприяє порушенню загального стану хворого (психологічного стану, харчування і т.д.)

Навіть такі життєво важливі для організму речовини, як вітаміни А, групи В (В , В , В , В ), а також РР за тривалого застосування в лікувальних дозах можуть спричиняти токсичну дію. Але особливу небезпеку нераціональної вітамінотерапії становлять негайні й сповільнені АР

Барбітурати можуть спричиняти виражену токсичну дію, особливо на ЦНС, викликати тератогенний ефект. Ненаркотичні препарати (саліцилати, анальгін, амідопірин і багато інших, широко застосовуваних у клінічній практиці), нерідко викликають анемію, зокрема й агранулоцитоз, а також сенсибілізують організм. Саліцилати, крім того, спричиняють і тератогенну дію.

Контрольні запитання:

1. Причини розвитку алергічної патології.

2. Атопічні захворювання: причини, імунопатогенез, клініка та алергодіагностика.

3. Інші алергічні (не атопічні) захворювання: види, імунопатогенез, діагностика, лікування

4. Імунологічні проблеми протезування в стоматології. Розвиток алергічних реакцій при застосуванні сучасних стоматологічних матеріалів.

5. Методи алергодіагностики.

6. Алергічний стоматит як реакція на метали та акрилати.

7. Диференційна діагностика захворювань, пов¢язаних зі скаргами на печію язику.

8. Принципи антиалергічної терапії та імунотропних методів лікування в алергології.

9. Алергічний стоматит.

10. Токсичні стоматити.

Контрольні тестові питання

1. Який тип реакцій не належить до реакцій гiперчутливостi?

А.Реакцiї реагiнового типу

Б.Реакцiї цитотоксичного типу

В.Реакцiї iмунокомплексного типу

Г.Реакцiї уповiльненого типу

Д.Лейкемоїдні реакції

2.Яка з перерахованих реакцiй не вiдноситься до реакцiй негайного типу?

А..Алергiчнi реакцiї негайного типу

Б..Алергiчнi реакцiї уповiльненого типу

В..Реакцiї анафiлактичного типу

Г..Реакцii цитотоксичного типу

Д. Реакцii імунокомплексного типу

3.На протязi якого найменшого часу розвивається реакцiя негайного типу?

А.2 хв

Б.30 хв

В.90 хв

Г.До 10 - 12 год

Д.До 24 - 72 год

4.На протязi якого часу розвивається реакцiя гiперчутливостi уповiльненого типу?

А.1 - 2 хв

Б.5 - 30 хв

В.10 - 12 год

Г.24 - 72 год

Д.72-120 год

5. Що знаходиться в основi класифiкацiї алергiчних реакцiй GеLL i Соомвs (1968)?

А.Час

Б.Вираженiсть реакцiї

В.Етіологiя

Г.Патогенез

Д.Клініка

6. Які стадiї розвитку алергiчних реакцiй?

А.Iмунологiчна,патохiмiчна і патофiзiологiчна

Б.Патохiмiчна i патофiзiологiчна

В.Патофiзiологiчна, нейроендокринна, патохiмiчна

Г.Нейроендокринна, патохiмiчна i патофiзiологiчна

Д.Секреторна, патохiмiчна i патофiзiологiчна

7.На якiй стадiї розвитку алергiчних реакцiй утворюються антитiла i/або сенсiбiлiзованi лiмфоцити i здiйснюється їх з`єднання з повторно надiйшовшими або персистуючими в органiзмi алергенами?

А.Iмунологiчнiй

Б.Патохiмiчнiй

В.Патофiзiологiчнiй

8.На якiй стадiї розвитку алергiчних реакцiй утворюються i видiляються бiологiчно активнi речовини?

А.Iмунологiчнiй

Б.Патофiзiологiчнiй

В.Патохiмiчнiй

9.Як називається стадiя алергiчних реакцiй, обумовлена дiєю медiаторiв на клiтиниi, органи i тканини органiзму?

А.Iмунологiчна

Б.Патохiмiчна

В.Патофiзiологiчна

10.Якi синонiми використовуються для визначення алергiчних реакцiй реагiнового типу?

А.Атопiчний тип алергiї

Б.Анафiлактичний тип алергiї

В.Цитотоксична реакцiя

11.Який орган не може бути "шоковим" при алергiї реагiнового типу?

А.Органи дихання

Б.Кишечник

В.Коньюктива ока

Г.Тимус

12.Якi з факторiв визначають локалiзацiю "шокового" органу при алергiї реагiнового типу?

А.Насиченiсть органу лiмфоцитами

Б.Генетичнi

В.Шлях надходження алергена в органiзм

Г.Бiохiмiчнi властивостi алергену

13.Визначте захворювання, розвиток яких не обумовлено реакцiями реагiнового типу?

А.Атопiчна бронхiальна астма

Б.Полiноз

В.Кропивниця

Г.Набряк Квiнке

Д.Харчова алергiя

Е.Жодне з перерахованого

14.Як змiнюється рiвень iмуноглобулiну Е при розвитку реагiнової алергiї?

А.Не змiнюється

Б.Знижується

В.Пiдвищується

15.Яка динамiка рiвня специфiчного iмуноглобулiну в периферiйнiй кровi при розвитку реагiнової алергii?

А.Не змiнюється

Б.Пiдвищується

В.Знижується

16.Визначiть, рiвнi яких iмуноглобулiнiв пiдвищуються при алергiї реагiнового типу:

А.Iмуноглобулiни класу Е та G4

Б. Iмуноглобулiни класу D

В. Iмуноглобулiни класу А

Г. Iмуноглобулiни класу G

Д. Iмуноглобулiни класу М

17.Якi речовини вiдносяться до реагiнiв?

А.Ферменти запалення

Б.Комплекс антиген + антитiло

В.Iмуноглобулiни всiх класiв

Г.Iмуноглобулiни Е i G4

Д.Комплекс гранулоцит і iмуноглобулiн

18.Визначте основний медiатор алергiчної реакцii реагiнового типу:

А.Гiстамiн

Б.Серотонiн

В.гепарiн

Г.Фосфолiпаза Д

19. Що таке гiстамiнопексiя?

А.Зв`язування гiстамiну бiлками кровi

Б.Окислювальне дезамiнування гiстамiну

В.Лiзис за допомогою протеолiтичних ферментiв

20.Для алергічного стоматиту найбільш характерною рисою в лейкограмі буде:

А.Лімфопенія

Б.Моноцитоз

В.Агранулоцитоз

Г.Еозинофілія

Д.Еозинопенія

Контрольні тестові питання

1. Хлопець 20 років з дитинства страждає на атопічний дерматит з алергією на м’ясо ракоподібних. Останні 3 місяці, після встановлення брекетів, з’явилися риніт, кон’юнктивіт, свербіння у носі. Рівень якого імунологічного показника треба визначити у хворого?

A. IgА

Б. IgJ

В. IgE

Г. Циркулюючі імунні комплекси

Д. IgM

2. У лікаря 35 років після застосування антисептика протягом двох-трьох тижнів трималося почервоніння шкіри нижньої третини передпліччя та кістей, яке супроводжувалося свербіжем. Об'єктивно: гіперемія, набряк, дисеміновані папульозні елементи. Який діагноз найбільш вірогідний?

A. Простий дерматит

Б. Алергічний дерматит

В. Обмежений нейродерміт

Г. Професійна екзема

Д. Токсикодермія

3. Жiнка 30 рокiв протягом 4 рокiв у серпнi скаржиться на закладенiсть носа, слизовi

видiлення з нього, чхання, свербiння повiк, слизотечу. При вживаннi супрастину цi

симптоми зникають. Який тип алергiчної реакцiї має мiсце?

А. Анафілактичний

Б. Цитотоксичний

В. Iмунокомплексний

Г. Клітинний

Д. Стимульований

4. У чоловiка 37 рокiв, що хворiє на полiноз, під час процедури екстракції зуба з’явився напад експiраторної задишки. Приймає тайлед 4 рази на добу. Який оптимальний варiант купування задишки у хворого?

A. Призначити довенні та інгаляційні кортикостероїди

Б. Призначити кортикостероїди перорально

В. Розпочати специфiчну iмунотерапiю

Г. Замiнити тайлед iнталом

Д. Таблетований еуфілін

5. У 12-річної дівчинки після вживання двох таблеток аспірину через 4-5 годин температура тіла підвищилася до 39-40С. Скаржиться на загальне нездужання, запаморочення, несподівану появу червоних плям на шкірі з утворенням пухирів або відшаровуванням епідермісу, з ерозуванням поверхні. Ураження на шкірі нагадували опіки другого ступеня. Симптом Нікольського - позитивний. Який найбільш імовірний діагноз?

A. Герпетиформний дерматит Дюринга

Б. Бульозний дерматит

B. Пухирчатка вульгарна

Г. Поліморфна ексудативна еритема

Д. Гострий епідермальний некроліз

6. Хлопцю 16 років було проведено щеплення вакциною АКДП. Через 8 діб у нього з’явились скованість та біль у суглобах, субфебрільна температура, уртікарна висипка на шкірі, збільшення пахових, шийних лімфовузлів та селезінки. Який тип алергічної реакції має місце?

A. Імунокомплексний

Б. Гіперчутливість негайного типу

В. Цитотоксичний

Г. Гіперчутливість сповільненого типу

7. У хворого 24 років після прийому диклофенака з приводу головного болю виник напад ядухи з малопродуктивним кашлем і свербіння шкіри. В анамнезі кропивниця. Об'єктивно: набряклість обличчя, здуття шийних вен, сидить, спираючись руками на стілець, чутно стридорозне дихання. Який найбільш вірогідний діагноз?

A. Аспірація таблетки диклофенаку

Б. Бронхіальна астма

В. Істерична астма

Г. Серцева астма

Д. Набряк Квінке

8. Дівчина 18 років після 2-х тижневого прийому ін’єкцій антибіотика з лідокаїном скаржиться на слабкість, запаморочення, зниження апетиту, меноррагії. Об'єктивно: на шкірі верхніх кінцівок петехії різного кольору. У крові: Hb– 105 г/л, ер.- 3,2*10^12/л, КП– 0,95, тромб.–20*10^9/л. Час зсідання крові за Лі-Уайтом– 5'; тривалість кровотечі за Дюком–8', проби щипка та джгута (+). Який діагноз найбільш вірогідний?

A. Хвороба Маркіафави-Мікелі

Б. Гемофілія

В. Геморагічний діатез

Г. Тромбоцитопенічна пурпура

Д. Залізодефіцитна анемія

9. Які алергічні реакції є найчастішими в стоматології?

А. Алергiчна реакцiя на пластмасу

Б. Алергiчна реакцiя на анестетики

В. Алергiчна реакцiя на імпланти

Г. Алергiчна реакцiя на протезувальні матеріали

Д. Алергiчна реакцiя на препарати вітамінів

10. Токсико-алергiчний епiдермонекролiз, що проявляється тяжким загальним станом, ураженням слизової оболонки рота i шкiри навколо очей, статевих органiв у виглядi опiкоподiбної еритеми з пухирями та ерозiями. Симптом Нiкольського рiзко позитивний. Це:

А. Гострий герпетичний стоматит

Б. Оперiзуючий герпес

В. Хвороба Лаєла

Г. Лейкоплакiя

Д. Хвороба Ослера