-Чому Пузир пожертвував на приют гроші? Невже в ньому на якусь мить пробудилось благородство?

Зовсім ні. Його привабила нагорода- „орден Станіслава другої степені на шию”.- ”Недурно пожертвував на приют”,- хвалиться. Пузир виступає смішним, уявляючи собі, як він, заявившись на порозі земського банку, розхристає свого кожуха і блисне орденом „ перед самим носом, швейцара, який колись його прийняв за старця. Щоб орден було видно , він підрізав бороду.

-У багатьох сценах комедії не раз підкреслюється виняткова скупість і жадність Пузиря.

На початку п’єси Феноген з'являється з халатом в руках. Показуючи його Маюфесові, говорить :”Халат мільйонера! Бачите, як багатіють. Ще отакий кожух. Аж торохтить! Нового купувать не

хоче. А від цього халата, повірте. Смердить! Он як люди багатіють, учіться!”

-Скільки років носить кожух? Яка сталася з ним подія?

З наступних реплік довідуємось, що свій кожух Пузир носить вже тридцять років. Через цей кожух сталася ціла оказія: швейцар, прийнявши мільйонера за старця, не пустив його до земського банку. Однак це не вплинуло на

Пузиря: він не поспішає придбати нового кожуха.

В такому ж стані і халат.

-Халат Мільйонера !

Дружина вдалася до хитрощів: умовила кравчиху, щоб та на іменини Терентія Гавриловича запропонувала йому купити розкішний халат, який обійшовся в 275 карбованців, всього за 50 карбованців. Пузир побачив. „що вещ дорога, а продається дешево. Купив халат, але ж того дня продав його з 100 карбованців. „Учись: за півгодини заробив руб на руб,”- повчає задоволений хазяїн Феногена , не підозрюючи, що сам потрапив у смішне становище

через свою скупість.

-Як харчується і пригощає інших?

Їдучи кудись, Пузир везе з собою в торбині власні харчі. Удома в нього їжа теж „ без фрикасе”. Та й цією їжею він частує не кожного. Маюфес ,наприклад, після угоди з хазяїном про переховування овець Михайлова почав натякати на частування, але Пузир зробив вигляд, що не зрозумів натяків , і поспішив випровадити фактора з хати. Коли Маюфес вийшов, Пузир заявляє: ”Всякий чорт сюди прийде голодний . а ти його годуй! Нема, щоб з собою привіз солонини там чи що. Нехай не звикають!”

-Крайня скупість примушує мільйонера боятися старців „Як побачу старця, то , здається, тікав би від нього скільки сили”,

-Як він став жертвою своєї скупості?

Зрештою хазяїн - мільйонер стає жертвою власної скупості і ненаситності. В день своїх іменин поїхав оглядати копи зібраної пшениці. Недалеко від хати побачив, як чиїсь гуси скубли його копу(одну з двадцяти двох тисяч кіп) страшенно розізлившись, що гуси „ таку потерю роблять”, він, не тямлячи себе, погнався за ними. Спіткнувся об ритвину. Упав з розмаху навзнак і одбив собі нирки.

„Класична птиця!- дотепно іронізує Золотницький.- Рим спасла ,а хазяїна погубила!”

• Що смішного у цій ситуації або що викликає у нас сміх у цій ситуації?

Ця трагічна ситуація загострюється і підсилюється іншим сатиричним моментом. Феноген. Довідавшись, що хазяїн упали і не можуть піднятись” , наказує робітникам: ”Беріть ті носилки, що гній виносять з конюшні, і бігом туди..” вносять скаліченого Пузиря, Соня поспішає послати за лікарем, але батько перебиває її: ”Не треба , фельшара краще...Ой фельдшера, лікаря не треба(Сатиричний підтекст: фельдшер обійдеться дешевше)

Життя Пузиря під загрозою: якщо не зробити йому операцію- неминуча смерть. Але хазяїн і слухати не хоче по операцію: саме пройде. Тяжко хворому потрібний спокій. Але він не може лежати.