
- •Нечипоренко о. В. Математичні методи в психології
- •Розробники:
- •Рецензенти:
- •Лекція 1 проблема вимірювання в психології
- •Виміри та шкали
- •Лекція 2 основні статистичні поняття
- •Лекція 3 підготовка даних до математичної обробки
- •Графічне представлення результатів
- •Визначення квантилів
- •Лекція 4 міри центральної тенденції
- •Середнє арифметичне значення
- •Міри мінливості
- •Дисперсія
- •Середньоквадратичне (стандартне) відхилення
- •Коефіцієнт варіації
- •Перевірка статистичних гіпотез
- •Розподіл змінних величин
- •2. Характеристики форми розподілу
- •5.4. Типи ексцесу
- •3. Критерій хі-квадрат (χ2) Пірсона
- •Формулюються статичні гіпотези:
- •Підраховується загальна кількість виборів.
- •Складення таблиці для вирахування емпіричного значення χ2.
- •1. Формулюються статистичні гіпотези.
- •2. У таблиці підраховуються суми частот по рядках і по стовпцях.
- •4. Критерій Колмогорова – Смірнова (l)
- •Дослідження взаємозв’язку ознак Кореляція
- •Класифікації коефіцієнтів кореляції
- •Класифікація коефіцієнтів кореляції за силою
- •Класифікація коефіцієнтів кореляції за значимістю
- •Визначення значимості кореляції
- •Лінійна кореляція
- •Дихотомічний коефіцієнт кореляції (φ)
- •Коефіцієнт рангової кореляції Кендалла (тау Кендалла, t )
- •Точковий бісеріальний коефіцієнт кореляції (rpb)
- •Оцінка достовірності відмінностей Класифікація критеріїв
- •Непараметричний критерій q Розенбаума
- •Критерій φ⃰ - кутового перетворення Фішера
- •Біноміальний критерій m
- •Міри впливу Сутність проблеми
- •Оцінка достовірності зсуву в значеннях досліджуваної ознаки
- •Класифікація зсувів та критеріїв оцінки їх статистичної достовірності
- •Непараметричні міри впливу
- •Критерій χr2 Фрідмана
Непараметричні міри впливу
G – критерій знаків (Мак-Немара)
Критерій знаків використовується в тих випадках, коли вимір психологічної ознаки проводиться на одній і тій же групі (вибірці) досліджуваних до і після одноразового впливу фактора, який нас цікавить. Він дозволяє встановити, в яку сторону у вибірці в цілому змінюються значення ознаки при переході від першого виміру до другого: чи змінюються показники в сторону підвищення або підсилення, чи навпаки в сторону зниження або послаблення. Критерій знаків застосовується як до зсувів, які можна визначити лише якісно (наприклад, зміни негативного відношення на позитивне), так і до тих зсувів, які можуть бути виміряні кількісно (наприклад, скорочення часу роботи над завданням після експериментального впливу). Критерій знаків досить простий для обчислення і передбачає лише встановлення знака відмінностей між парами порівнюваних величин досліджуваної ознаки до і після впливу. Підсумовуючи число позитивних і негативних зрушень, знаходиться їх співвідношення і порівнюється з табличним (критичним). Вплив фактору вважається статистично достовірним, якщо відмінності значень перевищують табличне значення. Якщо в експериментальних даних є нульові зрушення (тобто досліджувана ознака не змінюється під впливом фактора), то такі результати виключаються з розгляду, а кількість спостережень n зменшується на число нульових зрушень.
Зсуви, які є переважаючими, називаються типовими, а зсуви незначні, одиничні, протилежні – нетиповими. Суть критерію знаків полягає в тому, що він визначає чи можна вважати кількість «типових» зсувів переважаючими. Отже, чим менше «нетипових зсувів», тим більша вірогідність вважати «типові зсуви» переважаючими. Чим менше Gемп, тим більш вірогідно, що зсув в «типовому» напрямку статистично достовірний.
Графічне представлення позитивних і негативних зсувів.
В таблиці критерію знаків для різних n знаходиться критичне значення та порівнюється з емпіричним. Оскільки критерій знаків є одним з трьох виключень з загальних правил,то зона значимості простирається вліво, в сторону більш низьких значень і свідчіть про більшу достовірність «типових» зсувів.
Обмеження критерію знаків:
Кількість спостережень в обох вимірах повинна бути не менше 5 та не більше 300.
Приклад: Визначити, чи є зміна рівня тривожності статистично значущою. Результати вимірювання рівня тривожності до і після проведення тренінгу в групі випробуваних відображені в таблиці.
H0: переважання типового напрямки зсуву є випадковим.
Н1: переважання типового напрямки зсуву не є випадковим.
№ досліджуваних |
Рівень тривожності «до» тренінгу |
Рівень тривожності «після» тренінгу |
Зсув |
1 |
30 |
34 |
+4 |
2 |
39 |
39 |
0 |
3 |
35 |
26 |
–9 |
4 |
34 |
33 |
–1 |
5 |
40 |
34 |
–6 |
6 |
35 |
40 |
+5 |
7 |
22 |
25 |
+3 |
8 |
22 |
23 |
+1 |
9 |
32 |
33 |
+1 |
10 |
23 |
24 |
+1 |
11 |
16 |
15 |
–1 |
12 |
34 |
27 |
–7 |
13 |
33 |
35 |
+2 |
14 |
34 |
37 |
+3 |
Для перевірки нульової гіпотези визначають типовий зсув ("+" або "–") і визначають число (кількість) типових і нетипових зсувів.
У прикладі число позитивних зсувів = 8 перевершує кількість зсувів у негативному напрямку = 5. Тому в даній задачі типовим є позитивне зрушення. З таблиці видно, що число n таких зрушень дорівнює 8.
Емпіричне значення критерію визначається, як число нетипових зрушень. У нашому випадку нетиповий негативний зсув Gемп = 5.
Критичне значення критерію Gкр (α;n) визначають за спеціальною таблицею, де n – загальне число зсувів, тобто обсяг вибірки. n = 13
Gкр = 3 (p≤0,05)
1 (p≤0,01)
Нульова гіпотеза приймається, якщо Gемп ≥ Gкр (α;n).
Оскільки Gемп = 5 > 3 = Gкр (0,05;13), то нульова гіпотеза приймається, і типовий напрямок зсуву є випадковим на обраному рівні значущості.
За відсутності відповідної таблиці, можна скористатися формулою наступного виду:
де N – сума плюсів чи сума мінусів, n – загальне число значень, 0,5 – поправочний коефіцієнт, який додають до N, якщо N < n/2, або віднімають, якщо N > n/2. Критичне значення z (міра Пірсона) для відповідного рівня значущості знаходиться у відповідних таблицях.
Критерій значимості Мак-Немара
Цей критерій застосовується при роботі з номінативними показниками, коли частотні параметри зведені в таблицю крос-табуляції 2x2. Критерій можна використовувати, тільки якщо вихідні дані є пов'язаними вибірками! Формула критерію:
Як вже зазначалося, ступінь свободи для таблиць 2 x 2 завжди дорівнює 1. При порівнянні емпіричних і критичних значень використовується таблиця для критерію «хі - квадрат».
Для ілюстрації обчислень наведена задача. Були опитані 200 відвідувачів магазину побутової техніки. Питання звучало наступним чином: «Чи хочете ви купити кухонний комбайн нової марки?» Опитування проводився два рази. Між першим і другим опитуваннями був показаний ролик, що рекламував цей новий кухонний комбайн. Відповіді були наступні: 10 осіб хотіли зробити покупку і на першому, і на другому етапах, 71 спочатку хотіли купити комбайн, а потім передумали, 74 спочатку не збиралися купувати, а потім вирішили купити, 45 не хотіли і не змінили своєї думки. Відповіді зведені в таблицю (а клітинкам таблиці привласнений літерний код).
до після |
+ |
– |
+ |
a=10 |
b=71 |
– |
c=74 |
d=45 |
Ефективність впливу визначається числом покупців, які змінили свою думку (тобто аналізується різниця між a і b, і між c і d, а всі ці показники, в свою чергу, залежать від N).
Гіпотези:
Н0: частка покупців, що змінили свою думку з «+» на «–», дорівнює частці покупців, яка змінила думку з «–» на «+».
Н1: частка покупців, що змінили свою думку з «+» на «–», не дорівнює частці покупців, яка змінила думку з «–» на «+».
При df = 1
x2кр = 3,841 (р≤0,05)
6,635 (р≤0,01)
Оскільки χ2емп ˃ χ2кр нульова гіпотеза відхиляється.
Таким чином, рекламна кампанія була ефективна в психологічному плані. Адже число тих хто змінили думку (71 + 74) виявилося більше числа тих, хто залишилися при своїй думці (10 + 45). А от чи була вона позитивною в плані комерційному? Оскільки число тих хто бажали здійснити покупку до рекламного впливу (10 + 71) ненабагато перевершує число бажаючих купити комбайн після впливу (10 + 74), фінансовий ефект буде невеликий. Кампанія змінює поведінку споживача, але не завжди в потрібному напрямку.
Т – критерій Вілкоксона
Аналогічно критерію знаків, критерій Т Вілкоксона використовується для зіставлення показників, виміряних в двох різних умовах на одній і тій же вибірці досліджуваних. Він дозволяє встановити не тільки спрямованість змін, але і їх вираженість, тобто визначає, чи є зрушення показників в якомусь одному напрямку більш інтенсивним, ніж в іншому. Критерій може бути використаний, якщо досліджувана ознака виміряна в шкалі порядку або шкалі інтервалів. Обсяг вибірки – від 5 до 50 осіб. Нульові зсуви з розгляду виключаються та кількість спостережень n зменшується на кількість цих нульових зсувів.
Пояснити алгоритм розрахунку можна на наступному прикладі. Припустимо, в кабіні літака (і на тренажері) змінили ергономічне середовище. Для виконання певного завдання льотчик раніше витрачав одну кількість секунд, а в новому середовищі він на виконання тих же дій витрачає іншу кількість часу. Таким чином, були зроблені виміри у 10 льотчиків. Визначити достовірність переважання зсуву значень в напрямку однієї зі сторін за умови, що результати другого зрізу обумовлені винятково зміною ергономічного середовища.
Формулюються статистичні гіпотези.
Н0: переважання зсувів між початковими і кінцевими показниками в одному з напрямків недостовірні (значуще не відрізняються від нуля).
Н1: переважання зсувів між початковими і кінцевими показниками в одному з напрямків достовірні (значимо відрізняються від нуля).
Визначаються величини зсувів між початковими і кінцевими показниками, потім вони переводяться в абсолютні значення і ранжуються за принципом «меншому значенню – менший ранг». Потім виділяються нетипові (чия спрямованість відрізняється від більшості) ранги і підраховується їх сума. Слід звернути увагу: у нашому прикладі одне із значень d дорівнює 0. Тому при ранжуванні різниць ми присвоюємо йому нульовий ранг.
n |
Початкові показники |
Підсумкові показники |
Різниця показників (d) |
Абсолютне значення |
Ранг різниці |
1 |
52 |
51 |
–1 |
1 |
1 |
2 |
55 |
60 |
+5 |
5 |
4,5 |
3 |
47 |
41 |
–6 |
6 |
6,5 |
4 |
62 |
68 |
+6 |
6 |
6,5 |
5 |
58 |
58 |
0 |
0 |
0 |
6 |
59 |
55 |
–4 |
4 |
2,5 |
7 |
44 |
40 |
–4 |
4 |
2,5 |
8 |
57 |
49 |
–8 |
8 |
8 |
9 |
61 |
52 |
–9 |
9 |
9 |
10 |
63 |
68 |
+5 |
5 |
4,5 |
|
|
|
|
|
45 |
У таблиці нетипові ранги виділені жирним шрифтом. Сума нетипових рангів дорівнює емпіричному значенню.
T=ƩRr
Де Rr – рангові значення зсувів з більш рідкісним знаком.
Темп = 4,5 + 6,5 + 4,5 = 15,5
За таблицею визначаємо значення Т для n=9
Ткр = 8 (р≤0,05)
3 (р≤0,01)
Для Т-критерію Вілкоксона, що представляє собою виключення із загального правила, принцип прийняття-відхилення нульової гіпотези є наступним: Темп < Ткр => Н1! Слід додатково додати, що цей критерій може бути одностороннім (якщо напрямок зсувів передбачується) і двостороннім (якщо ми не передбачаємо напрямок зсувів). Рівні значущості для одностороннього та двостороннього критеріїв різні. У нашому випадку ми маємо справу з двостороннім критерієм, бо попередньо не пророкували напрямок відмінностей.
Темп > Ткр (р < 0,05) => Н0! Ми можемо констатувати, що достовірність переважання зсувів ні в одному з напрямків не встановлена. Можливо, що ми могли б спростувати нульову гіпотезу, якби збільшили кількість спостережень.