Тема 16. Система фізичного виховання у народній педагогіці. Формування здорового способу життя.

Фізичне виховання як першооснова системи педагогічної культури народу. Історичні витоки народних традицій фізичного виховання у давньоруській народній педагогіці. Система здорового способу життя у „Повчанні князя Володимира Мономаха дітям”.

Культ фізичної досконалості запорізьких козаків.

Мета фізичного виховання. Фізична культура і здоров'я людини. Роль фізичного виховання в інтелектуально-емоційному розвитку людини та підготовці її до праці і формуванні морально-вольових якостей. Основні завдання народного фізичного виховання в збільшенні тривалості життя людини, збереженні її здоров'я і працездатності.

Шляхи забезпечення здорового способу життя в досвіді народу. Особливості харчування: традиційні страви, святкові обрядові страви, піст. Здобутки народної гігієни і медицини, які забезпечують нормальний розвиток дитини та її здоров'я.

Осуд народом поведінки, способу життя, що підриває фізичне і психічне здоров'я людини (алкоголізм, куріння, наркоманія, неохайність, зловживання в їжі тощо).

Проблеми екології в Україні та значення їх позитивного розв'язання для збереження здоров'я і зміцнення організму дітей, дорослих, збереження здорового генофонду народу.

Фізичне виховання і його завдання в українській народній педагогіці

Народна педагогіка розглядає естетичне виховання у взаємозв'язку з іншими засобами формування особистості («Здоров'я, розум і сопілка - мудра спілка», «Як музика іскриста, то й душа чиста»).

Однією з найдавніших і найважливіших складових цілеспрямованого впливу на особистість є фізичне виховання. Гострий розум народу швидко збагнув, що фізичне виховання зміцнює здоров'я, сприяє подовженню працездатності, довголіттю, виробленню позитивних вольових і моральних якостей людини: «Здоров'я - всьому голова», «Доки здоров'я служить, то людина не тужить», «Коли б голова здорова, то будуть воли і корови».

Народ постійно стверджував, що «дві речі знаходять свою цінність після їх втрати - це молодість і здоров'я».

Мета фізичного виховання диктується реальною потребою кожної людини бути здоровою, сильною, загартованою, спритною, витривалою («Де сила, там і міць», «Коли нема сили, то й світ немилий»). Усе це завжди було предметом постійного піклування народу. У народних прислів'ях, приказках, епосах, казках оспівується ідеал фізично загартованого, сміливого і сильного героя, людини-богатиря. У народній педагогіці чітко визначено мету фізичного виховання-.

1) зміцнення здоров'я і сприяння правильному фізичному розвитку;

2) підготовка людини до фізичної праці та захисту Вітчизни;

3) виховання таких вкрай необхідних життєвих якостей, як сила, витривалість, спритність, швидкість тощо.

Емпіричним шляхом народна педагогіка дійшла висновку, що нормальний фізичний розвиток дитини сприяє виробленню таких важливих рис, як наполегливість, відвага, рішучість, чесність, дисциплінованість, потяг до праці, впевненість у своїх можливостях, оптимізм, колективізм, здатність до переборення труднощів, витривалість, готовність переносити холод і спеку, погодні й життєві негоди. У народній педагогіці фізична сила людини поєднується з її моральною довершеністю. Богатирі Ілля Муромець, Кирило Кожум'яка, Добриня Микитич, Микула Селянинович, Котигорошко на перше місце ставлять громадські справи, борються зі злом, відстоюють інтереси народу. Тому народ їм завжди симпатизує. В українському епосі богатирями були й жінки. Відомими є такі образи жінок-богатирок: Настасія Микулич- на - дружина богатиря Добрині, Настасія-королівна - дружина богатиря Дуная, Маруся - козацька дочка. Це переконливо свідчить про однаковий підхід народної педагогіки до фізичного виховання юнаків і дівчат.

У тісному взаємозв'язку розглядає народна педагогіка фізичну і розумову діяльність. Піднесення рівня фізичного розвитку поліпшує розумову діяльність людини, її працездатність («Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє», «У здоровому тілі — здоровий дух», «Щоб працювати, треба силу мати»).

Фізичне народне виховання передбачало знання і дотримання людиною методів лікування («Тримай голову в холоді, а ноги в теплі», «Пропотієш, і жар пройде»), основ санітарії і особистої гігієни, загартування організму, розвиток рухової активності, застосування народної медицини, знання свого організму, уміння надати першу медичну допомогу, уміння володіти і керувати собою.

Аспекти фізичного виховання, його засоби в українській етнопедагогіці

Народна педагогіка визначає такі аспекти фізичного виховання:

1) піклування про здоров'я дитини до її народження;

2) піклування про здоров'я, розвиток дитини по її народженню, розвиток її рухової активності («Росте як на дріжджах», «Росте, як качка на воді», «Як дитина бігає і грається, то їй здоров'я усміхається»), прищеплення елементарних гігієнічних навичок, систематичне купання. В Україні поширений був звичай класти в першу купіль квіти і трави, висловлюючи малятку добрі побажання. Так, у купіль хлопчика клали любисток (щоб любили), гілочку дуба (щоб був міцний, як дуб), а також барвінок (щоб довго жив), чорнобривець (щоб був чорнобровий),

а в купіль дівчинки - ромашку (щоб була рум'яна), калину (щоб красна була), гілочку вишні (щоб гарна була), любисток (щоб люб'язна була); 3) застосування природних і спеціальних (штучних) засобів фізичного виховання.

Природні засоби: сонце, повітря, вода, харчування, рух, відпочинок, одяг, чистота, охайність («Будь здоровий, як вода», «Люди часто хворіють, бо глядітись не вміють», «Тяжку хворобу лікує добре харчування»).

Штучні засоби: рухливі ігри, спортивні поєдинки, силові змагання і випробування, плавання, забава, вільні рухи на свіжому повітрі, режим, розваги, свята, гімнастика, гартування тіла, побутові умови.

Народна педагогіка вважає, що сила проявляється й розвивається в праці («Без діла псується сила», «Без діла сидіти, то можна й одубіти», «Щоб працювати, треба силу мати»).

Козацька система тілесного виховання

Заслуговує на увагу цілісна система тіловиховання (фізичного виховання) доби козацтва в Україні. Історики зазначають, що козаки були високими на зріст і надзвичайно сильними. Вони прагнули розвивати в собі богатирську силу і дух, у чому домагалися вражаючих успіхів. Козаки проявляли міцний фізичний гарт, високу техніку самооборони в таких ризикованих видах діяльності, як лови, змагання зі стихійними силами природи. Козаки влітку спали просто зоряного неба, вони ґрунтовно знали народну медицину і її рецепти. Козаки, маючи міцне здоров'я, майже не знали хвороб. У січових і козацьких школах перехід з одного класу в інший супроводжувався народними дитячими забавами, іграми, фізичними вправами.

У школах хлопчиків учили молитися Богу, добре триматись у сідлі, рубати шаблею і відбиватися, влучно стріляти з рушниці, добре списом колоти. Важливе місце належало також формуванню в учнів уміння плавати, веслувати, керувати човном, переховуватися від ворога під водою.

На свята народного календаря влаштовували змагання на силу, спритність, прудкість, винахідливість, точність влучення в

Особливого значення надає родина зміцненню та укріпленню здоров’я дітей, їх фізичному розвитку. Фізична краса, здоров'я людини цінувалися особливо високо — нарівні з розумом. Уже в прислів'ях народ висловлював своє особливе ставлення до фізичної досконалості людини:

• Сила та розум — краса людини.

• У здоровому тілі — здоровий дух.

• Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.

• Бережи одяг знову, а здоров'я змолоду.

• Найбільше багатство — здоров'я.

• Горе стихає, а здоров'я зникає — і радість минає.

• Здоров'я більш варте, ніж багатство.

Одне правил ввічливої поведінки полягає в тому, щоб, зустрівши родичів, друзів чи знайомих, запитувати в них про здоров'я ("Як ваше здоров'я?", "Чи здоровиться вам?", "Здрастуйте" від давньоруського "Здравствуйте"). Прощаючись, люди одне одному бажають доброго здоров'я (Доброго здоров'я, "Бувайте здорові", "Ходіть здорові" та ін.) Про увагу до здоров'я наших попередників свідчать і влучні порівняння, як-от: "сильний, як дуб", "здоровий, як вода".)

За традиціями родинної педагогіки починають дбати про здоров'я дитини ще до моменту її зачаття, вважаючи недопустимими для майбутньої матері і батька мати шкідливі звички, усіляко укріпляючи їхнє здоров’я.

У період виношування дитини стараються покращити харчування майбутньої матері, оберегти від негативних емоцій. Жінка, яка хоче мати здорову дитину, повинна під час вагітності уникати не тільки фізичних перевантажень і нервових стресів, а й лихих думок, плекаючи натомість у душі своїй благородні почуття та світлі надії, молитися іконі Пресвятої Богородиці «Помощница в родах». Особливу роль відіграє Причастя майбутньої матері і дитини у православному Храмі.

Протягом століть народ створив своєрідну систему фізичного виховання дітей: це і турбота про здоров'я матері, яка у своєму лоні виношує дитя, і традиція вигодовування немовляти материнським молоком з першого дня до 1—1,5 року, і особливості купання дитини в купелі з цілющими освяченими травами, і якомога раннє залучення малюка до фізичних вправ (повзання, ходіння за візочком, ігри для розвитку м'язів).

Особливе значення має вигодовування дитини молоком матері. Материнське молоко – запорука здоров'я дитини на все життя. Для того, щоб достатньо було молока для дитини матері звертаються з молитвою до ікони Пресвятої Богородиці «Млекопитательница». Учені – педіатри дійшли висновку, що дитину, яка була позбавлена материнського молока очікує:

• уповільнення розумового розвитку (раннє включення в їжу продуктів коров'ячого молока може призводити до утворення в крові дитини такого рівня амінокислот, який є токсичними для тканин мозку, і гальмує його розвиток);

• затримка фізичного розвитку (темпи мієлінізації нервових волокон, розвиток функцій аналізаторів і навіть рухових навичок у дітей при штучному вигодовуванні можуть бути більш пізніми);

• спотворення емоційного розвитку (в експериментальних тварин годування з пляшечки різко спотворює родинну поведінку; коли тварини стають дорослими, вони відмовляються годувати своїх діток грудним молоком і взагалі доглядати за ними);

• ожиріння (гладкість, яка виникає в підлітковому віці й навіть у дорослої людини, має корені, які сягають раннього дитинства, особливо перших тижнів життя дитини);

• хворобливість (дитина, яка харчується материнським молоком, має високий імунітет значно менше хворіє; штучне вигодовування веде до частого виникнення у дитини різних захворювань; ослаблення імунітету);

• алергія (зокрема діатез; зростанню алергійних захворювань сприяє введення в харчування дітей чужорідного білка й різних коригувальних продуктів; алергенами стають різноманітні фруктові соки, продукти підгодовування й т. ін.; а далі цілком можливі розлади кишечника, екземи, алергічні риніти й катари верхніх дихальних шляхів, отити, астматичні бронхіти тощо);

• акселерація (прискорення у фізичному розвитку; при штучному вигодовуванні дітей сумішами коров'ячого молока можна спостерігати збільшення маси м'язових тканин і вищий ступінь зрілості цих тканин, що в кінцевому результаті загрожує раннім старінням і скороченням тривалості життя).

Давно відомо, що з грудним вигодовуванням пов'язане здоров'я самої матері, фізіологічне дозрівання жіночого організму, його розквіт. Нормальна лактація й вигодовування дитини грудьми суттєво знижує ризик виникнення раку молочної залози.

Важливий духовний аспект дій матері, яка годує дитя грудьми. У таких матерів активно формуються почуття любові до дитини, уваги, пестливості й материнства загалом. Досить рідко спостерігаються в них невротичні реакції, взаємини з членами родини більш дружні, міцні.

Прикладайте якомога раніше дитину до материнських грудей! Чому це так важливо?

Це пов'язано з особливостями новонародженої дитини. Перші 5—7 хвилин дитина з'єднана з організмом матері пуповиною й перекачує собі 100—150 мл крові, а з нею й поживні речовини із організму матері. Ось чому треба дочекатися пульсації пуповини й лише тоді її перев'язувати. З перев'язуванням пуповини припиняється доступ поживних речовин, різко підвищується збудливість харчового центру. Відразу ж після народження дитя здійснює інтенсивні смоктальні рухи. Виявляється, воно "вчилося" цьому ще за 5—6 місяців до народження. Сучасна ультразвукова апаратура дає змогу спостерігати вияв цих дій у період раннього ембріонального розвитку.

Якщо дитина народилася фізіологічно зрілою, то вона готова смоктати відразу ж після свого першого вдихання і крику, й причому може проковтнути 30–40 мл. молока. При цьому (зверніть увагу!) інтенсивність смоктального рефлексу найбільш різко виражена в межах однієї години після народження. Але згодом збудження харчового центру все більше й більше згасає. Стабільність і тривалість смоктальних рухів також знижуються. А звідси новонароджені або зовсім не беруть груди, або висмоктують молоко в недостатній кількості. У матері розвивається стан гепогалактії (нестачі молока). Дитина перестає вимагати їжі, спить по 12—14 годин. Усі задоволені: мама й дитя відпочивають. Насправді ж відбувається протиприродне: дитина не отримала першу порцію найціннішого молока — молозива, а організм мами не сприйняв сигналу, що все закінчилося благополучно, що дитина жива і їй потрібна їжа. Крім того, різко уповільнюються процеси молоко-утворення, а дитинка набуває властивості "лінивого смоктуна". Також відбувається велика затримка (на 7—10 днів) здатності до утворення умовних рефлексів, які в разі раннього прикладання до грудей можуть утворюватися в перший день життя.

Як дитина бігає і грається, то їй здоров'я усміхається.

Але головна біда — втрачені перші порції молозивного молока – найбільш цінного продукту, яке необхідне для поступового переходу від внутрі-утробного харчування до харчування зрілим молоком.

Молозиво є найбільш придатною їжею для дитини перших днів життя за межами лона матері. Дослідження дієтологів показали, що в молозиві більше білка, у 4—10 разів більше вітамінів А й каротину, у 2—3 рази більше аскорбінової кислоти, більше вітамінів В₁₂ і Е, в 1,5 рази більше солей, аніж у зрілому молоці. Особливо багато в молозиві імуноглобуліну А. У ньому, крім білків, жирів, вуглеводів, мінеральних елементів, є ферменти, гормони, вітаміни й антитіла. Ось чому молозиво нічим не може бути замінене.

Знання традиційно-побутової родильної обрядовості сприяють прилученню батьків до світу дитячої духовності. Протягом своєї багатовікової історії наш народ створив, зберіг і передав нащадкам надзвичайно багату за змістом, духовним наповненням сімейну обрядовість, пов'язану з народженням дитини, вибором кумів, хрещенням, першим купанням та ін. Багато з цього тепер забуто, втрачено. Але все, що збереглося, неодмінно стане в пригоді батькам, якщо ознайомити їх із народним дитинознавством, відродити й актуалізувати народну родильну обрядовість. Це збагатить акушерство, надасть йому людяності, моральної чистоти, духовності.

Одним із початкових засобів укріплення здоров'я немовляти є купання дитини, натирання дитячого тіла, масаж, спеціальні фізичні вправи, різноманітні вправи-ігри, ігри-потішки. Великого значення надається природним засобам фізичного оздоровлення – сонцю і воді, вітру і росі, свіжому повітрю, цілющим травам.

У давнину суттєве значення мав звичай вирівнювання тіла новонародженого. Після теплої купелі дитину натирали маслом, а потім розправляли їй тулуб, ручки, ніжки. Вирівнювання тулуба переважно полягало в поглажуванні та розминанні, На Волині і Полтавщині ще приводять лікті дитини до п'яток, а коліна – до підборіддя. Така процедура називається "мірянням". Коли це вдається, дитина вважається здоровою.

Колисання сприяє розвитку вестибулярного апарату, ростові і зміцненню організму дитини. Звичайно, воно повинно бути спокійним і лагідним, супроводжуватись тихими колисковими піснями. Колискова пісня виконується мамою з великою любов’ю і лагідністю.

З молоком матері , під чарівні звуки колискової одержує немовля перші враження про гармонію світу. Французькі вчені-медики дослідили вплив пісні, зокрема колискової, на розвиток плоду ще в утробі матері і вже після народження. Він виявився надзвичайно позитивним. І зараз вагітним жінкам Франції з терапевтичною метою призначають касети з нашими колисковими піснями.

Дуже корисним для малюків є повзання, яке стимулює загальну рухову активність та розвиток м'язів плечового поясу, що покращує вентиляцію легенів, попереджує у майбутньому порушення постави. При цьому посилюється крово-забезпечення органів і тканин, посилюються пізнавальні можливості дитини.

Зміцненню здоров'я дітей слугували народні ігри, які були зорієнтовані передусім на включення їх в активну рухову діяльність ("Гилки", "Квач" та ін.)

Саме гра допомагає донести до дітей материнську ласку тепло, настрій, відображає повсякденні турботи сім'ї, взаємини сімейного оточення. Перші уявлення дитини про гру формуються у сфері материнського сімейно-побутового виховання.

Традиційні народні ігри комплексно впливають на особистість. Окрім виразного спрямування на фізичний розвиток, у них міститься потужний пізнавальний та емоційний заряд. Здебільшого, в таких іграх рухи виконуються під пісенний супровід, а за змістом вони правильно відтворюють окремі трудові процеси.

У народній педагогіці фізичне виховання тісно пов’язане з працею. Батьки залучали діток до різних видів фізичної праці, яка найкраще сприяла фізичному розвитку м'язової та кровоносної системи з одночасним трудовим вихованням. Наприклад, спочатку доручали дітям виконувати завдання побутового характеру безпосередньо в оселі, а потім — пасти гуси, качки, вівці, телята, коні, згодом водити їх у плузі. Це були своєрідні класи фізичного й трудового змужніння. Одночасно діти росли й засвоювали правила догляду за своїм тілом, оволодівали санітарно-гігієнічними вміннями та навичками (ходити босоніж, умиватися холодною водою, пити цілющу воду з джерела та ін.).

Для зміцнення здоров'я дітей широко використовуються різні засоби й прийоми: купання в річці, обливання водою, відвідування лазні. Взагалі вода завжди виступає символом здоров'я. Тому й бажають людям: "Будь здоровий, як вода, а багатий, як земля". У народі побутував звичай, згідно з яким діти в теплу погоду ходили босими. І не лише тому, що не було взуття. Тут закладена велика мудрість. Ходити босому по землі — забезпечувати активний розвиток усіх життєво важливих органів дитини, бо на підошвах ніг розміщені рецептори, пов'язані з певними внутрішніми органами.