Основні поняття

1. Кримінальне право - система загальнообов’язкових, формально визначених юридичних норм (правил поведінки), прийнятих Верховною Радою України, що визначають які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.

2. Кримінальна відповідальність - певні негативні наслідки вчинення особою суспільно небезпечного діяння, які передбачають державний осуд діяння та особи, яка вчинила злочин, полягають в певних обмеженнях особистого, майнового або іншого характеру, що визначається обвинувальним вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави.

3. Закон про кримінальну відповідальність - єдиний кодифікований письмовий акт, що має вищу юридичну силу, відповідає Конституції України та загальновизнаним міжнародно-правовим актам, приймається Верховною Радою України або всенародним референдумом і містить кримінально-правові норми, що визначають підстави і принципи кримінальної відповідальності, визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання мають застосовуватися до осіб, що їх вчинили.

4. Злочин - передбачене КК суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), яке вчиняється суб’єктом злочину.

5. Склад злочину - сукупність встановлених законом про кримінальну відповідальність юридичних об’єктивних (об’єкт злочину, об’єктивна сторона злочину) та суб’єктивних (суб’єкт злочину, суб’єктивна сторона злочину) ознак, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

6. Суб’єкт злочину - фізична особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність.

7. Стадії вчинення злочину - певні етапи вчинення злочину, реалізації умислу на здійснення суспільно небезпечного діяння, які суттєво різняться між собою характером діяння, моментом припинення діяння.

8. Співучасть у злочині - умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

9. Сукупність злочинів - вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено.

10. Покарання - захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

11. Судимість - певний правовий стан особи, який є правовим наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання.

12. Бандитизм – родове поняття, яке охоплює три способи вчинення злочину: організація озброєної банди або участь у такій банді, участь у нападах, які вчинила банда.

13. Вбивство – протиправне умисне або необережне насильницьке позбавлення життя іншої людини.

14. Контрабанда – злочин, який полягає у незаконному переміщенні певних предметів через митний кордон України.

15. Крадіжка – таке викрадання, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

16. Кримінальна відповідальність – обов’язок особи, яка вчинила злочин, відповідати перед державою, а також претерпівати певні позбавлення і страждання, пов’язані з застосуванням кримінально-правових заходів.

17. Напад – раптова, несподівана для потерпілого, короткочасна, агресивна, насильницька дія.

18. Перевищення влади або службових повноважень – умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законним прав і повноважень.

19. Службові особи – особи, які постійно або тимчасово здійснюють функції представників влади, а також займають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форм власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальними повноваженнями.

20. Розтрата – незаконна з корисливою метою, витрата ввіреного чи переданого у відання майна, особі, на яку покладена матеріальна відповідальність.

21. Фіктивне підприємництво – створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) без наміру здійснювати статутну діяльність.

22. Хабарництво – родове поняття, яке охоплює три склади злочинів: одержання хабара, дачу хабара та провокацію хабара.

23. Становище, небезпечне для життя особи – таке становище, коли людина без сторонньої допомоги не має можливостей вжити ефективних заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану.