Міністерство освіти і науки України

Коломийський економіко-правовий коледж

Київського національного торговельно-економічного університету

Термінологічний словник

з дисципліни

«Історія України»

для студентів ІІ курсів усіх спеціальностей

Коломия 2013р.

Укладач: викладач вищої категорії, викладач-методист Р.Б.Гарат

Термінологічний словник обговорено і схвалено на засіданні циклової комісії соціально-гуманітарних дисциплін. Протокол №1 від 10.09.2013р.

Голова циклової соціально-гуманітарних дисциплін О.В.Шевчук

ЗМІСТ

Вступ

ТЕМА 1: Доісторичне минуле України-Руси (ІХ – перша половина XІV ст.)

ТЕМА 2: Литовсько-польська доба української історії (друга половина XIV – ХVІІ ст.)

ТЕМА 3: Козацтво в історії України (друга половина ХVІІ-ХVІІІ ст.)

ТЕМА 4: Україна в складі Російської та Австро-Угорської імперій (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)

ТЕМА 5: Боротьба за відродження державності України (1917-1920 рр.)

ТЕМА 6: Україна в умовах становлення комуністичного режиму

ТЕМА 7: Україна в Другій світовій війні та першому повоєнному десятиріччі (1939-1955 рр.)

ТЕМА 8: Україна у 60-80-х рр.. ХХ ст.

ТЕМА 9: Розвиток незалежної України

Вступ

Економічні та суспільно-політичні трансформації в сучасній Україні, її участь у європейських та світових інтеграційних процесах вимагають від вищої школи підготовки високоосвічених спеціалістів із розвиненою національною свідомістю та культурою. Важливу роль у досягненні цієї мети відіграє навчальний курс "Історія України", предметом якого є сукупні форми життєдіяльності людини в усіх сферах життя - економічній, політичній, національній, військовій та інших - в процесі виникнення, формування та історичного розвитку.

Мета дисципліни - на основі джерел та наукової літератури сформувати у студентів цілісне уявлення про історичний розвиток українського народу, закласти підвалини історичної свідомості, вихо­вати фахівців, здатних аналізувати та використовувати історичний досвід у вирішенні актуальних проблем сучасної України. Словник містить роз'яснення термінів, якими позначалися вищі органи влади в Україні, провідні державні, урядові установи, державні символи. Він дасть уявлення студентам про основні адміністративно-територіальні одиниці, що існували на нашій території, — князівства, землі, воєводства, намісництва, губернії. За допомогою словника студент здобуде основну інформацію про головні події української політичної історії, про різноманітні суспільно-політичні течії, про національно-визвольний рух та його найвідоміших діячів, про політичні партії, громадські, культурні об'єднання. Велика група термінів присвячена козацтву — формам його військової та адміністративної самоорганізації, соціальним стосункам, військовому устрою. Студент матиме змогу дізнатися про козацькі установи, козацькі війська, полки, про гетьманів і найвідоміших полководців.

Тематика словника охоплює основні поняття історичної науки, опрацьовані впродовж багатьох років фахівцями, які послуговують­ся тлумачуваними термінами й поняттями у своїй науковій і виклада­цькій роботі. Враховано нові підходи, що з'явилися впродовж остан­ніх років в історичній літературі. Головним принципом викладення матеріалу в цьому виданні с якнайширше охоплення й розкриття по­нять і термінів, їх змісту і значення, використовуваних наукою на ма­теріалах всесвітньої та української історії.

Тема 1: Доісторичне минуле України-Руси

(ІХ – перша половина XІV ст.)

Архіви — установи або відділи в установах, організаціях, на підприємствах, що зберігають документальні матеріали.

Амфора (від гр.) — давній глиняний посуд для рідких та сипучих речовин з видовженим дном та двома вертикальними ручками.

Антропоморфний (від гр.) — людиноподібний за формою.

Асиміляція етнічна (від лат.) — процес, в результаті якого народ втрачає свої етнічні ознаки і поглинається іншим народом.

Боярин: 1) Представник феодально-землевласницької верхівки панівного класу Київської Русі; 2) З XV ст. в Московщині — чин, служиві люди найвищого розряду, що входили до боярської думи. Петро І скасував боярський титул.

Варяги — норманські воїни, що служили у візантійських імператорів. Вперше згадуються у "Повісті минулих літ", де вміщено легенду про "закликання варягів".

Воєвода — слов'янський термін, означає воєночальник, правитель. З грецької мови переклад цього слова означає: стратег, архонт, гегемон, сатрап та ін. У Русі був начальником князівської дружини або керівником народного ополчення. Згадується у літописах, починаючи з X ст. Міські воєводи — начальники військового і цивільного управління в містах Росії. В литовських і польських землях — службова особа, що очолювала воєводство.

Гідронім (від гр.) — назва водного об'єкта.

Дружина: 1) У первісному й загальному значенні — товариство, спілка, об'єднання людей; 2) У Київській Русі — збройний загін, що становив постійне військо князя й апарат його влади. Дружина поділялася на старшу і молодшу. Перша складалася з представників феодальної аристократії і була найближчим оточенням князя. Молодша дружина — професійні воїни, охороняла князя, князівський двір і майно.

Дуумвірат — урядування у певній державі двох осіб, споріднених чи неспоріднених сімейно, що володіють рівними правами у вирішенні економічних, соціальних, культурних, політичних питань.

Джерельна база історичної науки — сукупність джерел, на які спирається історичне пізнання.

Етногенез (від гр.) — походження та розвиток народів.

Історичне джерело — носій історичної інформації, що виник як продукт розвитку природи і суспільних відносин і відображає той чи інший бік людської діяльності. Це є незамінним носієм відомостей про діяльність людей у минулому.

Класифікація історичних джерел — поділ усієї сукупності джерел на групи за певною спільною для кожної групи ознакою. Залежно від завдань дослідження можливе використання різних класифікаційних систем (схем). При цьому створюються різні за універсальністю й обсягом класифікаційні групи джерел.

Ллячка (тигель) — товстостінна посудина для плавки металу і відливки у ливарну форму.

Монархія — це форма державного правління, за якої верховна державна влада повністю або частково зосереджується в руках одноосібного глави держави і передається у спадок.

Окупація — загарбницька політика військ і адміністрації певної країни щодо території іншої з метою оволодіння, загарбання.

Олігархи — представники вищих прошарків суспільства, які володіючи достатніми матеріальними і комунікативними засобами впливу на політичну ситуацію, з метою розширення владних повноважень часто нехтують поширеними у суспільстві правилами, встановленими як державними можновладцями, так і звичаєм.

Опозиція — цілеспрямована діяльність представників групи людей, що відстоюючи власні інтереси, здійснюють заходи, які суперечать основній лінії державної політики, що проводиться керівними колами держави

Періодизація історії України — поділ українського історичного процесу на великі проміжки часу, які характеризуються важливими змінами в житті суспільства, у розвитку господарства, суспільно-політичних форм, релігії, мистецтва тощо. Залежно від методології підходів є різні схеми періодизації.

Ритон — посудина у формі рогу, яка виготовлялася з різних матеріалів, зокрема коштовних, і використовувалась найчастіше в культових цілях для жертвоприношень та узливань.

Солярний знак (від лат.) — символічне зображення Сонця у вигляді хреста, свастики, кола, колеса, зірки та ін. Як правило, має культове значення.

Топонім (від гр.) — назва місцевості.

Умбон (від лат.) — металічна опукла накладка, що зміцнювала та прикрашала центральну частину дерев'яного чи шкіряного щита.

Територія — землі, що внаслідок історичних, політичних, культурних відносин належали певним етнічним, політичним об'єднанням на правах повного або обмеженого урядування і стали однією з найважливіших рис самоідентифікації людських спільнот.

Хан — тюркський і монгольській титул. Спочатку означав іюждя племені. В Монгольській імперії XIII—XIV ст. — правитель улусу, а після розпаду її — титул государя.