20. Порівняйте швидкість макроеволюції в острівних та континентальних екосистемах. Поясніть причини відмінностей.

Як відомо, природні континентальні біогеоценози є більш стійкими клімакс-ассоціативними угрупованнями ніж острівні. Це можна пояснити більш стабільними кліматичними умовами континентів. Відповідно в ценозах усі представлені види є дуже вузькоспеціалізованими. Такий біогеоценоз, при руйнуванні його, шляхом сукцесії, протягом довгого часу спроможний відновитися до майже ідентичного( наприклад, відновлення дубрав на берегах річок за відносної стабільності, відновлення полів після їх невмілого використання…). Тому філогенетично більшість видів майже не змінюються. Зовсім інша ситуація на острівних екосистемах. Через нестабільні кліматичні умови та ізольованість види постійно перебувають в «еволюційно активному стані». Це пояснюється тим, що при утворенні нових ніш (катаклізми, тощо) вакантні місця нікому зайняти, через відносно мале видове різноманіття острівних екосистем ( порівняно з континентальними ) по груповій приналежності. Через це існуючі види починають перебудовуватися, набуваючи нових модифікаційних змін органів, щоб зайняти нову нішу( напр.., замість звичайних для континентів деревних ентомофагів дятлів, на Галапагосах їх роль виконують в`юрки).

Виходячи з вищезазначеного, можна прийти до висновку, що макроеволюція на острівних екосистемах проходить швидше за таку ж у континентальних екосистемах.

21.Порівняйте швидкість мікроеволюції в острівних та континентальних екосистемах. Поясніть причини відмінностей.

Так як острівні екосистеми мають ряд особливостей, відмінних від континентальних екосистем, а саме – віддаленість від материка, зменшення площі і зменшення різноманіття біотопів це призводить до карликовості домінантів, зменшення видового різноманіття, що в свою чергу призводить до переважання інадаптивних змін, а це пригальмовує швидкість мікроеволюції. Мікроеволюція континентальних екосистем є швидшою, адже там цих факторів немає.

22. Початкові етапи еволюції приматів.

Примати виникли від примітивних комахоїдних ссавців, деякі з яких перейшли до життя на деревах. Вважається, що найдревнішими представниками ряду приматів були пургаторії – дрібні, нічні тварини, що мали адаптації до життя на деревах.

Найпримітивніша група приматів – лемуроморфні (лемури). По рівню організації вони займають проміжне положення між приматами та деревними землерийками. Від спільного з лемурами предка виникли також тарзіїформні (довгоп’яти) та справжні мавпи – антропоїди (Anthropoidea).

Найдревніші рештки антропоїдів відомі з середньоеоценових відкладів Алжира (Algeripithecus) та з верхньоеоценових шарів Єгипту і Бірми. Антропоїдів поділяють на широконосих (Platyrrhini) та вузьконосих (Catarrhini). Можливо, широконосі мавпи виникли від ранньоолігоценових парапітеків в Африці і проникли в Південну Америку.

Окрім парапітеків з нижньоолігоценових відкладів Єгипту відомі рештки більш розвинених мавп – пропліопітеків, єгиптопітеків та камайяпітеків. Вони могли бути предками антропоморфних приматів, куди відносять вищих людиноподібних мавп (родина Pongidae), родину люди (Hominidae) та гібонів (Hylobatidae).

Антропоморфи мають такі характерні ознаки: великі розміри тіла; характерні пропорції (довгі кінцівки і відносно короткий тулуб); передні кінцівки довщі за задні; збільшені розміри головного мозку і ускладнена його структура; переважання мозкової частини черепа над лицьовою. Антропоморфи мають найбільш складні форми поведінки серед усіх приматів (зокрема, соціальна поведінка). Також вони мають високу здатність до маніпуляцій з предметами, аж до виготовлення примітивних засобів праці.