7. Загальні риси еволюції палеоантропів

Палеоантропи представлені неандертальцями. Неандертальці були поширені всій території Старого Світу і дуже різноманітні. Виникли вони близько 300тис.років назад і проіснували аж до 35 тис.рр.назад.

Неандертальці займали проміжне місце між архантропами та викопними формами H.sapiens як по будові тіла, так і по розвитку культури. Палеоантропи досягли значного прогресу в розвитку головного мозку. Значно зросла його маса. Об’єм черепної коробки неандертальців складав в середньому 1550-1600см³. Що характерно, після неандертальців збільшення розмірів мозку не відбувалося.

Череп неандертальців зберігав ряд примітивних ознак. Низьке склепіння черепа та потилиця, масивний лицьовий скелет, надочний валик, майже невиражений підборідний виступ, великі зуби. Пропорції тіла палеоантропів були загалом близькими до таких сучасної людини. Середній ріст неандертальців становив 151-155см.

Палеоантропи створили культуру середнього палеоліту. Є свідчення про існування первинних релігійних уявлень палеоантропів, зокрема обряд поховання померлих.

На всіх стоянках неандертальців знайдено залишки потужних вогнищ та кістки великих тварин. Кістки переважно розбиті, вірогідно, для виїдання мозку. Багато кісток обгорілі, що свідчить про широке використання вогню для приготування їжі. Є дані про існування канібалізму серед неандертальців. Засоби праці палеоантропів були вже більш досконалими, ніж в архантропів.

8. Коли відбулося заселення сучасної Європи неоантропами? Які події супроводжували цей процес?

Заселення сучасної Європи відбулося 40-35 тис.рр.назад. Шляхом аналізу мітохондріальної ДНК встановлено, що заселення Європи відбувалось двома потоками (перед зледенінням) – 1) 30-35тис.рр.тому – з Північної Азії; 2) 25тис.рр.тому – з Передньої Азії.

Після зледеніння (24-16 тис.рр.назад) люди в Європі вижили, вірогідно, лише на Піренеях, Балканах та на території сучасної України.

Вважається, що доволі довго неоантропи і палеоантропи жили на одній території. Поступово неандертальці (палеоантропи) були витіснені неоантропами. У неоантропів на початку заселення Європи відбувся якісний стрибок у рівні культурного розвитку. В археології цей час відповідає переходу від середнього палеоліту до пізнього палеоліту.

Найдревніші Європейські неоантропи – кроманьйонці. У них вперше з’являється справжнє мистецтво (наскельний живопис, перші музичні інструменти). Значно пришвидшується технічний прогрес, покращуються засоби полювання.

6. Наведіть приклади зміни параметрів алометричного росту в еволюції таксонів.

Багато найбільш суттєвих особливостей таксонів різних рангів визначаються закономірностями росту тварин, що визначають їх найважливіші особливості.

Найбільш яскравим проявом таких закономірних особливостей являється алометричний ріст, що визначає морфологічні відмінності між тваринами різних розмірів. Алометричний ріст – це ріст, при якому швидкість росту органа відрізняється від швидкості росту тіла.

Проблемі алометричного росту присвячено сотні робіт. Це пояснює парадоксальну ситуацію, не дивлячись на величезний емпіричний матеріал накопичений в літературі , в жодній з робіт немає намагання пояснити ті морфологічні і морфогенетичні механізми , що визначають алометричний ефект і формують фенотип тварини. В 1932р. Хакслі запропонував концепцію алометричного росту для аналізу фенотипового поліморфізму. Концепція алометричного росту виявилась досить продуктивною і при аналізі палеонтологічного матеріалу і порівняльного морфологічного аналізу близьких видів. При цьому виявляються варіанти напрямленого ортогенетичного росту , що визначаються принципами алометрії і що мало пов’язані з адаптивністю.

Приклади – різноманітність форм мурах , розмір голови і тіла робочих особин , матки – все це різноманіття форм вкладається в одну алометричну криву каст в сім’ях комах , також прикладом алометричного росту є географічна мінливість розміру у двоух видів бурої жаби, тобто відносний ріст частин тіла в онтогенезі у тварин одного виду , але різних географічних популяцій протікають неоднаково.