1. З якими чинниками було пов’язано набуття протоантропами здатності до прямоходіння?

З набуттям здатності до прямоходіння тісно пов'язаний той факт, що двоногі (прямоходячі) протоантропи поступово втратили довгі й гострі клики. У більше древніх викопних форм ще знаходять доволі довгі клики, у більш пізніх форм клики за розмірами наближаються до таких у сучасної людини. Примати використовували потужні клики в якості зброї та для захисту. Отже, прямоходіння призвело до втрати потужних органів захисту, натомість дало інші.

Оскільки для пересування двоногим протоантропам руки вже були непотрібні, то вони спеціалізувались на строго ручних маніпуляціях – киданні каміння, нанесені ударів зброєю, використанні засобів праці. Будучи двоногими та здатними довгий час тримати ворога на відстані зброєю, прямоходячі протоантропи все менше потребували гострих зубів. Вірогідно, що більш пристосовані до їжі зуби приносили більшу вигоду.

Прямоходіння забезпечило високу швидкість бігу, здатність добре рухатись у скелях, плавати у воді, перестрибувати та долати перешкоди.

2. З якими чинниками було пов’язано оволодіння вогнем архантропами?

Вогонь виникав недовільно і супроводжував побут архантропів.. При ударі кам’яних засобів праці одне об одне часто виникали іскри, що могло нести небезпеку. Тому говорять, що протоантропам знадобилось винайти, як запобігти появі вогню. Виділяють 3 основні етапи оволодіння вогнем:

1) Древній, нижній палеоліт. Вогонь існує в дикому, стихійному вигляді у вигляді іскор, диму, тліну. Проходить зміна в ролі вогню – від повної його непотрібності до користі, наприклад, у витаплюванні кісткового мозку.

2) Середній палеоліт – етап прирученого вогню. Об’єднує період від використання диму до початку використання вогню для отоплення помешкань і приготування їжі.

3) Верхній палеоліт і далі. Етап одомашненого вогню. З’являються нові способи добування вогню та гасіння вогню водою (тут роль Homo sapiens значно більша).

Використання вогню сприяло втраті волосяного покриву. Поєднання таких екологічних факторів, як збір кісток у полуденну спеку та дія тепла вогнищ призвели до подібних змін в терморегуляції.

3. За яких обставин жертва випереджає хижака за рівнем спеціалізації?

Так як хижак не може з'явитися раніше жертви, на початку своєї еволюції майбутня жертва, приступаючи до процесу прогресивної спеціалізації, має вже ту перевагу, що відсутній специфічний для неї хижак.

Будь-яке окремо узяте пристосування фітофагу (у швидкості, економічності і ефективності локомоції, захопленні, переробці і утилізації їжі), особливо в умовах ослабленого контролю з боку хижаків, що відстають в спеціалізації, дозволяло підвищити екологічну валентність (перш за все конкурентоспроможність). Швидке збільшення розмірів (пасивний захист), полегшене практично невичерпними ресурсами доступної їжі, дозволяло філогенетично тривалий час протистояти переслідуванню гомойотермних хижаків, максимальний розмір яких обмежений «марнотратним» метаболізмом, що вимагає великого їжоспоживання, зв'язаного з енерговитратами, що не виправдовуються, на добування обмеженої, дисперсної і важкодоступної тваринної їжі.