1.3. Фактори, що впливають фа на кар’єрне зростання персоналу

Необхідно проаналізувати фактори, що впливають на кар’єрне зростання персоналу, як основні рушійні сили.

В енциклопедії «Кар’єра» відзначене таке трактування кар’єрного зростання: це процес самореалізації людини в професійній діяльності, що супроводжується накопиченням трудового досвіду, систематизацією і розвитком її знань, навиків та особових якостей і приводить до переходу на новий соціальний та професійний статус.

Переслідуючи власні інтереси, людина підвищує ефективність функціонування організації. Існує шість найважливіших принципів побудови таких взаємин:

• спробувати все – означає випробувати на собі велику кількість різних робіт у компанії, і через це розсунути особові кордони вміння і можливостей;

• брати ризик приналежності – вміння надавати підтримку ідеям, людям або проектам. На основі цієї якості можуть будуватися ініціативні групи, що сприяють розвитку підприємства;

• показати прихильність – уміння знайти способи для підтримки іміджу, корпоративної культури власної організації;

• бути на виду – мистецтво демонстрації власних здібностей і своєї значущості керівництву й колегам по роботі, а не просто виконувати свої посадові обов’язки;

• застосовувати зв’язки – використання ділових та дружніх зв’язків для досягнення успіхів у кар’єрі;

• освітлювати досягнення – найважливіше вміння, синтез усіх попередніх, що включає активну участь у корпоративному житті, лідерство в колективі, пропаганду ідей компанії в різних бізнес-співтовариствах, публікації в тематичних журналах. [37]

Швидкість та якість переходу між робочими місцями, спрямованість стадій кар’єрного зростання визначаються дією певних факторів, що впливають як на формування кар’єри у цілому, так і на її зростання. Під факторами, що впливають на кар’єрне зростання, слід розуміти найбільш важливі рушійні сили, які визначають швидкість та якість службового підвищення. На рис. 1.3.1. подано найбільш розповсюджені в науковій літературі фактори, що сприяють кар’єрному зростанню, або гальмують його.

Отже, кожен із факторів по-своєму впливає на швидкість кар’єри та її темп. Крім того, інтенсивність і пріоритети кар’єри є різними на різних її етапах. Як бачимо, із переорієнтацією системи цінностей особистості та суспільства відбуваються й певні зміни уявлення про кар’єру. У ціннісно-мотиваційному аспекті кар’єра розглядається як спосіб самореалізації особистості. У професійно-практичному є результатом процесу погодження інтересів підприємства з кар’єрним прагненням. [32]

Дуже цікавим є перелік та взаємозв’язок факторів, що впливають на кар’єрне зростання. На кар’єрне зростання роблять вплив такі фактори, як: станове походження, розмір земельних володінь, спадковий статус, близькість до високопоставлених осіб, наявність власності, набутий статус, стаж роботи, освіта, досвід, відповідність ділових якостей вимогам часу, наявність орденів та професіоналізм. Але не можна погодитися з авторами, що всі ці фактори та їх взаємозалежність мають право на існування в теперішній час. Такі фактори, як станове походження, розмір земельних володінь, Вони мали право на існування багато років потому, але не в сучасному світі. [12]

Рис. 1.3.1. Фактори, що впливають на кар’єрне зростання працівника

Психологічні властивості особистості тісно пов’язані з природними даними і становлять таку важливу її характеристику, як здібності. Здібності визначаються динамікою придбання індивідом знань, умінь і навичок та його можливістю виконувати певний вид діяльності.

Розглянемо деякі основні фактори, що впливають на планування кар’єри (рис. 1.3.2).

Рис 1.3.2. Основні фактори, що впливають на розвиток кар’єри

У сучасних дослідженнях застосовуються різні підходи до угрупування факторів, що впливають на кар’єрне зростання. виділяють такі групи факторів:

• об’єктивні, пов’язані з науково-технічними і соціально-економічними умовами;

• суб’єктивні, пов’язані з перебудовою інтересів працівника, зміною його орієнтації і самим ухваленням рішення про зміну місця;

- характерологічні, пов’язані зі стійкими властивостями особи, її підготовленістю і схильністю до зміни діяльності. [5]

Також фактори кар’єрного зростання об’єднують в чотири групи:

- соціально-професійні (загальні і спеціальні знання, кваліфікація, виробничі успіхи, професійні здібності);

- особисті (працездатність, трудова й соціальна активність, орієнтації та установки, соціально-психологічні якості);

- випадкові (вдалий збіг обставин, походження, добрі стосунки з керівництвом);

- демографічні (стать, вік, природні здібності тощо). Н. Лукашевич виділяє такі фактори:

- особові (психофізіологічні дані, соціально-психологічні характеристики, індивідуальні здібності, талант, адаптивно-розвиваючий потенціал, рівень соціалізації);

- фактори соціально-трудової ситуації (територіальна розташованість і галузева приналежність підприємства, партнерські зв’язки; місце підпри­ємства в структурі концерну, його масштаби, організаційна структура, ієрархія робочих місць; формальні і неформальні відносини, друзі, сім’я);

- ринкові (ринкові можливості підприємства, його рентабельність, управлінський потенціал команди, попит і пропозиція на ринку праці, кон’юнктура);

- соціальні – пріоритети і дієвість соціальних «ліфтів» і «підйомників» соціальних переміщень (освіта, родина, влада, організація створення матеріальних цінностей, армія, церква, професійні асоціації). [9]

Фактори, що впливають на кар’єрне зростання також поділяють на зовнішні (об’єктивні) та внутрішні (суб’єктивні). До внутрішніх (суб’єктивних) факторів вони відносять: професійне самовизначення; захопленість своєю професією (присвячення себе улюбленій справі); впевненість у собі; стратегічне мислення; здатність ніколи не задаватися; вміння встановлювати контакти і конструктивно взаємодіяти з іншими людьми (висока комунікативна компетентність); уміння працювати в команді; вміння розставляти пріоритети у своїй професійній діяльності; широка сфера інтересів; ініціативність, заповзятливість; здатність йти на ризик; прагнення до успіху у всьому; наявність лідерських якостей. До зовнішніх (об’єктивних) факторів автори зараховують: постійне професійне самовдосконалення (безперервне здобуття освіти, самоосвіта); підтримка сім’ї; везіння; відповідність сфери зайнятості запитам суспільства.

На кар’єрне зростання, перш за все, впливають внутрішні фактори: мотиви, рівень домагань, самооцінка, стан здоров’я. Що більш зрілим є працівник як професіонал і як особистість, то більшою є роль внутрішніх факторів у його кар’єрному зростанні. Також автор відзначає вплив і зовнішніх факторів – соціальна сфера, тип організації, а також випадок. Враховуючи неоднозначний вплив середовища на кар’єрне зростання, необхідно мати на увазі, що працівник сам повинен обирати критерії оцінювання свого професійного зростання і звіряти свою самооцінку з думками та оцінками своїх колег. [22]

Будь-який процес здійснюється під впливом не тільки рушійних сил, що сприяють йому, але й гальмуючих сил, що уповільнюють розвиток процесу, зміни напрямів та ін. Так відбувається і з кар’єрним зростанням. Тобто існують певні фактори, що перешкоджають йому.

За характером впливу виділяються фактори стримування і опору. Фактори стримування мають індивідуальне походження і визначаються недостатністю внутрішніх ресурсів і способів їх мобілізації: низький рівень потреб; слабкість мотивів; нестача знань та досвіду; хвороба; порушення вольової сфери; застій у загальному розвитку.

Сили опору діють від зовнішнього джерела - середовища діяль­ності. Вони можуть бути як відповідь на кар’єрну активність, наслідком гострої кар’єрної конкуренції, жорсткого порядку просування, вільних обмежень, дисбалансу в системі інтересів працівника й організації. [19]

Аналіз і узагальнення існуючих угрупувань факторів, які впливають на кар’єрне зростання та гальмують його, показав, що самий загальний підхід – виділення об’єктивних (зовнішніх) та суб’єктивних (внутрішніх) факторів. До об’єктивних (зовнішніх) факторів відносять можливості, що представляються суспільством, або відсутність їх. До суб’єктивних (внутрішніх) – пов’язаних з обставинами життя конкретного індивіда – його здібності, трудовий потенціал, риси вдачі, здоров’я, стать, сімейний стан тощо. Але існують й інші підходи до угрупування факторів, які впливають як на кар’єрне зростання працівника, так і гальмують його. У зв’язку з тим, що не існує єдиної точки зору щодо цих угрупувань, буде доцільно запропонувати іншу класифікацію факторів. Відповідно до цього пропонується класифікацію провести за декількома ознакам. По- перше, згрупувати фактори за масштабами соціального оточення та сферою виникнення. Водночас, у категорії за сферою виникнення розрізнити такі групи факторів: психологічні, економічні та демографічні. При цьому, у категорії факторів за масштабами соціального оточення необхідно виділити три групи: індивідуальні, корпоративні та соціально-державні. По-друге, пропонується розширити класифікацію факторів ще за ознаками достовірності. При цьому треба розділити фактори на суб’єктивні та об’єктивні. По-третє, необхідно згрупувати фактори, що впливають на кар’єрне зростання, за можливістю вимірювання: на кількісні та якісні. По-четверте, слід виділити таку категорію факторів, яку можна оцінити за можливістю здійснення. До цієї категорії пропонується віднести фактори випадкові та закономірні. Тобто існують фактори, що впливають на розвиток кар’єри або перешкоджають її, які трапляються випадково, а деякі впливають на кар’єрне зростання людини закономірно. Наприклад, везіння, зв’язки – це випадкові фактори, а природні здібності людини, рівень освіти, стаж роботи, професіоналізм можна віднести до закономірних. [37]

Необхідно зазначити, що виділені угрупування факторів можуть виступати для працівників як такі, що сприяють кар’єрному зростанню, так і гальмують його. Систематизований, повний та узагальнений перелік факторів, які впливають на кар’єрне зростання сучасної людини, а також диференціювання їх за додатковими ознаками, а саме: сферою виникнення, масштабами соціального оточення, достовірністю, можливістю здійснення та можливістю вимірювання, подано в табл. 1.3.1.

Необхідно відзначити, що у цілому неможливо врахувати всі фактори, які здійснюють вплив на кар’єрне зростання. Це пов’язано з істотними суперечностями, що випливають з аналізу досліджуваного об’єкта, а саме: суперечності соціального та індивідуального, суб’єктивного та об’єктивного, можливого і дійсного, необхідного й наявного змісту. Беручи до уваги ці суперечності, можна стверджувати, що залежно від того, на який бік схильний індивід, змінюється значимість тих або інших факторів.

Таблиця 1.3.1

Матриця співвідношення факторів, що впливають на кар’єрне зростання персоналу

Перелік факторів

Ознака

за сферою виникнення

за масштабами соціального оточення

за ознакою достовірності

за можливістю вимірювання

за можливістю здійснення

психологічні

економічні

демографічні

індивідуальні

корпоративні

соціально-державні

суб’єктивні

об’єктивні

кількісні

якісні

випадкові

закономірні

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Природні здібності людини

+/-

+/-

+/-

+/-

+/-

Рівень достатку

+/-

+/-

+/-

+/-

Вік

+/-

+/-

+/-

+/-

+/-

Стать

+/-

+/-

+/-

+/-

Родина

+/-

+/-

+/-

+/-

Політична ситуація в країні

+/-

+/-

+/-

+/-

+/-

Система мотивації

+/-

+/-

+/-

+/-

Рівень мінімальної з.п.

+/-

+/-

+/-

+/-

Корпоративна культура

+/-

+/-

+/-

+/-

Рівень освіти

+/-

+/-

+/-

+/-

Ситуація на ринку праці

+/-

+/-

+/-

+/-

Стаж роботи

+/-

+/-

+/-

+/-

+/-

Середня тривалість життя

+/-

+/-

+/-

Національний менталітет

+/-

+/-

+/-

Професіоналізм

+/-

+/-

+/-

+/-

Культура людини

+/-

+/-

+/-

+/-

Соціальне походження

+/-

+/-

+/-

Зв’язки

+/-

+/-

+/-

Везіння

+/-

+/-

+/-

Інноваційна культура

+/-

+/-

+/-

+/-

+/-

Концентрація факторів, що визначають ці нерівномірності на окремих ділянках руху в певних умовах, породжують або кар’єрну кризу, або кар’єрне зростання, що позначається на майбутньому людини і соціальної системи. Ці фактори досить численні, а їх комбінації ще більш різноманітні, а це не дає можливість провести чітку класифікацію. У той же час аналіз існуючих у світовій економічній літературі факторів кар’єрного зростання та їх узагальнення дозволяє виділити 20 найбільш суттєвих та диференціювати їх за такими додатковими ознаками: за сферою виникнення – на психологічні, економічні, демографічні; за масштабами соціального оточення – на індивідуальні, корпоративні, соціально-державні; за ознакою достовірності – на суб’єктивні та об’єктивні; за можливістю вимірювання – на кількісні та якісні; за можливістю здійснення – на випадкові та закономірні.[42]