Поправка дози залежно від віку.

Для великої рогатої худоби лікувальні дози орієнтовно визначають у такому співвідношенні:

1 доза - 3 - 8 років;

3/4 дози 10 -15 років

1/2 дози 15 - 20 та 2 роки;

1/8 дози 4 - 8 міс;

1/16 дози 2 - 4 міс.

Для коней відповідно:

1 доза - 3 - 12 років;

3/4 дози- 15 - 20 років;

1/2 дози - 21 - 25 та 2 роки;

1/12 дози – 1 рік;

1/24 дози - 1-6 місяців.

Загальний стан тварини.

В залежності від патологічного стану, тяжкості перебігу хвороби корегують дози препаратів.

Наприклад – локальна інфекція – локалізований абсцес в конкретній ділянці тіла, потребує введення антибіотиків. Якщо ще не відбулося розносу інфекції по крові – генералізована форма, то достатньо застосувати антибіотики у середніх терапевтичних дозах, проводячи блокаду цієї ділянки.

Якщо інфекція з локалізованої ділянці по крові пішла на весь організм (сепсис), загальний стан тварин поганий, то потрібна ударна максимальна терапевтична доза антибіотику, щоб досягнути швидкого терапевтичного ефекту – знищити вже наявні бактерії і затримати ріст нових бактерій. Але слід ураховувати, якщо вже уражені нирка і печінка, то виведення препаратів буде сповільнене, і максимальна терапевтична доза антибіотику може спричинити токсичний ефект.

Умови утримання. Годівля тварин, пора року.

Умови утримання впливають на загальний стан тварини, їх імунітет. Своєчасне застосування різноманітних кормових добавок у профілактичних дозах забезпечує нормальний розвиток та імунітет.

Тварин, яких вирощують з продуктивною метою, годують концентратами з підвищеним вмістом вітамінів, мікро, макро елементів. Це прискорює обмін речовин, прискорює ріст, але і виснажує організм. (Тому курей на яйця не використовують для отримання якісного м’яса).

Перед опоросом свиноматкам вводять профілактичні дози Заліза, щоб забезпечити профілактику анемій у новонароджених поросят. А, взагалі, всім вагітним підвищують дози кальцію, фосфору для профілактики післяродового парезу. Якщо вагітність настає без значної перерви, то обов’язково препарати, навіть ін’єктують.

Різні зони України містять знижену кількість окремих мікро та мікроелементів (біогенні провінції), що потребує постійного введення в раціон профілактичних доз препаратів. Наприклад, цинк, магній, селен. Наприклад у зоні Сумської та Чернігівської областей. Якщо цого не робити. То потім прийдеться тварин лікувати, використовуючи лікувальні дози.

В залежності від пори року корегують дози кормових добавок. Особливо на весні. Наприклад, тваринка, що наводилися взимку рекомендують препарати вітамінів Д (риб’ячий жир)для профілактики рахіту.

Залежність дози від функціонального стану органів та систем, на які розрахована дія лікарського засобу.

Згідно даного правилу окремі препарати не вплинуть на організм так, як ви того очікуєте згідно їх фармакодинаміки. Підвищення доз препаратів також на це не вплине, а тільки може проявити токсичну негативну дію.

Жарознижуючі засоби пригнічують лише збуджений центр терморегуляції і не змінюють температури тіла клінічне здорових тварин; антидотний ефект атропіну при отруєнні тварин фосфорорганічними сполуками у повній мірі проявляється лише при застосуванні доз, які перевищують оптимальні терапевтичні в 10- 20 разів.

Чутливість тварин до ліків - тварини різних видів мають анатомо-фізіологічні відмінності, які впливають на фармакокінетику та фармакологічну дію лікарських речовин. Так. у кролів відсутній блювотний центр. Тому апоморфін у них не спричиняє блювоту. У корів добре розвинуті бронхіальні залози, тому відхаркувальні препарати діють сильніше, ніж у коней. У овець слабка вегетативна іннервація серця, а у собак і коней - добре розвинута. Цим зумовлена неоднакова кардіотонічна ефективність ваготропних препаратів - слабка у овець, сильна у собак і коней. Настойка чемериці у жуйних тварин в передшлунках діє румі-наторно, у моногастричних тварин настойка надходить відразу в шлунок і спричиняє блювоту. Кози проявляють підвищену чутливість до сульфаніламідних препаратів, коти -- до фенолу, корови -- до ртуті, вівці - до пілокарпіну, ауреоміцину, коні - до ампіциліну і енрофлоксацину. Встановлено неоднакову чутливість до ліків у тварин різних порід. Високопородні тварини більше чутливі до ліків порівняно з безпородними тваринами. У собак породи шотландський колі, шейтл, бобтейл легко проникний для ліків гематоенцефалічний бар'єр. Тому у них швидко діють наркозні препарати та побічну дію спричиняють антибіотики групи авармектину.

Реакція тварин надію лікарських препаратів залежно від статі для більшості препаратів суттєво не відрізняється. Проте самки сильніше реагують на гормональні препарати. Внаслідок невисокої активності мікросомальних ферментів гепатоцитів у самок щурів гексенал біотрансформується в печінці в З рази повільніше, ніж у самців, тому гексеналовий наркоз у самок триваліший, ніж у самців.

Фармакотерапія вагітних тварин має свої особливості в обережному застосуванні препаратів, що впливають на матку і плід. Під час вагітності змінюється нейрогуморальна регуляція організму самок, знижується дезінтоксикаційна функція печінки і видільна функція нирок, підвищується потреба організму в кисні, тому реакція вагітних самок на дію ліків сильніше, ніж у невагітних тварин. Вони сильно реагують на гормональні препарати, кортизон, адреноміметики та гіпотензивні препарати. Деякі препарати протипоказані самкам на останніх місяцях вагітності, тому що вони впливають на плід.

При застосуванні ліків вагітним тваринам необхідно враховувати здатність їх проникати через плацентарний бар'єр і впливати на плід. Адже кровоносна система матері і плоду єдина, а в період ембріонального розвитку бар'єрні механізми проти лікарських речовин у плода відсутні. Плацентарний бар'єр захищає плід від дії ендогенних токсичних речовин, в тому числі й лікарських препаратів. Він проникний для сульфаніламідів, антибіотиків та ні-грофуранів малої молекулярної маси. Препарати тетрацикліну, за умов тривалого застосування, сповільнюють формування скелету, а ергокальциферол спричиняє гіперкальцемію в крові плоду.

Реакція організму на ліки змінюється з віком. Молоді тварини більше чутливі до лікарських речовин і реагують на них сильніше, що може спричинити негативну побічну дію. У підсисний період ще не завершено формування дезінтоксикаційної функції печінки та видільної системи нирок. Внаслідок незрілості ферментної системи гепатоцитів затримується біотрансформація ліків та сповільнюється виведення їх з організму, тому препарати діють тривало і можлива побічна дія. Білки плазми крові молодих тварин зв'язують лікарські речовини не так міцно, як у дорослих тварин, тому вони легко звільняються з білкових комплексів і в більших кількостях циркулюють у крові в іонізованому стані. В організмі молодих тварин лікарські речовини розподіляються в тканинах так, як і в дорослих. Проте внаслідок високої проникності гематоенцефалічного бар'єру більшість ліків, навіть мало розчинені у ліпідах, легко і швидко проникають у тканини. У молодих тварин температура тіла вища, ніж у дорослих, тому антибіотики у них біотрансформуються скоріше. Тому в перерахунку на кілограм маси тіла дози препаратів більші порівняно з дорослими тваринами. У молодих тварин не завершено формування гормонального і клітинного імунітетів, тому при лікуванні інфекційних захворювань, поряд з хіміотерапевтиками, необхідно застосовувати імунні препарати.

У телят в підсисний період функціонує лише сичуг, а з 20 доби починає функціонувати рубець. Тому до цього часу телятам не призначають румінаторні препарати. У ранньому віці недостатній синтез кате-холамінів, тому реакція на адреноміметики невисока, проте молоді тварини добре переносять ефедрин.

Остаточне формування дезінтоксикаційної функції печінки і видільної системи нирок завершується у лошат і телят в 5-7 міс. віці, ягнят - 3-4, поросят 2-3 міс, у курчат - в 20 - добовому віці.

У старих тварин настають вікові зміни в органах і понижується реактивність тканин на лікарські препарати. Ліки повільно надходять у тканини навіть після парентеральних ін'єкцій, тому що швидкість току крові більш повільна, а стінки капілярів ущільнені і менше проникні для ліків, тому фармакологічна дія препаратів настає пізніше. Зниження активності ферментів, що біотрансформують ліки, створює передумови для тривалої дії у старих тварин. У них особливо низька реакція на естрогенні й гес-тагенні гормони. Проте високу фармакологічну дію проявляють анаболічні стероїди - тестостерон, ме-тиландростерон, метиландростендіол. Білоксинтезу-юча і дезінтоксикаційна функції печінки у старих тварин понижені, тому метаболізм ліків сповільнений, що є підставою для проявлення побічної дії препаратів. Старим тваринам протипоказані гепатотропні та нефротоксичні препарати. У них бувають гіповітамінози внаслідок недостатнього всмоктування їх з травного каналу та зміни в ньому якісного складу симбіотичної мікрофлори, яка продукує вітаміни.