2. Резорбтивна (гр. Resorbtio- всмоктування) дія, яка проявляється навіть у віддалених від місця введення органах після всмоктування лікарських речовин у кров і проникнення в клітини.

Вона проявляється після впливу їх на "клітини-мішені". Лікарська речовина вступає в біохімічний зв'язок із відповідними біологічними рецепторами, що розміщені на поверхні клітин. Через рецептори активізує (або пригнічує) внутрішньоклітинні системи, які впливають на спеціалізовані структури, що реалізують або координують метаболічні процеси, що в кінцевому результаті спричиняє відповідні фармакологічні ефекти.

Резорбтивна дія може проявлятися:

• збуджуючою

• пригнічуючою

• прямою

• непрямою

• загальною

• вибірковою

• основною

• побічною

• зворотною

• незворотною.

3. Рефлекторна дія ліків - внаслідок подразнення аферентних рецепторів нервових закінчень у місці введення лікарської речовини.

Збудження по аферентних нервах надходять до життєво важливих центрів, що розміщені у корі великих півкуль і довгастому мозку, і активізують їхній функціональний стан.

4. Пряма - зміна функції клітини чи органу під безпосереднім впливом на них лікарської речовини, її можна розглядати як первинну фармакологічну реакцію, оскільки вона є результатом взаємодії молекул лікарської речовини з клітинними структурами.

5. Непряма дія - це зміна функції клітин чи органів, як! не вступають безпосередньо у взаємодію з лікарською речовиною.

Проявляється посередньо за допомогою нервових або гуморальних шляхів.

6. Загальна дія лікарської речовини - коли речовина одночасно змінює функцію клітин багатьох органів та систем завдяки однотипності впливу на біохімічні реакції.

Так можуть діяти глюкоза, амінокислоти, деякі біостимулятори, солі лужних та важких металів, які широко використовують при ослабленні організму, хронічних захворюваннях, для стимуляції росту та розвитку тварин.

7. Вибіркова дія - це специфічна дія лікарської речовини на окремі органи та системи, зумовлена хімічною і фізичною структурою властивостей самої речовини, а також морфофункціональною специфічністю органа.

Загальна та вибіркова дія може бути місцевою і резорбтивною, прямою і непрямою, але вибіркова лише основною.

8. Основна дія - домінує над іншими, на яку розраховує лікар.

Основна може бути бажаною і небажаною. (приклад)

9. Побічну дію (другорядну) - менш виражену, але її необхідно враховувати обов'язково. Основна може бути бажаною і небажаною. (приклад).

10. Зворотня побічна дія може бути зворотною – коли токсичний ефект зупиняється самостійно або за допомогою допомоги лікаря, часто іншими препаратами.

11. Незворотня побічна дія - не може бути зворотною, токсичний ефект не зупиняється самостійно або за допомогою іншими препаратами. (наркоз)

2. Побічні небажані дії часто бувають такими:

У більшості випадків побічна дія настає внаслідок впливу продуктів метаболізму, що утворюються в процесі біотрансформації лікарських речовин.

При різних патологічних процесах чутливість і реактивність внутрішньоклітинних структур на дію лікарських речовин може проявлятися нормальною реакцією, адекватною дозі препарату, пониженою (тахіфілаксія) або надмірною (анафілаксія). Така реакція зумовлена з одного боку дозою препарату, з другого - чутливістю "клітин-мішеней" до препарату.

1. Алергія на ліки: проявляється місцевої реакцією (свербіж, набряк), вазомоторний риніт; реакцією усього організму – анафілактичний шок, набряк Квінке;

2. Концерагенна (сапсег - рак) дія виявлена у багатьох хімічних сполук, тому для лікарських речовин вона не допускається.

3. Тератогенна (гр. teratos - потвора) роявляється дефектами розвитку ембріонів під впливом різних фізичних (іонізуюча радіація), біологічних (деякі мікроорганізми та віруси) та хімічних (пестициди, деякі лікарські речовини, алкалоїди) факторів. З лікарських речовин вона виявлена у салицілатів, стероїдних гормональних препаратів, деяких антибіотиків і сульфаніламідів.

4. Мутагенна (гр. mutatio- зміна, переміна) проявляється стійкими раптовими (спонтанними) або викликаними штучно (індукованими) змінами спадкового апарата (генів, хромосом), що призводить до різних змін морфологічних і якісних ознак організму.

5. Ембріотоксична (гр. еmbryon - зародок) проявляється негативним впливом на розвиток зародків. Вона притаманна лікарським засобам, що мають здатність проникати через плацентарний бар'єр і проявляти токсичний вплив на ембріон.

6. Гостра та хронічна токсичність - проявляється при неправилому підборі дозування ліків. При неврахуванні індивідуальної чутливості, ваги, віку, виду тварин, особливосте фізіологічного стану.

Для характеристики гострої токсичності визначають дози токсичні (мінімальну та максимальну) і смертельні (летальні - ЛДо, ЛД₅о, ЛД,₁оо).

Хронічну токсичність визначають тривалими експериментальними дослідженнями, під час яких вивчають також побічну негативну (небажану) дію.

7. Ураження органів і тканин (нирки, печінка, кров) – поява функціональних або органічних змін в органах та системах.

При неправильному використанні ліків або коли не враховують патології які були чи є в організмі (порушення зору, ураження нирок – нирковий кліренс, ураження печінки і крові).

Цей побічний ефект має зв’язок з токсичним побічним ефектом.

8. Звикання – звикання організму до доз або препаратів. Виникає при частому застосуванні одного і того ж препарату (знеболюючі – зміна порога больової чутливості).