9. Дисбактеріоз – порушення мікрофлори кишечнику та його роботи. Частіше при використанні протимікробних, ферментних препаратів.

ЩОБ СПРИЧИНИТИ БАЖАНУ ФАРМАКОЛОГІЧНУ ДІЮ препарат призначають в оптимальній терапевтичній дозі і ураховують усі можливі види дії лікарських препаратів під час лікування тварини.

3. Особливості ліків при повторному введенні (кумуляція, синергізм, антагонізм).

У лікувальній практиці більшість лікарських засобів застосовують багаторазово. Кратність їх введення та тривалість лікування залежать від властивостей застосовуваних засобів та клінічного стану хворої тварини. При цьому необхідно пам’ятати, що дія лікарської речовини при повторному застосуванні за своєю силою та побічним ефектом може значно відрізнятися від разового.

Вона може бути більше чи менше вираженою або супроводжуватися невластивими позитивними чи негативними явищами.

1. При тривалому застосуванні ліків – послаблення фармакологічної дії, яке прийнято називати звиканням. Таку властивість мають більшість алкалоїдів (кофеїн, морфін, лобелін, нікотин та ін..), а також болезаспокійливі та проносні засоби.

2. Зниження чутливості організму до отрут при тривалому введенні в організм їх нетоксичних доз (сполуки миш’яку, морфін, нікотин та 4н..).

3. Тахіфілаксія– гостра форма звикання до деяких засобів.

4. Звикання збудників захворювань і паразитів до протимікробних та протипаразитарних засобів (антибіотиків, сульфаніламідів, фосфорорганічних, хлорорганічних сполук інше ). Звикання збудників до лікарських препаратів примушує вести пошуки все нових і нових засобів, але цей шлях стає все складнішим і важчим.

5. Негативне явище, як звикання до наркотичних речовин (препарати опію, алкоголь, кокаїн, коноплі та інше..), а також явище токсикоманії.

6. Матеріальна кумуляція – посилення дії лікарського засобу при повторному застосуванні можливе як наслідок нагромадження діючої речовини у тканинах організму.

Вона зумовлена тим, що лікарська речовина до повторного введення не встигає інактивуватись у процесі біотрансформації або вивестись з організму, як наслідок перевищення терапевтичних доз чи зменшення часу між введеннями.

7. Функційна кумуляція (кумуляція ефекту) - стійкі зміни структурних компонентів клітин під дією лікарської речовини, які не відновлюються до повторного застосування, хоч сама речовина довго не затримується в організмі.

Комбінована дія лікарських речовин.

Комплексна фармакотерапія, що є найбільш ефективною, передбачає одночасне застосування не одного, а кількох лікарських засобів, які нерідко діють на різні системи, але у цілому доповнюють один одного чи розширюють фармакологічний ефект.

Одночасна дія на організм кількох препаратів має свої особливості, що необхідно обов'язково враховувати.

Для характеристики кінцевого фармакологічного ефекту існують такі поняття, як синергізм та антагонізм.

1. Синергізм - це одночасна дія двох або більше засобів в одному напрямі.

Загальний фармакологічний ефект такої дії може дорівнювати сумі ефектів кожної речовини (сумація дії) або перевищувати суму ефектів кожної речовини (потенціювання).

Сумація дії зустрічається найчастіше у тому випадку, коли різні засоби діють аналогічно на одні й ті ж елементи - це прямий синергізм. Наприклад, М-холіноміметики ареколіну гідробромід та пілокарпіну гідрохлорид збуджують мускариночутливі холіноре-цептори циркулярного м'яза райдужки ока, тим самим викликаючи звуження зіниці. Щоб досягти певного ефекту, необхідно дозу кожного засобу зменшити у два рази.

Прикладом непрямого синергізму може бути одночасне застосування наркотичних та нейроплегічних засобів. Хлоралгідрат пригнічує функцію нервових клітин головного мозку, а аміназин гальмує проведення імпульсів у центральних міжнейронних синапсах, що значно підсилює наркотичну дію хлоралгідрату.