§ 4. Акти застосування права

Акт застосування права оформляє правозастосовну діяльність, що відбулася. Це особливий різновид правового в якому виражене єдність державної волі, укладеної в нормах права, і волі правоприменителя, його що издали. Акт застосування права є рішення компетентного органа по юридичній справі, що містить у собі індивідуально-владне веління. Інакше кажучи, це індивідуально певне державі в невладне приписання, виражене в офіційній формі, по конкретній юридичній справі.

Акт застосування права має свої особливі риси: характеризується державно-владним значенням; містить у собі індивідуальні приписання; є юридичним фактом для наступних правовідносин; видається в офіційній формі.

Владний характер правозастосовного акту означає його безумовну державну обов'язковість для всіх суб'єктів, яким він адресується, і інших суб'єктів, чиї інтереси він зачіпає. Дана якість акту застосування права опирається на можливість його примусового здійснення у випадку добровільного невиконання веління, що втримується в ньому. Це своєрідний наказ, підкріплений можливістю державного примуса.

Індивідуальне значення акту застосування права полягає в тому, що приписання, що втримується в ньому, несе в собі програму не загального, а конкретного поводження суб'єктів. Подібний акт адресується персонально певним особам, націлений на врегулювання конкретного життєвого стосунку й, як правило, має разове значення для юридичної практики. У літературі справедливо відзначається, що акт застосування права регулює не вид суспільних відносин, а одиничне, конкретне відношення¹. Цією властивістю він відрізняється від нормативного акту й інших джерел права.

Правозастосовний акт у механізмі правового регулювання виконує роль особливого юридичного факту, що тягне виникнення, зміну або припинення правовий відносин. Це показує його соціальну цінність і конкретну юридичну значимість у правовій системі. На основі правозастосовних актів виникають і реалізуються багато суб'єктивних прав й обов'язки (право на працю, утворення, відпочинок), установлюються й конкретизуються факти життя, що мають юридичне значення, застосовуються міри відповідальності й т.д.

Правозастосовний акт має чітку, формально певну, установленим законом форму. Саме форма дає найменування, своєрідний словесний "портрет" системі правозастосовних актів. Найбільш типовими за формою актами застосування права є: вироки, рішення й визначення судів, постанови слідчих, накази про заохочення й покарання працівників і т.д. Форма підкреслює офіційний характер й юридичну значимість акту застосування права. Аналіз форми акту дозволяє встановити: від якого органа або посадової особи він виходить; у відношенні кого він виданий; сутність розв'язуваного питання; правові наслідки, що випливають із дозволеної справи; дату й підпис посадової особи.

Акты застосування права як юридичні документи характеризуються формалізацією свого змісту, Воно в "класичному варіанті" виглядає як послідовна єдність і взаємозв'язок чотирьох елементів: вступна, описова, мотивувальна й резолютивна частини правозастосовного рішення.

У вступній частині звичайно викладаються: найменування органа й прізвище посадової особи, що розглядає юридичну справу; найменування самої справи; час і місце його розгляду. Все це ставиться до числа реквізитів правозастосовного акту, показників його легальності.

Описова частина виражається в письмовому викладі фабули юридичної справи. Тут утримуються виявлені посадовою особою фактичні обставини справи, що мають юридичне значення. На основі принципів относимости й допустимості правоприменитель робить короткий аналіз фактичного життєвого стосунку, що підлягає правовому регулюванню. Тим самим заставляється основа для об'єктивної й безсторонньої правової кваліфікації. У юрисдикционном правозастосуванні описова частина рішення містить виклад добутих доказів, відповідно до яких вирішується юридична справа. При заохочувальному застосуванні права в описовій частині рішення викладаються позитивні результати роботи або служби суб'єкта, що підлягає заохоченню.

Мотивувальна частина правозастосовного акту містить у собі юридичну аргументацію рішення, що нижче викладає, у справі. Звичайно вона виглядає у вигляді посилань на норми матеріального й процесуального права, відповідно до яких вирішується дана справа, Роль мотивувальної частини в забезпеченні справедливості й законності акту застосування права винятково велика. Юридична аргументація показує й підкреслює, що в прийнятому рішенні немає місця сваволі посадової особи, а навпаки, справа розглядається відповідно до вимог норм чинного законодавства й, отже, прийняте рішення має законний характер.

Резолютивна частина акту застосування права викладає зміст прийнятого рішення у вигляді індивідуально-владних правових приписань. У них констатується обсяг прав й обов'язків суб'єкта, до якого застосована норма, або визначаються заходи заохочення або покарання. Після цього треба підпис посадової особи, а в необхідних випадках — печатка правоприменяющего органа.

Всі перераховані частини акту застосування права в повному виді втримуються в так званих класичних видах актів (судові рішення, вироки, деякі акти попереднього слідства). У діяльності ж органів виконавчої влади (адміністрації міст і районів, заводів, установ) досить часто зустрічаються правозастосовні акти в "усіченій", короткій формі й утримуючі в собі тільки кілька частин (вступна й резолютивна). Це робиться з міркувань економії коштів і прагнення зменшити формалізм у юридичній діяльності.

Всі акти застосування права в правовій системі суспільства утворять досить складну багаторівневу підсистему індивідуальних правових актів. При цьому в різних сферах громадського життя переважають особливі акти, обумовлені специфікою регульованих суспільних відносин. Наприклад, у механізмі реалізації прав і свобод особи можна виділити: що конкретизують (регламентуючі), що дозволяють акти, акти про визнання, реєстраційні, установчі, заборонні акти¹. У загальнотеоретичному плані всі акти застосування права прийнято ділити за функціональним значенням на акты-регламентаторы й правоохоронні, або правообеспечительные, акти. Акты-регламентаторы видаються для регулювання позитивної, тобто людської діяльності, що правомірно розвивається, у формі регулятивних правових відносин. Це переважна більшість всіх взагалі актів правозастосування, але найбільш специфічні подібні акти в роботі виконавчо-розпорядницьких органів держави, правовий^-правовім-цивільно-правовому судочинстві, повсякденному керуванні промисловістю, сільським господарством, культурою й т.д. Правоохоронні акти видаються у зв'язку з контрольно-наглядовою й правоохоронною діяльністю спеціальних правоохоронних органів. Вони спрямовані на попередження, виявлення й усунення правопорушень, а також регулюють застосування примусових заходів до правопорушників. Подібні акти - результат розвитку правоохоронних відносин і забезпечення режиму законності.

За формою всі акти застосування права можуть бути підрозділені на акти-документи й дії-акти-дії. Для більшості правозастосовних актів характерна строго документальна, юридично закріплена форма (укази, постанови, вироки, рішення, накази й т.д.), що є слідством підвищених вимог до їхньої законності й обґрунтованості. Справа в тому, що вони регулюють найбільше соціально важливі сторони життєдіяльності людей, конкретизуючи їхні права й обов'язки. Звідси, документальна, письмова форма є гарантією їхньої законності й обґрунтованості. Дії-дії-акту-дії мають форму усних наказів, розпоряджень владних органів й управлінського апарата, а також жестів, рухів, що символізують управлінську діяльність (регулювання, наприклад, вуличного руху}. Подібні правозастосовні акти ґрунтуються на специфічному правовому статусі посадових осіб і залишаються на рівні дій при взаємній згоді правоприменителя й суб'єкта, до якого звернені правозастосовні дії. У випадку ж суперечки про право вони можуть здобувати письмову форму.

Правозастосовні акти можуть бути класифіковані й за іншими підставами: по галузях права (правовий^-правові-цивільно-правові, адміністративні, правовий^-правові-кримінально-правові й т. д); по суб'єктах правозастосування (акти керування, суду, прокуратури й т, буд.); за часом дії (разові й триваючі). Вся система правозастосовних актів грає винятково важливу роль у механізмі правового регулювання. Вона забезпечує владну конкретизацію нормативних приписань стосовно до персонально певних осіб й обставин.