
- •Поняття й основні ознаки права
- •Проблеми права
- •Глава II сутність права
- •§ 3. Теоретичне й практичне значення категорії "сутність права"
- •Глава III функції права
- •§ 1. Поняття функцій права
- •§ 2. Система функцій права
- •§ 3. Коротка характеристика основних власне-юридичних функцій права
- •§ 4. Основні соціальні функції права
- •§ 5. Не основні власне-юридичні функції права
- •§ 6. Не основні соціальні функції права. Інформаційна функція права
- •§ 7. Функції правових норм
- •Глава IV принципи права
- •§ 1. Поняття принципу права
- •§ 2. Класифікація принципів права
- •§ 3. Коротка характеристика загальновизнаних (загальних) принципів права, закріплених і діючих у правовій системі Росії
- •Глава V право в системі соціальних норм
- •§ 1. Соціальні норми: поняття й класифікація
- •§ 2. Право й економічні норми
- •§ 2. Право й економічні норми
- •§ 3. Право й політичні норми
- •§ 4. Право й корпоративні норми
- •§ 5. Право й звичай
- •§ 6. Право й релігійні норми
- •§ 7. Взаємозв'язок права й моралі
- •8. Професійна етика юриста
- •§ 9. Норми мови й лінгвістична культура юриста
- •§ 10. Право, технічні й інші норми
- •Глава VI правове життя
- •§ 1. Правове життя: постановка проблеми, поняття, ознаки, види
- •§ 2. Співвідношення поняття "правове життя" з іншими, схожими поняттями
- •§ 3. Правові акти як основна форма прояву правового життя
- •§ 4. Суперечливість сучасного російського правового життя й шляхи її впорядкування
- •Глава VII правові системи сучасності
- •§ 1. Правові системи й критерії їхньої класифікації. Правові родини
- •§ 2. Англосаксонська правова родина
- •§ 3. Романо-германская правова родина
- •§ 4. Правова система Німеччини
- •§ 5. Правова система Франції
- •§ 6. Мусульманське право
- •Глава VIII порівняльне дослідження міжнародного й національного (внутрішньодержавного) права
- •§ 1. Відносно самостійний характер міжнародного права й національних правових систем
- •§ 2. Загальне й особливе в міжнародного права й національних правових систем
- •§ 3. Характер взаємозв'язку й взаємодії міжнародного й внутрішньодержавного права
- •§ 4. Міжнародне право й право сучасної Росії
- •Глава IX форми вираження, або джерела, права
- •§ 1. Поняття форм, або джерел, права
- •§ 2. Основні види джерел права в сучасних державах Джерела права різних правових систем
- •§ 3. Основні джерела (форми) права в Російській Федерації Основні принципи системи джерел права в Російській Федерації
- •§ 4. Інші джерела російського права Договори нормативного змісту
- •§ 5. Межі дії нормативних правових актів й інших джерел права
- •Глава X правотворчество
- •§ 1. Природа й призначення правотворчества
- •§ 2. Види правотворчества
- •§ 3. Забезпечення правотворческой діяльності
- •Глава XI законодавча техніка
- •§ 1. Сутність законотворчості й поняття законодавчої техніки
- •§ 2. Ознаки закону і його структура
- •§ 3. Правова норма й стаття закону
- •§ 4. Логіка, стиль і мова закону
- •Глава XII рецепція права
- •§ 1. Поняття рецепції права
- •§ 2. Про сутності явища, називаного "рецепцією римського права в Західній Європі в Середні століття"
- •Глава XIII норми права
- •§ 1. Поняття й ознаки правових норм
- •§ 2. Соціальне буття правових норм
- •§ 4. Види правових норм
- •Глава XIV система права
- •§ 1. Поняття й структурні елементи системи права
- •§ 2. Предмет і метод правового регулювання як підстави розподілу права на галузі й інститути
- •§ 3. Система права й система законодавства: співвідношення й взаємозв'язок
- •§ 4. Загальна характеристика галузей права. Функціональні міжгалузеві зв'язки
- •Глава XV система законодавства
- •§ 1. Поняття системи законодавства, її структура й внутрішньоструктурні зв'язки
- •§ 2. Ієрархічна структура законодавства
- •§ 3. Федеративна структура системи законодавства
- •§ 4. Галузева структура системи законодавства
- •Глава XVI систематизація законодавства
- •§ 1. Поняття систематизації законодавства
- •§ 2. Облік нормативних актів
- •§ 3. Інкорпорація законодавства
- •§ 4. Консолідація законодавства
- •§ 5. Кодифікація законодавства
- •Глава XVII публічне й приватне право
- •§ 1. Природа публічного й приватного права
- •§ 2. Динаміка співвідношення публічного й приватного права
- •Глава XVIII правові відносини
- •§ 1. Поняття "відношення" і його основні значення
- •§ 2. Загальна характеристика правових суспільних відносин
- •§ 3. Правове відношення і юридична норма
- •§ 4. Правове відношення і його сторони
- •§ 5, Види правовий відносин
- •§ 6. Поняття правового відношення
- •Глава XIX юридичні факти
- •§ 1. Поняття юридичного факту
- •§ 2. Історія питання
- •§ 3. Класифікація юридичних фактів
- •§ 4. Види юридичних фактів
- •§ 5. Функції юридичних фактів
- •§ 6. Складні юридичні факти й фактичні склади
- •§ 7. Конкретизація юридичних фактів
- •§ 8. Проблема вибору юридичних фактів
- •§ 9. Юридичні факти й соціальні ситуації
- •§ 10. Спеціально-юридичні вимоги до юридичних фактів
- •§ 11. Більші фактичні системи
- •§ 12. Установлення й доведення юридичних фактів
- •§13. Фіксація й посвідчення юридичних фактів
- •Глава XX реалізація права
- •§ 1. Форми реалізації норм права
- •§ 2. Поняття й особливості застосування права
- •§ 3. Основні елементи й стадії правозастосовного процесу
- •§ 4. Акти застосування права
- •§ 5. Правозастосування при пробілах у праві
- •Глава XXI тлумачення права
- •§ 1. Поняття, необхідність і загальна характеристика тлумачення права
- •§ 2. Способи тлумачення
- •§ 3. Результат тлумачення. Види тлумачення по обсязі
- •§ 4, Види тлумачення по суб'єктах
§ 4. Акти застосування права
Акт застосування права оформляє правозастосовну діяльність, що відбулася. Це особливий різновид правового в якому виражене єдність державної волі, укладеної в нормах права, і волі правоприменителя, його що издали. Акт застосування права є рішення компетентного органа по юридичній справі, що містить у собі індивідуально-владне веління. Інакше кажучи, це індивідуально певне державі в невладне приписання, виражене в офіційній формі, по конкретній юридичній справі.
Акт застосування права має свої особливі риси: характеризується державно-владним значенням; містить у собі індивідуальні приписання; є юридичним фактом для наступних правовідносин; видається в офіційній формі.
Владний характер правозастосовного акту означає його безумовну державну обов'язковість для всіх суб'єктів, яким він адресується, і інших суб'єктів, чиї інтереси він зачіпає. Дана якість акту застосування права опирається на можливість його примусового здійснення у випадку добровільного невиконання веління, що втримується в ньому. Це своєрідний наказ, підкріплений можливістю державного примуса.
Індивідуальне значення акту застосування права полягає в тому, що приписання, що втримується в ньому, несе в собі програму не загального, а конкретного поводження суб'єктів. Подібний акт адресується персонально певним особам, націлений на врегулювання конкретного життєвого стосунку й, як правило, має разове значення для юридичної практики. У літературі справедливо відзначається, що акт застосування права регулює не вид суспільних відносин, а одиничне, конкретне відношення1. Цією властивістю він відрізняється від нормативного акту й інших джерел права.
Правозастосовний акт у механізмі правового регулювання виконує роль особливого юридичного факту, що тягне виникнення, зміну або припинення правовий відносин. Це показує його соціальну цінність і конкретну юридичну значимість у правовій системі. На основі правозастосовних актів виникають і реалізуються багато суб'єктивних прав й обов'язки (право на працю, утворення, відпочинок), установлюються й конкретизуються факти життя, що мають юридичне значення, застосовуються міри відповідальності й т.д.
Правозастосовний акт має чітку, формально певну, установленим законом форму. Саме форма дає найменування, своєрідний словесний "портрет" системі правозастосовних актів. Найбільш типовими за формою актами застосування права є: вироки, рішення й визначення судів, постанови слідчих, накази про заохочення й покарання працівників і т.д. Форма підкреслює офіційний характер й юридичну значимість акту застосування права. Аналіз форми акту дозволяє встановити: від якого органа або посадової особи він виходить; у відношенні кого він виданий; сутність розв'язуваного питання; правові наслідки, що випливають із дозволеної справи; дату й підпис посадової особи.
Акты застосування права як юридичні документи характеризуються формалізацією свого змісту, Воно в "класичному варіанті" виглядає як послідовна єдність і взаємозв'язок чотирьох елементів: вступна, описова, мотивувальна й резолютивна частини правозастосовного рішення.
У вступній частині звичайно викладаються: найменування органа й прізвище посадової особи, що розглядає юридичну справу; найменування самої справи; час і місце його розгляду. Все це ставиться до числа реквізитів правозастосовного акту, показників його легальності.
Описова частина виражається в письмовому викладі фабули юридичної справи. Тут утримуються виявлені посадовою особою фактичні обставини справи, що мають юридичне значення. На основі принципів относимости й допустимості правоприменитель робить короткий аналіз фактичного життєвого стосунку, що підлягає правовому регулюванню. Тим самим заставляється основа для об'єктивної й безсторонньої правової кваліфікації. У юрисдикционном правозастосуванні описова частина рішення містить виклад добутих доказів, відповідно до яких вирішується юридична справа. При заохочувальному застосуванні права в описовій частині рішення викладаються позитивні результати роботи або служби суб'єкта, що підлягає заохоченню.
Мотивувальна частина правозастосовного акту містить у собі юридичну аргументацію рішення, що нижче викладає, у справі. Звичайно вона виглядає у вигляді посилань на норми матеріального й процесуального права, відповідно до яких вирішується дана справа, Роль мотивувальної частини в забезпеченні справедливості й законності акту застосування права винятково велика. Юридична аргументація показує й підкреслює, що в прийнятому рішенні немає місця сваволі посадової особи, а навпаки, справа розглядається відповідно до вимог норм чинного законодавства й, отже, прийняте рішення має законний характер.
Резолютивна частина акту застосування права викладає зміст прийнятого рішення у вигляді індивідуально-владних правових приписань. У них констатується обсяг прав й обов'язків суб'єкта, до якого застосована норма, або визначаються заходи заохочення або покарання. Після цього треба підпис посадової особи, а в необхідних випадках — печатка правоприменяющего органа.
Всі перераховані частини акту застосування права в повному виді втримуються в так званих класичних видах актів (судові рішення, вироки, деякі акти попереднього слідства). У діяльності ж органів виконавчої влади (адміністрації міст і районів, заводів, установ) досить часто зустрічаються правозастосовні акти в "усіченій", короткій формі й утримуючі в собі тільки кілька частин (вступна й резолютивна). Це робиться з міркувань економії коштів і прагнення зменшити формалізм у юридичній діяльності.
Всі акти застосування права в правовій системі суспільства утворять досить складну багаторівневу підсистему індивідуальних правових актів. При цьому в різних сферах громадського життя переважають особливі акти, обумовлені специфікою регульованих суспільних відносин. Наприклад, у механізмі реалізації прав і свобод особи можна виділити: що конкретизують (регламентуючі), що дозволяють акти, акти про визнання, реєстраційні, установчі, заборонні акти1. У загальнотеоретичному плані всі акти застосування права прийнято ділити за функціональним значенням на акты-регламентаторы й правоохоронні, або правообеспечительные, акти. Акты-регламентаторы видаються для регулювання позитивної, тобто людської діяльності, що правомірно розвивається, у формі регулятивних правових відносин. Це переважна більшість всіх взагалі актів правозастосування, але найбільш специфічні подібні акти в роботі виконавчо-розпорядницьких органів держави, правовий^-правовім-цивільно-правовому судочинстві, повсякденному керуванні промисловістю, сільським господарством, культурою й т.д. Правоохоронні акти видаються у зв'язку з контрольно-наглядовою й правоохоронною діяльністю спеціальних правоохоронних органів. Вони спрямовані на попередження, виявлення й усунення правопорушень, а також регулюють застосування примусових заходів до правопорушників. Подібні акти - результат розвитку правоохоронних відносин і забезпечення режиму законності.
За формою всі акти застосування права можуть бути підрозділені на акти-документи й дії-акти-дії. Для більшості правозастосовних актів характерна строго документальна, юридично закріплена форма (укази, постанови, вироки, рішення, накази й т.д.), що є слідством підвищених вимог до їхньої законності й обґрунтованості. Справа в тому, що вони регулюють найбільше соціально важливі сторони життєдіяльності людей, конкретизуючи їхні права й обов'язки. Звідси, документальна, письмова форма є гарантією їхньої законності й обґрунтованості. Дії-дії-акту-дії мають форму усних наказів, розпоряджень владних органів й управлінського апарата, а також жестів, рухів, що символізують управлінську діяльність (регулювання, наприклад, вуличного руху}. Подібні правозастосовні акти ґрунтуються на специфічному правовому статусі посадових осіб і залишаються на рівні дій при взаємній згоді правоприменителя й суб'єкта, до якого звернені правозастосовні дії. У випадку ж суперечки про право вони можуть здобувати письмову форму.
Правозастосовні акти можуть бути класифіковані й за іншими підставами: по галузях права (правовий^-правові-цивільно-правові, адміністративні, правовий^-правові-кримінально-правові й т. д); по суб'єктах правозастосування (акти керування, суду, прокуратури й т, буд.); за часом дії (разові й триваючі). Вся система правозастосовних актів грає винятково важливу роль у механізмі правового регулювання. Вона забезпечує владну конкретизацію нормативних приписань стосовно до персонально певних осіб й обставин.