- •Поняття й основні ознаки права
- •Проблеми права
- •Глава II сутність права
- •§ 3. Теоретичне й практичне значення категорії "сутність права"
- •Глава III функції права
- •§ 1. Поняття функцій права
- •§ 2. Система функцій права
- •§ 3. Коротка характеристика основних власне-юридичних функцій права
- •§ 4. Основні соціальні функції права
- •§ 5. Не основні власне-юридичні функції права
- •§ 6. Не основні соціальні функції права. Інформаційна функція права
- •§ 7. Функції правових норм
- •Глава IV принципи права
- •§ 1. Поняття принципу права
- •§ 2. Класифікація принципів права
- •§ 3. Коротка характеристика загальновизнаних (загальних) принципів права, закріплених і діючих у правовій системі Росії
- •Глава V право в системі соціальних норм
- •§ 1. Соціальні норми: поняття й класифікація
- •§ 2. Право й економічні норми
- •§ 2. Право й економічні норми
- •§ 3. Право й політичні норми
- •§ 4. Право й корпоративні норми
- •§ 5. Право й звичай
- •§ 6. Право й релігійні норми
- •§ 7. Взаємозв'язок права й моралі
- •8. Професійна етика юриста
- •§ 9. Норми мови й лінгвістична культура юриста
- •§ 10. Право, технічні й інші норми
- •Глава VI правове життя
- •§ 1. Правове життя: постановка проблеми, поняття, ознаки, види
- •§ 2. Співвідношення поняття "правове життя" з іншими, схожими поняттями
- •§ 3. Правові акти як основна форма прояву правового життя
- •§ 4. Суперечливість сучасного російського правового життя й шляхи її впорядкування
- •Глава VII правові системи сучасності
- •§ 1. Правові системи й критерії їхньої класифікації. Правові родини
- •§ 2. Англосаксонська правова родина
- •§ 3. Романо-германская правова родина
- •§ 4. Правова система Німеччини
- •§ 5. Правова система Франції
- •§ 6. Мусульманське право
- •Глава VIII порівняльне дослідження міжнародного й національного (внутрішньодержавного) права
- •§ 1. Відносно самостійний характер міжнародного права й національних правових систем
- •§ 2. Загальне й особливе в міжнародного права й національних правових систем
- •§ 3. Характер взаємозв'язку й взаємодії міжнародного й внутрішньодержавного права
- •§ 4. Міжнародне право й право сучасної Росії
- •Глава IX форми вираження, або джерела, права
- •§ 1. Поняття форм, або джерел, права
- •§ 2. Основні види джерел права в сучасних державах Джерела права різних правових систем
- •§ 3. Основні джерела (форми) права в Російській Федерації Основні принципи системи джерел права в Російській Федерації
- •§ 4. Інші джерела російського права Договори нормативного змісту
- •§ 5. Межі дії нормативних правових актів й інших джерел права
- •Глава X правотворчество
- •§ 1. Природа й призначення правотворчества
- •§ 2. Види правотворчества
- •§ 3. Забезпечення правотворческой діяльності
- •Глава XI законодавча техніка
- •§ 1. Сутність законотворчості й поняття законодавчої техніки
- •§ 2. Ознаки закону і його структура
- •§ 3. Правова норма й стаття закону
- •§ 4. Логіка, стиль і мова закону
- •Глава XII рецепція права
- •§ 1. Поняття рецепції права
- •§ 2. Про сутності явища, називаного "рецепцією римського права в Західній Європі в Середні століття"
- •Глава XIII норми права
- •§ 1. Поняття й ознаки правових норм
- •§ 2. Соціальне буття правових норм
- •§ 4. Види правових норм
- •Глава XIV система права
- •§ 1. Поняття й структурні елементи системи права
- •§ 2. Предмет і метод правового регулювання як підстави розподілу права на галузі й інститути
- •§ 3. Система права й система законодавства: співвідношення й взаємозв'язок
- •§ 4. Загальна характеристика галузей права. Функціональні міжгалузеві зв'язки
- •Глава XV система законодавства
- •§ 1. Поняття системи законодавства, її структура й внутрішньоструктурні зв'язки
- •§ 2. Ієрархічна структура законодавства
- •§ 3. Федеративна структура системи законодавства
- •§ 4. Галузева структура системи законодавства
- •Глава XVI систематизація законодавства
- •§ 1. Поняття систематизації законодавства
- •§ 2. Облік нормативних актів
- •§ 3. Інкорпорація законодавства
- •§ 4. Консолідація законодавства
- •§ 5. Кодифікація законодавства
- •Глава XVII публічне й приватне право
- •§ 1. Природа публічного й приватного права
- •§ 2. Динаміка співвідношення публічного й приватного права
- •Глава XVIII правові відносини
- •§ 1. Поняття "відношення" і його основні значення
- •§ 2. Загальна характеристика правових суспільних відносин
- •§ 3. Правове відношення і юридична норма
- •§ 4. Правове відношення і його сторони
- •§ 5, Види правовий відносин
- •§ 6. Поняття правового відношення
- •Глава XIX юридичні факти
- •§ 1. Поняття юридичного факту
- •§ 2. Історія питання
- •§ 3. Класифікація юридичних фактів
- •§ 4. Види юридичних фактів
- •§ 5. Функції юридичних фактів
- •§ 6. Складні юридичні факти й фактичні склади
- •§ 7. Конкретизація юридичних фактів
- •§ 8. Проблема вибору юридичних фактів
- •§ 9. Юридичні факти й соціальні ситуації
- •§ 10. Спеціально-юридичні вимоги до юридичних фактів
- •§ 11. Більші фактичні системи
- •§ 12. Установлення й доведення юридичних фактів
- •§13. Фіксація й посвідчення юридичних фактів
- •Глава XX реалізація права
- •§ 1. Форми реалізації норм права
- •§ 2. Поняття й особливості застосування права
- •§ 3. Основні елементи й стадії правозастосовного процесу
- •§ 4. Акти застосування права
- •§ 5. Правозастосування при пробілах у праві
- •Глава XXI тлумачення права
- •§ 1. Поняття, необхідність і загальна характеристика тлумачення права
- •§ 2. Способи тлумачення
- •§ 3. Результат тлумачення. Види тлумачення по обсязі
- •§ 4, Види тлумачення по суб'єктах
§ 12. Установлення й доведення юридичних фактів
Факти, перш ніж вони виявлять своє юридичне значення, повинні бути належним чином установлені. Установлення й доведення юридичних фактів - одна із традиційних проблем юридичної науки. У цивільному й карному процесі по цьому питанню є велика література, Певне увага проблемі встановлення й доведення юридичних фактів приділяється й в інших галузевих юридичних науках. Однак у загальній теорії держави й права це коло питань порівняно нов. Очевидно, що слідом за загальнотеоретичним осмисленням юридичної відповідальності, процедурно-процесуальної форми, складу правопорушення має потребу в такому ж дослідженні проблема встановлення й доведення юридичних фактів.
Відправною крапкою правозастосовного процесу виступає, як ми вже відзначали, юридично значима соціальна ситуація. Саме вона - підстава й кінцевий об'єкт соціально-правового організуючого впливу. Але в сферу правового регулювання соціально-юридична ситуація входить не безпосередньо, а через свого "представника" - юридичний факт. Юридичні факти (фактичні склади), у свою чергу, уводяться в правозастосовний процес за допомогою доказів. Докази - це фактичні дані, що мають значення для встановлення юридичних фактів, виражені в передбаченої законом формі.
Чи можна вважати доказу юридичними фактами? У юридичній практиці, на жаль, не завжди проводиться чітка границя між тими й іншими. Труднощі в рішенні даного питання обумовлюється наступним протиріччям. З одного боку, доказу - це фактичні обставини, залучені в юридичний процес і через нього пов'язані з настанням правових наслідків. Далеко не всякі факти дійсності можуть виступати в ролі юридичних доказів. З іншого боку, як видно з попереднього викладу, доказу не можна змішувати з юридичними фактами, що становлять предмет доведення в справі. Відсутність юридичного факту виключає застосування норми, тоді як відсутність доказу не виключає, як правило, подання інших доказів. Завершальним етапом процесу доведення юридичних фактів є їхня оцінка. Оценочность - невід'ємний елемент доцільної свідомої діяльності. Вона пронизує весь хід процесуального пізнання, починаючи з найперших його етапів: оцінюються різні версії, относимость і допустимість окремих фактів, їхня вірогідність і т.п. Найбільші труднощі, як свідчить практика, представляє оцінка достатності зібраних у справі доказів.
З погляду теорії інформації правозастосовна діяльність - є процес перетворення інформації про фактичні обставини справи в інформацію про ухвалене рішення. Ключовим моментом цього перетворення є юридична оцінка фактичних обставин, їхня кваліфікація. Зміст юридичної кваліфікації - зіставлення інформації про фактичні обставини з їхньою юридичною моделлю, закріпленої в юридичній нормі. Саме в результаті кваліфікації фактична обставина зізнається юридичним фактом, офіційно здобуває якість юридичного факту або складу. Помилка у кваліфікації означає приписування фактам не властивого їм юридичного значення або ігнорування фактів, що мають юридичне значення. І перше, і друге тягне прийняття необґрунтованого, незаконного рішення.
Фактична основа правозастосовного акту іноді включає не тільки факти, установлені в певному законом порядку, але й деякі інші обставини. Маються на увазі факти, визнані судом загальновідомими, факти преюдиціального значення, презумпції й фікції. Ці факти не мають потреби в доведенні, вони входять до складу юридичних (або доказательственных) фактів в "готовому" виді. Усунення із процесу таких фактичних обставин зробило б процесуальну діяльність невиправдано формальної й казуїстичної, істотно отяжелило б весь юридичний процес.
Викладене вище, хоча по необхідності досить схематичний опис процесу встановлення юридичних фактів, дозволяє зробити наступні висновки:
не можна не ототожнювати юридичні факти, доказательственные факти, докази, не розривати їх. Це нерозривно зв'язані, але не тотожні елементи процесу правового пізнання;
установлення юридичних фактів являє собою інформаційний процес, зміст якого укладається в перетворенні інформації про факти: з розрізненої - у систематизовану, імовірного знання - у достовірне;
установлення всіх необхідних обставин дозволяє дати їм юридичну оцінку (кваліфікувати) - визнати або не визнати за ними якість юридичного факту (юридичного складу).
