§ 10. Спеціально-юридичні вимоги до юридичних фактів

Юридичні факти, як ми вже відзначали, повинні відповідати не тільки соціологічним, але й деяким спеціально-юридичним вимогам. Не можна забувати, що юридичні факти являють собою елемент юридичної форми суспільних відносин, одні з коштів правового регулювання. Тому кожен новий юридичний факт повинен органічно включатися в процес правового регулювання, не бути "стороннім предметом" у системі юридичних фактів правової галузі, правового інституту, нормативного правового акту. Які спеціально-юридичні критерії, яким повинні відповідати юридичні факти?

Як юридичні факти можуть виступати лише такі соціальні обставини, які можна закріпити формально, наявність або відсутність яких можна з вірогідністю встановити. Наприклад, як юридичні факти іноді вказуються "старість", "творчість", "здоров'я". Навряд чи ці соціальні обставини, самі по собі досить істотні, можуть бути юридичними фактами. Неможливо встановити, коли наступає "старість". Юридичне значення може мати вік, інвалідність, але не "старість", не "здоров'я".

У відборі юридичних фактів важливо враховувати, далі, механізм установлення, фіксації й посвідчення юридичного факту. Якщо такого механізму ні, тобто соціальна обставина ніким не фіксується, воно навряд чи може бути використаний як юридичний факт. Наприклад, у цей час не існує однакової реєстрації дисциплінарних провин. Це істотно утрудняє використання даних фактичних обставин як юридичні факти.

Нарешті, у виборі й закріпленні юридичних фактів не можна не зважати на правові традиції, що зложилися установками практичних працівників. Нова, незвичайна обставина може бути невірно зрозуміле й неправильно витлумачено. Певну традицію треба підтримувати й у виборі найменування документів, що містять фактичну інформацію (протокол, акт, довідка й т.п.).

Юридичні факти, що закріплюють у нормах законодавства, повинні одержувати адекватне понятійне вираження й чітке термінологічне позначення. Зміст факту не нейтрально стосовно мови, на якому виражений цей факт. Залежно від системи понять і термінів, якими описуються факти, вони можуть одержувати те або інше емоційне фарбування, здобувати або втрачати юридичне значення.

На наш погляд, правомірно говорити про існування особливої мови, пов'язаного із закріпленням у нормах права юридичних фактів, - фактографічної мови. Його функція укладається 'у тім, щоб максимально точно й однозначно відбити в нормах права фактичні обставини, використовуючи при цьому слова й терміни, які б одноманітно розумілися всіма суб'єктами, що реалізують правові норми.

Практика свідчить про те, що фактографічна мова російського законодавства не у всьому відповідає пропонованим до нього вимогам. Він не позбавлений полісемії (багатозначності термінів) і необґрунтованої синонімії (позначення одних понять різними термінами). Наприклад, ст. 34 УПК РСФСР трактує арешт як "висновок під варту як міра припинення". Стаття 54 КК РФ визначає те ж саме поняття як "зміст засудженого в умовах строгої ізоляції від суспільства". Федеральний закон від 20 лютого 1995 р. розуміє під інформаційними процесами "процеси збору, обробки, нагромадження, зберігання, пошуку й поширення інформації". Федеральний закон від 4 липня 1996 р. "Про участь у міжнародному інформаційному обміні" додає до зазначеного поняття дві додаткових ознаки - "створення" й "споживання" інформації. Митний кодекс РФ (ст. 219) і КК РФ (ст. 188) містять істотно, що розрізняються поняття, "контрабанда". Не збігаються поняття "фіктивне банкрутство" у КК РФ і Федеральному законі від 8 січня 199.8 р. "Про неспроможність (банкрутстві)". Саме поняття "підприємство" має в законодавстві щонайменше три різних значення й т.д., і т.п.

Невірне визначення кола юридично значимих обставин, неточне їхнє відбиття коштами юридичної мови робить рамки забороненого й дозволеного розпливчастими, нечіткими. Це знижує цінність права, створює умови для "обходу закону" і різних зловживань. Навпроти, точне визначення юридичних фактів здатно підвищити ефективність правового регулювання, зробити позитивний вплив на економічне, соціальне й культурне життя суспільства.