Глава XIX юридичні факти

§ 1. Поняття юридичного факту

Під юридичними фактами в науці й на практиці розуміються конкретні соціальні обставини (події, дії), що викликають відповідно до норм права настання певних правових наслідків - виникнення, зміна або припинення правовий відносин. Поняття юридичного факту поєднує два суперечливих, але нерозривно зв'язаних моменту: явище дійсності - подія або дія (матеріальний момент);, що породжує в чинність вказівки норм права певні правові наслідки (юридичний момент).

Сказане дозволяє окреслити основні ознаки розглянутого поняття. Юридичні факти є обставини:

конкретні, індивідуальні. Юридичні факти являють собою явища дійсності, що існують у певній крапці простори й часу. Якщо мова йде про факти-дії, то конкретність дій означає, що вони зроблені певними суб'єктами й несуть конкретний соціальний і правовий зміст. Конкретність фактів -подій виражається в тім, що вони відбуваються в певній місцевості в деякий певний момент часу;

несучі в собі інформацію про стан суспільних відносин, що входять у предмет правового регулювання. Юридичними фактами є лише такі обставини, які зачіпають прямо або побічно права й інтереси суспільства, держави, соціальних колективів, особистості. Беззмістовні із соціальної точки зору події й дії не можуть мати і юридичного значення;

певним чином виражені (объективированные) зовні. Юридичними фактами не можуть бути абстрактні поняття, думки, події внутрішнього духовного життя людини й т.п. Разом з тим законодавство може враховувати суб'єктивну сторону вчинків (провину, мотив, інтерес, ціль) як елементи складного юридичного факту (див. далі);

состоящие в наявності або відсутності певних явищ матеріального світу. Необхідно враховувати, що юридичне значення можуть мати не тільки позитивні (існуючі) явища, але й так називані негативні факти (відсутність відносин службової підпорядкованості, споріднення, іншого зареєстрованого шлюбу й т.п.);

прямо або побічно передбачені нормами права. Багато юридичних фактів вичерпно встановлені в нормі права. Разом з тим, як буде показано нижче, існує категорія індивідуально обумовлених фактів, які лише в загальному виді (побічно) передбачені в законодавстві;

зафіксовані у встановленої законодавством процедурно-процесуальній формі. Багато юридичних фактів мають правове значення лише в тому випадку, якщо вони належним чином оформлені й засвідчені (у вигляді документа, довідки, журнального запису й т. д,);

зухвалі передбачені нормами права юридичні наслідки. Мається на увазі, насамперед, виникнення¹, зміна або припинення правового відношення. Але юридичний факт може викликати й інші правові наслідки, наприклад, анулювати раніше виниклі юридичні факти.

§ 2. Історія питання

Корінь поняття "юридичний факт" ідуть у глиб історії юридичної науки. Ще в римському праві розрізнялося кілька підстав виникнення правовідносин. В Інституціях Гаю, Юстиніана їх чотири: контракти, квази-контракт, делікт, квази-деликт. Пізніше стали виділяти п'ята підстава - однобічну угоду. Згадуються також строки, підстави висновку шлюбу, підстави переходу речей у спадщину й інші юридичні факти. Цей розподіл був сприйнятий Кодексом Наполеона й розвинений надалі буржуазному законодавстві.

Загальне поняття юридичного факту, як і поняття правовідносини, римські юристи не сформулювали. Створення цієї категорії пов'язане з переробкою, осмисленням і систематичним викладом римського права його пізнішими дослідниками.

Як затверджує німецький юрист А. Манигк, поняття "юридичний факт" уперше ввів Савиньи. У роботі "Система сучасного римського права" Савиньи писав: "Я називаю події, що викликають виникнення або закінчення правовідносин, юридичними фактами"',

Первісний розвиток теорії юридичних фактів було пов'язане із цивільним правом {Г. Дернбург, Р. Зом, Г. Пухта, А. Тон, Е. Цительман, Л. Эннекцерус й ін.), і це цілком з'ясовно. Капіталізм, що набирає чинність, вимагав ретельної, детальної регламентації майнових відносин: підстав виникнення права власності, окремих зобов'язань, спадкування, настання неспроможності й т.д. На цій основі складається загальне поняття юридичного факту. Підкреслимо принципово важливий момент: категорія "юридичний факт" виник не як результат умоглядного розвитку якої-небудь схоластичної філософської системи. Вона розвилася з потреби юридичної практики, із прагнення охопити єдиним поняттям різноманітні передумови руху конкретних правових відносин.

Теорія юридичних фактів привернула увагу й росіян юристів - Е. В. Васьковского, Д. Д, Гримма, Н. М. Коркунова, В. И. Синайського, Г. Ф. Шершеневича й ін. З позиції теорії юридичних фактів вони досліджували питання позовної давності, умов дійсності й недійсності угоди, підстави представництва й т.д.

У французькій науковій літературі питання юридичних фактів розглядаються головним чином у курсах цивільного права у зв'язку із проблемою виникнення зобов'язань. Оцінюючи положення справ у цій області, відомий французький юрист Л. Жюллио де ла Морандьер у свій час писав: "Кожне з обставин, за яким наше право визнає чинність фактору, що породжує право, що провадить його перехід або припинення його, визначається особливими правилами, причому наше право не виходить із якої б те не було загальної теорії юридичних фактів"¹.

Трохи більша увага приділяється проблемі юридичних фактів у німецькій й італійській літературі. Німецькі й італійські юристи (К. Адомайт, Е. Кюне, А. Манигк, Э. Бетті, К. Майорка) не ухиляються від розгляду загального поняття юридичного факту й складу, приводять їхньої класифікації, аналізують роль юридичних фактів у забезпеченні автономії особистості в правовий відносинах. Слід особливо зазначити докладну енциклопедичну статтю професора Карло Майорка, що містить огляд теорії юридичних фактів і велику {більше ста джерел) бібліографію по проблемі².

' В англійській й американській правовій доктрині не створено розгорнутої теорії юридичних фактів. Дотримуючись традицій своєї правової системи, англійські й американські юристи скептично ставляться до абстрактних юридичних понять. Юридичні факти визначаються ними в процесуальному змісті як обставини, що підлягають доведенню, що мають значення для дозволу справи й т.п. ³

У російській науковій літературі проблеми юридичних фактів розглядаються в монографіях, дисертаціях, статтях, підручниках по теорії держави й права й по галузевих юридичних науках. Можна виділити дві групи джерел. По-перше, роботи загальнотеоретичного характеру. У них досліджуються поняття й види юридичних фактів, аналізуються їхню роль у правовому регулюванні, зв'язок із правовий відносинами. Не випадково питання теорії юридичних фактів викладаються головним чином у роботах по теорії правовий відносин. Друга група робіт присвячена юридичним фактам у галузях права. Природно, що авторів хвилюють насамперед особливості галузевих юридичних фактів і складів, способи їхнього встановлення, доказу й т.д. Значне число досліджень виконане "на стику" теорії юридичних фактів й інших розділів юридичної науки. Це роботи, присвячені цивільним, карним, трудовим, сімейним, процесуальним правовідносинам, строкам, угодам, адміністративним актам, трудовим договорам, деліктам й ін, Поряд з іншими аспектами проблеми в них розглядаються й питання юридичних фактів¹.