- •Поняття й основні ознаки права
- •Проблеми права
- •Глава II сутність права
- •§ 3. Теоретичне й практичне значення категорії "сутність права"
- •Глава III функції права
- •§ 1. Поняття функцій права
- •§ 2. Система функцій права
- •§ 3. Коротка характеристика основних власне-юридичних функцій права
- •§ 4. Основні соціальні функції права
- •§ 5. Не основні власне-юридичні функції права
- •§ 6. Не основні соціальні функції права. Інформаційна функція права
- •§ 7. Функції правових норм
- •Глава IV принципи права
- •§ 1. Поняття принципу права
- •§ 2. Класифікація принципів права
- •§ 3. Коротка характеристика загальновизнаних (загальних) принципів права, закріплених і діючих у правовій системі Росії
- •Глава V право в системі соціальних норм
- •§ 1. Соціальні норми: поняття й класифікація
- •§ 2. Право й економічні норми
- •§ 2. Право й економічні норми
- •§ 3. Право й політичні норми
- •§ 4. Право й корпоративні норми
- •§ 5. Право й звичай
- •§ 6. Право й релігійні норми
- •§ 7. Взаємозв'язок права й моралі
- •8. Професійна етика юриста
- •§ 9. Норми мови й лінгвістична культура юриста
- •§ 10. Право, технічні й інші норми
- •Глава VI правове життя
- •§ 1. Правове життя: постановка проблеми, поняття, ознаки, види
- •§ 2. Співвідношення поняття "правове життя" з іншими, схожими поняттями
- •§ 3. Правові акти як основна форма прояву правового життя
- •§ 4. Суперечливість сучасного російського правового життя й шляхи її впорядкування
- •Глава VII правові системи сучасності
- •§ 1. Правові системи й критерії їхньої класифікації. Правові родини
- •§ 2. Англосаксонська правова родина
- •§ 3. Романо-германская правова родина
- •§ 4. Правова система Німеччини
- •§ 5. Правова система Франції
- •§ 6. Мусульманське право
- •Глава VIII порівняльне дослідження міжнародного й національного (внутрішньодержавного) права
- •§ 1. Відносно самостійний характер міжнародного права й національних правових систем
- •§ 2. Загальне й особливе в міжнародного права й національних правових систем
- •§ 3. Характер взаємозв'язку й взаємодії міжнародного й внутрішньодержавного права
- •§ 4. Міжнародне право й право сучасної Росії
- •Глава IX форми вираження, або джерела, права
- •§ 1. Поняття форм, або джерел, права
- •§ 2. Основні види джерел права в сучасних державах Джерела права різних правових систем
- •§ 3. Основні джерела (форми) права в Російській Федерації Основні принципи системи джерел права в Російській Федерації
- •§ 4. Інші джерела російського права Договори нормативного змісту
- •§ 5. Межі дії нормативних правових актів й інших джерел права
- •Глава X правотворчество
- •§ 1. Природа й призначення правотворчества
- •§ 2. Види правотворчества
- •§ 3. Забезпечення правотворческой діяльності
- •Глава XI законодавча техніка
- •§ 1. Сутність законотворчості й поняття законодавчої техніки
- •§ 2. Ознаки закону і його структура
- •§ 3. Правова норма й стаття закону
- •§ 4. Логіка, стиль і мова закону
- •Глава XII рецепція права
- •§ 1. Поняття рецепції права
- •§ 2. Про сутності явища, називаного "рецепцією римського права в Західній Європі в Середні століття"
- •Глава XIII норми права
- •§ 1. Поняття й ознаки правових норм
- •§ 2. Соціальне буття правових норм
- •§ 4. Види правових норм
- •Глава XIV система права
- •§ 1. Поняття й структурні елементи системи права
- •§ 2. Предмет і метод правового регулювання як підстави розподілу права на галузі й інститути
- •§ 3. Система права й система законодавства: співвідношення й взаємозв'язок
- •§ 4. Загальна характеристика галузей права. Функціональні міжгалузеві зв'язки
- •Глава XV система законодавства
- •§ 1. Поняття системи законодавства, її структура й внутрішньоструктурні зв'язки
- •§ 2. Ієрархічна структура законодавства
- •§ 3. Федеративна структура системи законодавства
- •§ 4. Галузева структура системи законодавства
- •Глава XVI систематизація законодавства
- •§ 1. Поняття систематизації законодавства
- •§ 2. Облік нормативних актів
- •§ 3. Інкорпорація законодавства
- •§ 4. Консолідація законодавства
- •§ 5. Кодифікація законодавства
- •Глава XVII публічне й приватне право
- •§ 1. Природа публічного й приватного права
- •§ 2. Динаміка співвідношення публічного й приватного права
- •Глава XVIII правові відносини
- •§ 1. Поняття "відношення" і його основні значення
- •§ 2. Загальна характеристика правових суспільних відносин
- •§ 3. Правове відношення і юридична норма
- •§ 4. Правове відношення і його сторони
- •§ 5, Види правовий відносин
- •§ 6. Поняття правового відношення
- •Глава XIX юридичні факти
- •§ 1. Поняття юридичного факту
- •§ 2. Історія питання
- •§ 3. Класифікація юридичних фактів
- •§ 4. Види юридичних фактів
- •§ 5. Функції юридичних фактів
- •§ 6. Складні юридичні факти й фактичні склади
- •§ 7. Конкретизація юридичних фактів
- •§ 8. Проблема вибору юридичних фактів
- •§ 9. Юридичні факти й соціальні ситуації
- •§ 10. Спеціально-юридичні вимоги до юридичних фактів
- •§ 11. Більші фактичні системи
- •§ 12. Установлення й доведення юридичних фактів
- •§13. Фіксація й посвідчення юридичних фактів
- •Глава XX реалізація права
- •§ 1. Форми реалізації норм права
- •§ 2. Поняття й особливості застосування права
- •§ 3. Основні елементи й стадії правозастосовного процесу
- •§ 4. Акти застосування права
- •§ 5. Правозастосування при пробілах у праві
- •Глава XXI тлумачення права
- •§ 1. Поняття, необхідність і загальна характеристика тлумачення права
- •§ 2. Способи тлумачення
- •§ 3. Результат тлумачення. Види тлумачення по обсязі
- •§ 4, Види тлумачення по суб'єктах
§ 5, Види правовий відносин
Одна з основних класифікацій правовий відносин - розподіл на абсолютні, відносні й загальні (загальрегулятивні).
У самому загальному виді абсолютними були визнані такі відносини, у яких управомоченному (носію права) протистоїть невизначену безліч пасивно зобов'язаних суб'єктів права. Як класичний приклад називають звичайно правовий відносини власника й всіх осіб, зобов'язаних не зазіхати на об'єкти, що перебувають відповідно до закону в його власності.
На відміну від абсолютних відносними правовідносинами було запропоновано вважати такі відносини, у яких управомоченному протистоїть конкретна зобов'язана особа (обидві сторони в таких відносинах конкретно визначені). Обще регулятивні правові відносини - це відносини, у яких носіями прав й обов'язків є в принципі все. Інакше кажучи, такі відносини не мають точний "поіменної" індивідуалізації по суб'єктах. Із системи загальрегулятивних відносин неможливо виділити конкретне правове відношення. Це відношення всіх і для всіх. Для виникнення подібних відносин не потрібно інших обставин (зокрема, юридичних фактів), крім самого суб'єкта права.
Потрібно помітити, що конструкція абсолютних і загальних правовідносин зустріла, що називається, неоднозначне відношення. Зацікавлений цією проблематикою читач може скористатися роботами, у яких розгляду абсолютних і загальних правових відносин приділено досить багато уваги1. Тут же хотілося б звернути увагу на наступне. Названі дві конструкції правовий відносин, особливо загальних правовідносин, ілюструють зроблений вище висновок про перенесення на юридичне відношення характеристик правової норми. Далі, суспільні відносини (як реальна взаємодія сторін) приводить звичайно до якихось наслідків. Якість досягнутого сторонами юридичного відношення результату багато в чому залежить від якості їхньої взаємодії в ньому, Зовсім очевидно, що конструкція абсолютних і загальних правовідносин не дозволяє встановити саму залежність між взаємодією сторін і результатом, що наступив. Тим часом існують спеціальні державні органи, у завдання яких входить установлення реальності існування тих або інших правових відносин і наслідків їхньої реалізації. Думаємо, що в практиці судів, адміністративних органів не було ні одного випадку звертання до абсолютних або загальних правовим відносин, щоб довести реальність їхнього існування й настання якихось наслідків їхньої реалізації.
§ 6. Поняття правового відношення
У сучасному правознавстві досить багато підходів до визначення поняття правового відношення. В одному випадку під правовим відношенням розуміють специфічний зв'язок між правом й юридичним обов'язком у змісті їхнього співвідношення. Тут ми маємо використання поняття відносини, швидше за все, у його математичному варіанті. У результаті розглянутий погляд виявляється ближче всього до розуміння правового відношення як абстрактного співвідношення суб'єктивного права і юридичного обов'язку. Власне кажучи, на правове відношення в цьому випадку переносять основні характеристики норми законодавства. В іншому випадку під правовим відношенням розуміють самостійне положення суб'єкта права в правовій структурі. Це — трактування, що може вказувати на якісь характеристики, що відображають співвіднесеність даного суб'єкта права з іншими суб'єктами права. Дуже поширене трактування правового відношення як різновиду суспільних відносин, урегульованого нормою права. Це — класичний приклад нормативистского пояснення юридичного відношення. Нарешті, під правовим відношенням розуміють реальна взаємодія суб'єктів права в інтересах користування правами й досягнення бажаного результату, що не суперечить юридичній нормі, судовому прецеденту. У більше повному змісті правове відношення є специфічна форма соціальної взаємодії суб'єктів права для реалізації інтересів і досягнення результату, передбаченого законом або не суперечним законом, а також іншим джерелам права.
До числа основних ознак правових суспільних відносин можна віднести наступні: а) правове відношення - вид соціальних відносин у суспільстві, механізм виникнення й реалізації якого підкоряються загальним закономірностям установлення й здійснення соціального відношення; 6} сторонами юридичного відношення можуть бути тільки особи, що володіють якостями суб'єкта права; в) змістом правового відношення виступає взаємодія його сторін, форма якого звичайно регламентована юридичним нормативом; ціль же складається в досягненні сторонами законного результату; г) тільки у рамках цього різновиду суспільних відносин відбуваються використання або захист суб'єктивних прав і воль, виконання юридичних обов'язків; д) у сучасному суспільстві правовий відносини - один з основних легітимних шляхів досягнення людиною мети, реалізації інтересів і намірів у рамках існуючого правопорядку й законності; е) на відміну від інших різновидів соціальних відносин, правові характеризуються тісним зв'язком з юридичним нормативом, що може не тільки містити загальну модель юридичної взаємодії, тобто змісту правовідносини, але й указувати на способи й міри захисту від порушень цієї моделі.
