
- •Поняття й основні ознаки права
- •Проблеми права
- •Глава II сутність права
- •§ 3. Теоретичне й практичне значення категорії "сутність права"
- •Глава III функції права
- •§ 1. Поняття функцій права
- •§ 2. Система функцій права
- •§ 3. Коротка характеристика основних власне-юридичних функцій права
- •§ 4. Основні соціальні функції права
- •§ 5. Не основні власне-юридичні функції права
- •§ 6. Не основні соціальні функції права. Інформаційна функція права
- •§ 7. Функції правових норм
- •Глава IV принципи права
- •§ 1. Поняття принципу права
- •§ 2. Класифікація принципів права
- •§ 3. Коротка характеристика загальновизнаних (загальних) принципів права, закріплених і діючих у правовій системі Росії
- •Глава V право в системі соціальних норм
- •§ 1. Соціальні норми: поняття й класифікація
- •§ 2. Право й економічні норми
- •§ 2. Право й економічні норми
- •§ 3. Право й політичні норми
- •§ 4. Право й корпоративні норми
- •§ 5. Право й звичай
- •§ 6. Право й релігійні норми
- •§ 7. Взаємозв'язок права й моралі
- •8. Професійна етика юриста
- •§ 9. Норми мови й лінгвістична культура юриста
- •§ 10. Право, технічні й інші норми
- •Глава VI правове життя
- •§ 1. Правове життя: постановка проблеми, поняття, ознаки, види
- •§ 2. Співвідношення поняття "правове життя" з іншими, схожими поняттями
- •§ 3. Правові акти як основна форма прояву правового життя
- •§ 4. Суперечливість сучасного російського правового життя й шляхи її впорядкування
- •Глава VII правові системи сучасності
- •§ 1. Правові системи й критерії їхньої класифікації. Правові родини
- •§ 2. Англосаксонська правова родина
- •§ 3. Романо-германская правова родина
- •§ 4. Правова система Німеччини
- •§ 5. Правова система Франції
- •§ 6. Мусульманське право
- •Глава VIII порівняльне дослідження міжнародного й національного (внутрішньодержавного) права
- •§ 1. Відносно самостійний характер міжнародного права й національних правових систем
- •§ 2. Загальне й особливе в міжнародного права й національних правових систем
- •§ 3. Характер взаємозв'язку й взаємодії міжнародного й внутрішньодержавного права
- •§ 4. Міжнародне право й право сучасної Росії
- •Глава IX форми вираження, або джерела, права
- •§ 1. Поняття форм, або джерел, права
- •§ 2. Основні види джерел права в сучасних державах Джерела права різних правових систем
- •§ 3. Основні джерела (форми) права в Російській Федерації Основні принципи системи джерел права в Російській Федерації
- •§ 4. Інші джерела російського права Договори нормативного змісту
- •§ 5. Межі дії нормативних правових актів й інших джерел права
- •Глава X правотворчество
- •§ 1. Природа й призначення правотворчества
- •§ 2. Види правотворчества
- •§ 3. Забезпечення правотворческой діяльності
- •Глава XI законодавча техніка
- •§ 1. Сутність законотворчості й поняття законодавчої техніки
- •§ 2. Ознаки закону і його структура
- •§ 3. Правова норма й стаття закону
- •§ 4. Логіка, стиль і мова закону
- •Глава XII рецепція права
- •§ 1. Поняття рецепції права
- •§ 2. Про сутності явища, називаного "рецепцією римського права в Західній Європі в Середні століття"
- •Глава XIII норми права
- •§ 1. Поняття й ознаки правових норм
- •§ 2. Соціальне буття правових норм
- •§ 4. Види правових норм
- •Глава XIV система права
- •§ 1. Поняття й структурні елементи системи права
- •§ 2. Предмет і метод правового регулювання як підстави розподілу права на галузі й інститути
- •§ 3. Система права й система законодавства: співвідношення й взаємозв'язок
- •§ 4. Загальна характеристика галузей права. Функціональні міжгалузеві зв'язки
- •Глава XV система законодавства
- •§ 1. Поняття системи законодавства, її структура й внутрішньоструктурні зв'язки
- •§ 2. Ієрархічна структура законодавства
- •§ 3. Федеративна структура системи законодавства
- •§ 4. Галузева структура системи законодавства
- •Глава XVI систематизація законодавства
- •§ 1. Поняття систематизації законодавства
- •§ 2. Облік нормативних актів
- •§ 3. Інкорпорація законодавства
- •§ 4. Консолідація законодавства
- •§ 5. Кодифікація законодавства
- •Глава XVII публічне й приватне право
- •§ 1. Природа публічного й приватного права
- •§ 2. Динаміка співвідношення публічного й приватного права
- •Глава XVIII правові відносини
- •§ 1. Поняття "відношення" і його основні значення
- •§ 2. Загальна характеристика правових суспільних відносин
- •§ 3. Правове відношення і юридична норма
- •§ 4. Правове відношення і його сторони
- •§ 5, Види правовий відносин
- •§ 6. Поняття правового відношення
- •Глава XIX юридичні факти
- •§ 1. Поняття юридичного факту
- •§ 2. Історія питання
- •§ 3. Класифікація юридичних фактів
- •§ 4. Види юридичних фактів
- •§ 5. Функції юридичних фактів
- •§ 6. Складні юридичні факти й фактичні склади
- •§ 7. Конкретизація юридичних фактів
- •§ 8. Проблема вибору юридичних фактів
- •§ 9. Юридичні факти й соціальні ситуації
- •§ 10. Спеціально-юридичні вимоги до юридичних фактів
- •§ 11. Більші фактичні системи
- •§ 12. Установлення й доведення юридичних фактів
- •§13. Фіксація й посвідчення юридичних фактів
- •Глава XX реалізація права
- •§ 1. Форми реалізації норм права
- •§ 2. Поняття й особливості застосування права
- •§ 3. Основні елементи й стадії правозастосовного процесу
- •§ 4. Акти застосування права
- •§ 5. Правозастосування при пробілах у праві
- •Глава XXI тлумачення права
- •§ 1. Поняття, необхідність і загальна характеристика тлумачення права
- •§ 2. Способи тлумачення
- •§ 3. Результат тлумачення. Види тлумачення по обсязі
- •§ 4, Види тлумачення по суб'єктах
§ 3. Коротка характеристика основних власне-юридичних функцій права
У системі функцій права чільне, визначальне місце займає регулятивна функція. Чи виражається право у формі нормативних або правозастосовних актів, здійснюється в загальних або конкретних правовідносинах, чи встановлює правовий статус, правосуб'єктність громадян, чи визначає компетенцію державних органів й юридичних осіб - у всіх цих формах проявляється його основне призначення - регулювати суспільні відносини.
Особливості цієї функції укладаються насамперед у встановленні позитивних правил поведінки, в організації суспільних відносин, у координації соціальних взаємозв'язків.
У рамках регулятивної функції виділяють дві подфункции: регулятивну статичну й регулятивну динамічну1.
Регулятивна статична функція виражається у впливі права на суспільні відносини шляхом їхнього закріплення в тих або інших правових інститутах. У цьому складається одне із завдань (призначень) правового регулювання. Право насамперед юридично закріплює, зводить у розряд чітко врегульованих ті суспільні відносини, які являють собою основу нормального, стабільного існування суспільства, відповідають інтересам його більшості або чинностей, що коштують у влади.
Вирішальне значення в проведенні статичної функції належить інститутам права власності, юридична суть яких у тім і складається, щоб закріплювати економічні основи суспільного устрою. Статична функція чітко виражена й у ряді інших інститутів (у тому числі в інститутах політичних прав й обов'язків громадян, виборчому, авторському й винахідницькому праві).
Регулятивна динамічна функція виражається у впливі права на суспільні відносини шляхом оформлення їхнього руху (динаміки). Вона втілена, наприклад, в інститутах цивільного, адміністративного, трудового права, опосредующих процеси в економіці й інших сферах громадського життя.
Характеристика регулятивної функції права припускає з'ясування найважливіших шляхів її здійснення, оскільки кожної з них відіграє значну роль у всьому регулятивному процесі, охоплюваному правовою системою.
Найбільш характерними шляхами (елементами) здійснення регулятивної функції права є:
визначення за допомогою норм права праводееспособности (правосуб'єктності) громадян;
закріплення й зміна правового статусу громадян;
визначення компетенції державних органів, у тому числі й компетенції (повноважень) посадових осіб;
установлення правового статусу юридичних осіб;
визначення (передбачення) юридичних фактів, спрямованих на виникнення, зміну й припинення правовідносин;
установлення конкретного правового зв'язку між суб'єктами права (регулятивні правовідносини);
визначення оптимального типу правового регулювання (общедозволительного, дозвільного) стосовно до конкретних суспільних відносин.
З обліком сказаного, регулятивну функцію права можна визначити як обумовлене його соціальним призначенням напрямок правового впливу, що виражається у встановленні позитивних правил поведінки, наданні суб'єктивних прав і покладанні юридичних обов'язків на суб'єктів права.
Варто підкреслити й важливість іншої власне-юридичної функції права - охоронної.
Необхідність в охороні суспільних відносин існувала завжди й буде існувати доти, поки буде існувати суспільство. Право, як відомо, було не завжди, але з того моменту, як пні з'являється, воно стає одним з найважливіших коштів охорони суспільних відносин. Даний прояв правового впливу і являє собою охоронну функцію.
Охоронна функція права - це обумовлене соціальним призначенням напрямок правового впливу, націлене на охорону загальнозначущих, найбільш важливих економічних, політичних, національних, особистих відносин, витиснення явищ, далеких даному суспільству.
Із запропонованого визначення випливає, що право як охороняє загальновизнані, фундаментальні суспільні відносини, так і націлено на витиснення далеких конкретному суспільству відносин. Чому на це варто звернути увагу? Справа от у чому: ряд учених думають, що головна мета охоронної функції права - витиснення явищ, далеких суспільству.
Викорінювання небажаних явищ із життя суспільства - уже вторинний результат дії права, що спочатку виступають як кошти охорони тих відносин, які в такій охороні бідують, А охороняючи ці відносини, право припиняє, забороняє, карає дії, що порушують умови нормального розвитку, що суперечать інтересам суспільства, держави й громадян, і тим самим витісняє їх.
Не слід розуміти охоронну функцію так, начебто вона проявляється лише тоді, коли відбувається правопорушення. Основне призначення даної функції укладається насамперед у превентивній охороні суспільних відносин, запобіганні порушень норм права. Ефективність охоронної функції тим вище, чим більше суб'єктів права підкорилися приписанню норм права, виконали вимога заборони. Сам факт установлення заборони або санкції впливає на деяких осіб, спонукує їх утримуватися від здійснення карного вчинку. А це означає, що досягається одна із цілей впливу права - охороняється певні суспільні відносини.
Охоронну функцію не слід протиставляти регулятивної в тому розумінні, що одна з них - негативна (оскільки містить у собі заборони, санкції, відповідальність), а друга - позитивна, тому що спрямовано на координацію позитивної діяльності суб'єктів права. Обидві ці функції, але кожна по-своєму, виконують важливе завдання закріплення й охорони прав особистості, сприяння розвитку й зміцненню суспільних відносин.
Специфіка охоронної функції полягає в наступному:
По-перше, вона характеризує право як особливий спосіб впливу на поводження людей, що виражається у впливі на їхню волю погрозою санкції, установленням заборон і реалізацією юридичної відповідальності.
По-друге, вона служить інформатором для суб'єктів суспільних відносин про те, які соціальні цінності взяті під охорону за допомогою правових приписань.
По-третє, вона є показником політичного й культурного рівня суспільства, гуманних початків, що втримуються в праві. Спосіб охорони дуже часто залежить від цивільної розвиненості суспільства, від його політичної сутності.
Характерні риси охоронної функції права простежуються більш чітко, якщо неї зрівняти із правоохоронною діяльністю держави. Загальне призначення правоохоронної діяльності держави зводиться до того, щоб забезпечити неухильне виконання суб'єктами права вимог закону, тобто забезпечити дотримання режиму законності. Досягається це виявленням правопорушень, їхнім розслідуванням, залученням до відповідальності винних, захистом прав громадян.
Тяким образом, якщо охоронна функція права - дія самого права, те правоохоронна діяльність держави, по-перше, є матеріальною гарантією дотримання вимог права, оскільки це дії спеціальних органів й установ (МВС, прокуратури, суду) по охороні права; по-друге, це дії не самого права, а зовнішнього стосовно нього фактору - держави.
Найбільш характерними й очевидними формами здійснення охоронної функції права є: наявність у праві заборон робити небажані дії, наявність санкцій за зроблені протиправні дії, визначення видів злочинів й інших правопорушень, охоронні правовідносини, юридична відповідальність. У держави ж форми реалізації ' го функцій інші.