§ 2. Система функцій права

Системний підхід до дослідження процесів й явищ утворить одну з відмінних рис сучасної науки, сучасного стилю наукового мислення.

Аналіз функцій права як єдиної цілісної системи дозволяє не просто згрупувати, упорядкувати знання при вивченні конкретних функцій. Такий аналіз дає збільшення знань, дозволяє глибше, повніше зрозуміти зміст кожної з функцій. Відомо, що можливості пізнання залишаються малоефективними, якщо вони обмежуються рівнем одиничності, якщо за окремими елементами вони не прагнуть виявити їхню систему.

Справа ще й у тім, що в реальному житті функції права не існують изолированно друг від друга, вони тісно взаємозалежні між собою. Тому^-те жодна з них не може бути вивчена досить глибоко й повно без з'ясування її взаємодії з іншими функціями, тобто без того, щоб вивчити її в системі.

Система функцій права являє собою складне, багаторівневе утворення.

Споконвічно варто розрізняти функції права як цілого й функції цього цілого.

Система функцій права самим безпосереднім образом пов'язана із системою права. Відповідно до елементів, з яких складається остання, можна виділити п'ять груп функцій права, що утворять їхню систему:

загальправові (властиві всім галузям права);

міжгалузеві (властиві двом і більше, але не всім галузям права);

галузеві (властиві однієї галузі права);

правових інститутів (властиві конкретному інституту права);

норм права (властиві конкретному виду норм права).

Питання про співвідношення функцій права різних рівнів має важливе значення, тому що структурним елементам системи права властиві функції, які мають відому специфіку, обумовлену предметом і методом правового регулювання даних елементів й їхнім призначенням у системі права. Та або інша загальправова функція може в більшому або меншому ступені конкретизуватися функціями більше низького рівня. Це залежить, по-перше, від характеру загальправової функції й, по-друге, від призначення галузі, інституту, норми права й відповідно їхніх функцій, Наприклад, функції карного права конкретизують загальправову охоронну функцію значно більшою мірою, чим відповідні функції сімейного або земельного права.

Крім того, варто мати на увазі, що загальправові функції права не охоплюють і не можуть охопити всього різноманіття конкретних форм і шляхів впливу права на суспільні відносини. Вони "деталізуються" у дії інших груп функцій права. Так, компенсаційний вплив як елемент охоронної функції права здійснюється за допомогою компенсаційної функції цивільного або трудового права. Каральний вплив наи-гюлее помітно при здійсненні відповідної функції карного права й т.д.

Певною мірою умовно можна виділити дві групи критеріїв, які лежать в основі диференціації загальправових функцій: внутрішні ( щоперебувають у рамках самого права) і зовнішні ( щоперебувають за його межами).

Внутрішні критерії (підстави) класифікації функцій права випливають із системи права, способів його впливу на поводження людей, особливостей форм реалізації.

Нерозривний зв'язок функцій права із властиво правовою матерією обумовлює існування основних власне-юридичних функцій: регулятивної й охоронної.

Регулятивна й охоронна функції - це іманентні праву функції. Це ті функції, які саме й характеризують право як специфічне якісно самостійне утворення. Більше того, можна сказати, що необхідність існування права як соціального явища складається в необхідності виконання їм цих функцій.

Зовнішнім об'єктивним критерієм класифікації функцій права є різні соціальні фактори, що визначають призначення права.

Суспільство як надзвичайно складне й навіть надскладне ціле підрозділяється на певні сфери суспільних відносин. Абстрагуючись від більше дрібної деталізації, можна виділити три основні сфери, або системи, - економічну, політичну й виховну. Ці функції права називають соціальними.

У самому загальному виді соціальні функції права можна визначити як напрямку зворотного правового впливу на відповідні сфери громадського життя. Так, економічна функція являє собою правовий вплив на економічну сферу; політична - на політичну; виховна - на основну.

Керуючись іншими критеріями класифікації, а саме напрямку впливу права на громадське життя, сутнісними якостями правового впливу, обсягом правового регулювання, сталістю його здійснення й т.п., можна розрізняти основні й не основні функції права.

До першого й ставляться регулятивна й охоронна функції, а число других не є величиною постійної. Вони можуть збільшуватися або зменшуватися залежно від історичної обстановки, актуальності або неактуальності розв'язуваних правом завдань, збільшення або зменшення масштабу правового впливу й т.д.

Наиболее часто називаються наступні не основні власне-юридичні функції:

компенсаційна, обмежувальна, відбудовна.

А в числі не основних соціальних функцій найбільш очевидні:

екологічна, соціальна (у вузькому змісті цього слова), інформаційна.

Розглядаючи систему функцій права, варто враховувати, що вона не є раз і назавжди даної й незмінної. Як тільки та або інша сфера громадського життя стає істотно значимої, починає активно регулюватися нормами всіх (або майже всіх) галузей права - правомірно порушувати питання про існування відповідної його функції.