§ 2. Основні види джерел права в сучасних державах Джерела права різних правових систем

Правові системи сучасних держав розрізняються, зокрема, тим, який із джерел права превалює в національній правовій системі даної держави.

У країнах англосаксонського права — Англії, США, Канаді, Австралійському Союзі й інших основною особливістю правової системи є визнання й широке використання судового прецеденту, тобто рішень судів, що здобувають значення "зразка" для наступних рішень і тим самим норми, що встановлює, права. У країнах континентальної Європи, у тому числі в Росії, основним видом джерел права є нормативні правові акти: закони парламенту, укази, декрети або інші акти глави держави й регламентарные акти уряду й міністрів (Франція, Іспанія, Австрія, ФРН й ін.).

В країнах азіатського континенту важливу роль у розвитку права, поряд із законами й іншими актами державних органів, грає релігія — мусульманське, індуське, іудейське право, засноване на релігійних джерелах, а також традиції общинного побуту. Традиційне право характерно, поряд з державними актами, також для багатьох держав Африки, Латинської Америки.

Звичаї або звичаї політичного життя, торговельного обороту, сімейних або інших побутових відносин мають, хоча й в обмежених межах, юридичне значення й у багатьох інших сучасних державах. Зокрема, у парламентській й адміністративній практиці ряду європейських держав багато правових інститутів королівської влади, формування уряду, діяльність традиційних органів керування засновані на неписаних звичаях, досить строго дотримуваних, але в той же час досить модернізованих у порівнянні з минулим (наприклад, формування й склад Кабінету міністрів Великобританії¹).

Нарешті, у деяких державах зберігається безпосередній вплив традиційних моральних норм на правовий відносини. Це стосується релігійних і традиційних правових систем мусульманського, індуського, іудейського права, про які сказане раніше. Але особливе значення придбало вплив моральних норм на правовий відносини в Японії й Китаєві, де поряд з релігією істотний вплив на основні відносини власності, майнових зобов'язань, судового права роблять подання конфуціанства й інших моральних навчань. У дозволі спо- , рів і відповідальності перевага віддається примиренню сторін, моральним нормам перед державними законами, особливо — перед зверненням до суду². Разом з тим сучасні правові системи Японії й Китаю істотно модернізовані під впливом західних правових систем й "соціалізму з китайською специфікою".

Влияние джерел міжнародного права на внутрішньодержавні правові системи

У сучасному світовому співтоваристві зміцнюють і розвиваються відносини миру й співробітництва між державами, що дозволяють дозволяти суперечки й конфлікти між державами, а так само організовувати однакове застосування загальних для всіх держав правових норм, заснованих на Уставі ООН, Загальної декларації прав людини й вироблених на їхній базі пактах, конвенціях і договорах між державами, а також на загальновизнаних нормах (звичаях) міжнародного права.

Після двох світових війн XX в., визнавши неприпустимими й згубними для народів агресивні війни, держави — члени ООН створили міжнародну систему співробітництва, що забезпечує дотримання норм міжнародного права не тільки в зовнішньополітичних відносинах між державами, але й у внутрішнім житті кожної держави в гуманітарних й економічних відносинах між ними. Тому загальновизнані принципи й норми міжнародного права й договори між державами (двосторонн і багатобічні) зізнаються конституціями, законами й звичаями держав — членів світового співтовариства складовою частиною їхньої правової системи, тобто джерелами внутрішньодержавного права.

Согласно ст. 10 Конституції Італії "правовий порядок Італії погодиться із загальновизнаними нормами міжнародного права", а ст. 11 проголошує, що відкидається війна "як знаряддя зазіхання на волю інших народів" і передбачається згода "на умовах взаємності з іншими державами на обмеження суверенітету, необхідні для порядку, що забезпечує народам мир і справедливість...".

У відповідності зі ст. 25 Основного закону ФРН "загальні норми міжнародного права є складовою частиною права Федерації. Вони мають перевагу перед законами й безпосередньо породжують права й обов'язки для жителів федеральної території".

Аналогічні норми закріплені в конституціях Іспанії (ст. 93-96); Греції (ст. 28); Японії (ст. 98) і інших держав. Відповідні положення є й у ст. 15 Конституції Російської Федерації (див. про цьому далі).

Таким чином, у сучасних державах основними джерелами, або формами, офіційного вираження й закріплення норм позитивного внутрішньодержавного права виступають:

1. закони й інші нормативні правові акти, прийняті повноважними державними органами або всенародним голосуванням;

2. судові прецеденти або інша правотворческая роль судової практики;

3. релігійні джерела (священні писання, книги, трактати);

4. звичаї й звичаї, що зложилися в практиці економічного й державного життя;

5. загальновизнані принципи міжнародного права й міжнародні договори, пакти, конвенції, ратифіковані у встановленому порядку кожною державою.

Основні особливості джерел права сучасних національних правових систем

Національні правові системи відрізняються своєрідністю джерел права, використовуваних у даній державі.

Так, Франція — класична країна романо-германского права, який властива провідна роль законодавства в сфері адміністративного права, у чинність існування розвитий системи адміністративної юстиції (тобто спеціальної системи судів для розгляду адміністративних справ) випробовує величезний вплив специфічного судового прецеденту — рішень судів адміністративної юстиції. Головну роль у створенні таких прецедентів грає Державна рада Франції, що є вищою інстанцією адміністративної юстиції. По авторитетній думці Ж. Веделя, саме судова практика "сформулювала основні норми адміністративного права без посилання на писані нормативні акти"¹.

В відмінність від цього цивільне право Франції ґрунтується на нормах закону, насамперед ГК Франції, а також на регламентарных урядових нормах. І тільки в цих рамках нормативне значення має судова практика при дозволі цивільних суперечок². Однак і при цьому тлумачення судом ГК й інших законів, дане судовою практикою, є обов'язковим елементом розуміння й застосування французького цивільного права³.

У США, де традиції й значення прецедентного загального права (соттоп 1аш) дуже великі, закон, проте, займає провідне місце в системі джерел права¹, Саме закон має вищу юридичну чинність, а парламентська, судова й адміністративна практика — найважливіше значення для тлумачення, застосування й розвитку закону, для організації діяльності органів відповідних галузей влади й рішення питань приватного права . Вплив судової й адміністративної практики значною мірою зросло в XX в. й в інших країнах континентальної системи права⁶.

В ряді сучасних держав Азії й Африки, що були колись колоніями (домініонами) західних держав, сполучаються різні правові системи із властивими ним особливостями й сферою дії джерел права. Так, в Індії в цей час діють релігійні у своїй основі джерела мусульманського й індуського права', поряд із джерелами державного, адміністративного, торговельного права базовані на законодавстві європейського англосаксонського типу, що сполучає законодавство із прецедентами.

У країнах Африки традиційні джерела, звичаї різних суспільних груп теж сполучаються із законодавством централізованої й судової влади, що запозичить право колишніх метрополій і спеціальні колоніальні закони. Звичаєве право {правові звичаї) охоплює головним чином землеволодіння, сімейне й спадкоємне право².

У сучасних умовах значно зросла взаємодія російського права із правовими системами закордонних держав. Тому в підготовці кваліфікованих юристів необхідне вивчення джерел (форм) вираження й закріплення норм права в закордонних державах не тільки для розширення кругозору, знань юриста, але й для практичного використання цих знань у повсякденній діяльності майбутніх фахівців.