- •Поняття й основні ознаки права
- •Проблеми права
- •Глава II сутність права
- •§ 3. Теоретичне й практичне значення категорії "сутність права"
- •Глава III функції права
- •§ 1. Поняття функцій права
- •§ 2. Система функцій права
- •§ 3. Коротка характеристика основних власне-юридичних функцій права
- •§ 4. Основні соціальні функції права
- •§ 5. Не основні власне-юридичні функції права
- •§ 6. Не основні соціальні функції права. Інформаційна функція права
- •§ 7. Функції правових норм
- •Глава IV принципи права
- •§ 1. Поняття принципу права
- •§ 2. Класифікація принципів права
- •§ 3. Коротка характеристика загальновизнаних (загальних) принципів права, закріплених і діючих у правовій системі Росії
- •Глава V право в системі соціальних норм
- •§ 1. Соціальні норми: поняття й класифікація
- •§ 2. Право й економічні норми
- •§ 2. Право й економічні норми
- •§ 3. Право й політичні норми
- •§ 4. Право й корпоративні норми
- •§ 5. Право й звичай
- •§ 6. Право й релігійні норми
- •§ 7. Взаємозв'язок права й моралі
- •8. Професійна етика юриста
- •§ 9. Норми мови й лінгвістична культура юриста
- •§ 10. Право, технічні й інші норми
- •Глава VI правове життя
- •§ 1. Правове життя: постановка проблеми, поняття, ознаки, види
- •§ 2. Співвідношення поняття "правове життя" з іншими, схожими поняттями
- •§ 3. Правові акти як основна форма прояву правового життя
- •§ 4. Суперечливість сучасного російського правового життя й шляхи її впорядкування
- •Глава VII правові системи сучасності
- •§ 1. Правові системи й критерії їхньої класифікації. Правові родини
- •§ 2. Англосаксонська правова родина
- •§ 3. Романо-германская правова родина
- •§ 4. Правова система Німеччини
- •§ 5. Правова система Франції
- •§ 6. Мусульманське право
- •Глава VIII порівняльне дослідження міжнародного й національного (внутрішньодержавного) права
- •§ 1. Відносно самостійний характер міжнародного права й національних правових систем
- •§ 2. Загальне й особливе в міжнародного права й національних правових систем
- •§ 3. Характер взаємозв'язку й взаємодії міжнародного й внутрішньодержавного права
- •§ 4. Міжнародне право й право сучасної Росії
- •Глава IX форми вираження, або джерела, права
- •§ 1. Поняття форм, або джерел, права
- •§ 2. Основні види джерел права в сучасних державах Джерела права різних правових систем
- •§ 3. Основні джерела (форми) права в Російській Федерації Основні принципи системи джерел права в Російській Федерації
- •§ 4. Інші джерела російського права Договори нормативного змісту
- •§ 5. Межі дії нормативних правових актів й інших джерел права
- •Глава X правотворчество
- •§ 1. Природа й призначення правотворчества
- •§ 2. Види правотворчества
- •§ 3. Забезпечення правотворческой діяльності
- •Глава XI законодавча техніка
- •§ 1. Сутність законотворчості й поняття законодавчої техніки
- •§ 2. Ознаки закону і його структура
- •§ 3. Правова норма й стаття закону
- •§ 4. Логіка, стиль і мова закону
- •Глава XII рецепція права
- •§ 1. Поняття рецепції права
- •§ 2. Про сутності явища, називаного "рецепцією римського права в Західній Європі в Середні століття"
- •Глава XIII норми права
- •§ 1. Поняття й ознаки правових норм
- •§ 2. Соціальне буття правових норм
- •§ 4. Види правових норм
- •Глава XIV система права
- •§ 1. Поняття й структурні елементи системи права
- •§ 2. Предмет і метод правового регулювання як підстави розподілу права на галузі й інститути
- •§ 3. Система права й система законодавства: співвідношення й взаємозв'язок
- •§ 4. Загальна характеристика галузей права. Функціональні міжгалузеві зв'язки
- •Глава XV система законодавства
- •§ 1. Поняття системи законодавства, її структура й внутрішньоструктурні зв'язки
- •§ 2. Ієрархічна структура законодавства
- •§ 3. Федеративна структура системи законодавства
- •§ 4. Галузева структура системи законодавства
- •Глава XVI систематизація законодавства
- •§ 1. Поняття систематизації законодавства
- •§ 2. Облік нормативних актів
- •§ 3. Інкорпорація законодавства
- •§ 4. Консолідація законодавства
- •§ 5. Кодифікація законодавства
- •Глава XVII публічне й приватне право
- •§ 1. Природа публічного й приватного права
- •§ 2. Динаміка співвідношення публічного й приватного права
- •Глава XVIII правові відносини
- •§ 1. Поняття "відношення" і його основні значення
- •§ 2. Загальна характеристика правових суспільних відносин
- •§ 3. Правове відношення і юридична норма
- •§ 4. Правове відношення і його сторони
- •§ 5, Види правовий відносин
- •§ 6. Поняття правового відношення
- •Глава XIX юридичні факти
- •§ 1. Поняття юридичного факту
- •§ 2. Історія питання
- •§ 3. Класифікація юридичних фактів
- •§ 4. Види юридичних фактів
- •§ 5. Функції юридичних фактів
- •§ 6. Складні юридичні факти й фактичні склади
- •§ 7. Конкретизація юридичних фактів
- •§ 8. Проблема вибору юридичних фактів
- •§ 9. Юридичні факти й соціальні ситуації
- •§ 10. Спеціально-юридичні вимоги до юридичних фактів
- •§ 11. Більші фактичні системи
- •§ 12. Установлення й доведення юридичних фактів
- •§13. Фіксація й посвідчення юридичних фактів
- •Глава XX реалізація права
- •§ 1. Форми реалізації норм права
- •§ 2. Поняття й особливості застосування права
- •§ 3. Основні елементи й стадії правозастосовного процесу
- •§ 4. Акти застосування права
- •§ 5. Правозастосування при пробілах у праві
- •Глава XXI тлумачення права
- •§ 1. Поняття, необхідність і загальна характеристика тлумачення права
- •§ 2. Способи тлумачення
- •§ 3. Результат тлумачення. Види тлумачення по обсязі
- •§ 4, Види тлумачення по суб'єктах
§ 2. Основні види джерел права в сучасних державах Джерела права різних правових систем
Правові системи сучасних держав розрізняються, зокрема, тим, який із джерел права превалює в національній правовій системі даної держави.
У країнах англосаксонського права — Англії, США, Канаді, Австралійському Союзі й інших основною особливістю правової системи є визнання й широке використання судового прецеденту, тобто рішень судів, що здобувають значення "зразка" для наступних рішень і тим самим норми, що встановлює, права. У країнах континентальної Європи, у тому числі в Росії, основним видом джерел права є нормативні правові акти: закони парламенту, укази, декрети або інші акти глави держави й регламентарные акти уряду й міністрів (Франція, Іспанія, Австрія, ФРН й ін.).
В країнах азіатського континенту важливу роль у розвитку права, поряд із законами й іншими актами державних органів, грає релігія — мусульманське, індуське, іудейське право, засноване на релігійних джерелах, а також традиції общинного побуту. Традиційне право характерно, поряд з державними актами, також для багатьох держав Африки, Латинської Америки.
Звичаї або звичаї політичного життя, торговельного обороту, сімейних або інших побутових відносин мають, хоча й в обмежених межах, юридичне значення й у багатьох інших сучасних державах. Зокрема, у парламентській й адміністративній практиці ряду європейських держав багато правових інститутів королівської влади, формування уряду, діяльність традиційних органів керування засновані на неписаних звичаях, досить строго дотримуваних, але в той же час досить модернізованих у порівнянні з минулим (наприклад, формування й склад Кабінету міністрів Великобританії1).
Нарешті, у деяких державах зберігається безпосередній вплив традиційних моральних норм на правовий відносини. Це стосується релігійних і традиційних правових систем мусульманського, індуського, іудейського права, про які сказане раніше. Але особливе значення придбало вплив моральних норм на правовий відносини в Японії й Китаєві, де поряд з релігією істотний вплив на основні відносини власності, майнових зобов'язань, судового права роблять подання конфуціанства й інших моральних навчань. У дозволі спо- , рів і відповідальності перевага віддається примиренню сторін, моральним нормам перед державними законами, особливо — перед зверненням до суду2. Разом з тим сучасні правові системи Японії й Китаю істотно модернізовані під впливом західних правових систем й "соціалізму з китайською специфікою".
Влияние джерел міжнародного права на внутрішньодержавні правові системи
У сучасному світовому співтоваристві зміцнюють і розвиваються відносини миру й співробітництва між державами, що дозволяють дозволяти суперечки й конфлікти між державами, а так само організовувати однакове застосування загальних для всіх держав правових норм, заснованих на Уставі ООН, Загальної декларації прав людини й вироблених на їхній базі пактах, конвенціях і договорах між державами, а також на загальновизнаних нормах (звичаях) міжнародного права.
Після двох світових війн XX в., визнавши неприпустимими й згубними для народів агресивні війни, держави — члени ООН створили міжнародну систему співробітництва, що забезпечує дотримання норм міжнародного права не тільки в зовнішньополітичних відносинах між державами, але й у внутрішнім житті кожної держави в гуманітарних й економічних відносинах між ними. Тому загальновизнані принципи й норми міжнародного права й договори між державами (двосторонн і багатобічні) зізнаються конституціями, законами й звичаями держав — членів світового співтовариства складовою частиною їхньої правової системи, тобто джерелами внутрішньодержавного права.
Согласно ст. 10 Конституції Італії "правовий порядок Італії погодиться із загальновизнаними нормами міжнародного права", а ст. 11 проголошує, що відкидається війна "як знаряддя зазіхання на волю інших народів" і передбачається згода "на умовах взаємності з іншими державами на обмеження суверенітету, необхідні для порядку, що забезпечує народам мир і справедливість...".
У відповідності зі ст. 25 Основного закону ФРН "загальні норми міжнародного права є складовою частиною права Федерації. Вони мають перевагу перед законами й безпосередньо породжують права й обов'язки для жителів федеральної території".
Аналогічні норми закріплені в конституціях Іспанії (ст. 93-96); Греції (ст. 28); Японії (ст. 98) і інших держав. Відповідні положення є й у ст. 15 Конституції Російської Федерації (див. про цьому далі).
Таким чином, у сучасних державах основними джерелами, або формами, офіційного вираження й закріплення норм позитивного внутрішньодержавного права виступають:
закони й інші нормативні правові акти, прийняті повноважними державними органами або всенародним голосуванням;
судові прецеденти або інша правотворческая роль судової практики;
релігійні джерела (священні писання, книги, трактати);
звичаї й звичаї, що зложилися в практиці економічного й державного життя;
загальновизнані принципи міжнародного права й міжнародні договори, пакти, конвенції, ратифіковані у встановленому порядку кожною державою.
Основні особливості джерел права сучасних національних правових систем
Національні правові системи відрізняються своєрідністю джерел права, використовуваних у даній державі.
Так, Франція — класична країна романо-германского права, який властива провідна роль законодавства в сфері адміністративного права, у чинність існування розвитий системи адміністративної юстиції (тобто спеціальної системи судів для розгляду адміністративних справ) випробовує величезний вплив специфічного судового прецеденту — рішень судів адміністративної юстиції. Головну роль у створенні таких прецедентів грає Державна рада Франції, що є вищою інстанцією адміністративної юстиції. По авторитетній думці Ж. Веделя, саме судова практика "сформулювала основні норми адміністративного права без посилання на писані нормативні акти"1.
В відмінність від цього цивільне право Франції ґрунтується на нормах закону, насамперед ГК Франції, а також на регламентарных урядових нормах. І тільки в цих рамках нормативне значення має судова практика при дозволі цивільних суперечок2. Однак і при цьому тлумачення судом ГК й інших законів, дане судовою практикою, є обов'язковим елементом розуміння й застосування французького цивільного права3.
У США, де традиції й значення прецедентного загального права (соттоп 1аш) дуже великі, закон, проте, займає провідне місце в системі джерел права1, Саме закон має вищу юридичну чинність, а парламентська, судова й адміністративна практика — найважливіше значення для тлумачення, застосування й розвитку закону, для організації діяльності органів відповідних галузей влади й рішення питань приватного права . Вплив судової й адміністративної практики значною мірою зросло в XX в. й в інших країнах континентальної системи права6.
В ряді сучасних держав Азії й Африки, що були колись колоніями (домініонами) західних держав, сполучаються різні правові системи із властивими ним особливостями й сферою дії джерел права. Так, в Індії в цей час діють релігійні у своїй основі джерела мусульманського й індуського права', поряд із джерелами державного, адміністративного, торговельного права базовані на законодавстві європейського англосаксонського типу, що сполучає законодавство із прецедентами.
У країнах Африки традиційні джерела, звичаї різних суспільних груп теж сполучаються із законодавством централізованої й судової влади, що запозичить право колишніх метрополій і спеціальні колоніальні закони. Звичаєве право {правові звичаї) охоплює головним чином землеволодіння, сімейне й спадкоємне право2.
У сучасних умовах значно зросла взаємодія російського права із правовими системами закордонних держав. Тому в підготовці кваліфікованих юристів необхідне вивчення джерел (форм) вираження й закріплення норм права в закордонних державах не тільки для розширення кругозору, знань юриста, але й для практичного використання цих знань у повсякденній діяльності майбутніх фахівців.
