§ 4. Правова система Німеччини

Основи сучасної правової системи Німеччини були закладені правових дружин після створення в 1867 р. рядом держав на чолі із Пруссією Північно-Німецького Союзу й утворення на їхній базі в 1871 р. Німецької імперії. До виникнення загальнімецького права на території нової держави продовжували діяти законодавчі акти й звичаї колишніх держав і державних утворень. Особливу роль при цьому грало законодавство Баварії, Пруссії, Саксонії й інших впливових у той період німецьких держав.

Серед загальнімецьких законодавчих актів, що зробили помітний вплив на весь наступний процес розвитку законодавства в країні, виділяються такі, що як раніше розроблялися Торговельний і Карний кодекси (1866 й 1871 рр,), Цивільне процесуальне й Карно-процесуальне укладення, Закон про судоустрій 1877 р., Цивільне укладення 1896 р., і ін,¹ У науковій і довідковій юридичній літературі особливо відзначається, що багато хто із цих й інших законодавчих актів, прийнятих у даний період, продовжують діяти в Німеччині, з урахуванням змін і доповнень, і в цей час.

У структурі сучасного законодавства Німеччини продовжують діяти також деякі адаптовані до нинішніх умов акти, прийняті ще в період існування Веймарской республіки (1919-1933 р.). Зберігають свою чинність і деякі законодавчі положення й акти, прийняті в період існування в країні фашистської диктатури (1933-1945 р.). Є а виду ті акти, які не були скасовані постановами Союзної Контрольної Ради, що осуществляли владні функції в переможеній Німеччині з 1945 по 1949 р., або ж з переходом всієї повноти влади в 1949 р. до ФРН не скасованого її законодавчими органами або Конституційним судом.

Із часу об'єднання в 1990 р. ФРН і ГДР величезну роль у законодавчій сфері стали грати державні договори — про економічний, валютний і соціальний союз ФРН і ГДР, що вступив у чинність із 1 липня 1990 р., і про механізм входження ГДР у ФРН, підписаний 31 серпня 1990 р. Відповідно до першого договору все законодавство ГДР в економічній, валютній і соціальній сферах повністю анулювалося, а замість нього на ці сфери поширювалося законодавство ФРН. Відповідно до ж другого договору й інших актів у процесі возз'єднання двох держав на територію ГДР були послідовно поширені все законодавство й судова система ФРН.

В сучасній правовій системі Німеччини визначальне значення належить Конституції, прийнятої 23 травня 1949 р., і розробленим на її основі конституційним актам. При цьому конституція розуміється німецькими дослідниками не в традиційному загальноприйнятому змісті, а як "якась матеріальна єдність, зміст якого відбито в основних цінностях позитивного права", ув'язаних укладачем конституції із традиціями ліберально-представницької парламентської демократії, ліберально-правового держави, федеративного держави, а також із принципами соціальної держави¹.

Конституція - Основний закон ФРН, так само як і будь-який іншої подібного роду акт, закріплює основи державного й суспільного ладу, конституційні права, волі й обов'язки громадян ФРН, форму правління (республіку) і форму державного устрою (федерацію), структуру державних органів і порядок їхнього формування, ієрархію нормативно-правових актів, видаваних на їхній основі й у виконання основних вимог і положень, що втримуються в конституції ФРН. "Законодавство, - говориться в п. 3 ст, 20 конституції ФРН, - зв'язано конституційним ладом, виконавча влада й правосуддя - законом і правом".

Будучи Основним законом федеративної держави, конституція ФРН закріплює також компетенцію центральних органів державної влади й керування, характер їхніх взаємин з органами державної влади й керування суб'єктів Федерації - земель; визначає загальні принципи побудови й функціонування державності земель.

Конституційний устрій земель, відзначається у зв'язку із цим в Основному законі ФРН (ст. 28), повинне відповідати "основним принципам республіканської, демократичної й соціально-правової держави в дусі дійсного Основного закону". У землях, округах і громадах, пропонується далі в Конституції, народ повинен мати представництво, створене загальними, прямими, вільними, рівними й таємними виборами.

Поряд з конституцією й звичайними законами важливе значення серед джерел права сучасної Німеччини мають постанови, видавані центральним урядом Федерації й урядами земель. На основі й у виконання законів видаються й інші підзаконні акти. У кількісному відношенні вони займають усе більше важливе місце серед інших джерел права ФРН. У якості одного із провідних джерел права в правовій системі Германки виступають рішення Конституційного суду

країни. По юридичній чинності вони коштують на одному рівні зі звичайними законами. Що ж стосується тлумачень Конституційним судом парламентських законів, то вони у відомому змісті навіть перевищують юридичну чинність останніх. Рішення Конституційного суду відносно конституционности або не конституционности законів визначають долю цих нормативно-правових актів й обов'язкові для всіх без винятку державних органів, у тому числі для судів.

Система права Німеччини відображає її федеративний характер. Вона складається з норм, що становлять зміст нормативних актів, видаваних державними органами окремих земель. Відповідно до Конституції ФРН (ст. 31) "федеральне право має перевагу над правом земель". не правових