§ 4. Право й корпоративні норми

Значну групу соціальних норм становлять корпоративні норми, установлення, прийняті в громадських організаціях, трудових колективах, навчальних закладах, підприємницьких союзах і т.д. Ці норми втримуються в уставах, положеннях, інших актах. Наприклад, організація й діяльність Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова регулюються Уставом.

Більша частина корпоративних норм - це правила організаційного характеру. Вони закріплюють порядок формування, побудови, функціонування громадських організацій (корпорацій), а також права, обов'язку, відповідальність, взаємини членів цих організацій.

Корпоративні норми встановлюються самими організаціями, виражають насамперед інтереси громадян, які створили ці організації або ввійшли в них. Корпоративні норми дотримуються членами організації в чинність доцільності, справедливості даних приписань. Порушення корпоративних норм викликають певні організацією санкції, заходу впливу на порушника.

Корпоративні норми, що втримуються в уставах, положеннях, за своїм характером не суперечать праву й моралі, що існує в государственно-организованном суспільстві. Державні органи, а також органи місцевого самоврядування відіграють певну роль у забезпеченні законності й легітимності корпоративних норм. Принципи моралі, норми моральності, свідомість і дисципліна членів корпоративних організацій визначають порядок у їхній життєдіяльності.

У художній літературі ми знаходимо приклади вільної й у той же час чіткої, злагодженої організації колективу людей на основі моральних стимулів, позитивних моральних якостей членів організації, об'єднання. Відомий уклад життя в телемитов по творі Франсуа Рабле "Гаргантюа й Пантагрюэль". Устав членів Телемской обителі "складався тільки з одного правила: Роби що хочеш. Тому що людей вільних, що відбуваються від добрих батьків, освічених, обертових у чималому суспільстві, сама природа наділяє інстинктом і побудительною чинністю, які постійно наставляють їх на добрі справи й відволікають від пороку, і чинність ця зветься в них честю".

У той же час необхідно відзначити, що всякого роду корпорації, об'єднання, установи, що діють на основі уставу, положення, входять у єдиний правовий простір держави, на їхню діяльність, діяльність їхніх членів, учасників повністю поширюються вимоги дотримання законності й правопорядку.

§ 5. Право й звичай

Соціальне поводження, дії людей регулюються також звичаями, Звичай - це правило, що затвердилося в суспільній практиці в результаті багаторазового застосування, що встановився підходу до оцінки певного образа відносин, дій людини, колективу, соціальної групи. Звичай являє собою звичну для членів суспільства, соціальної групи форму суспільної регуляції.

Звичай є однієї з найдавніших форм регуляції поводження людей. Разом з розвитком суспільства змінюється система звичаїв: одні звичаї припиняють своє життя, перетерплюють зміни інші, з'являються нові звичаї, що відображають потреби й інтереси людей. По своїй природі звичай консервативний. У звичаях одержують закріплення існуючі в ряді випадків забобони, пережитки минулого, що негативно позначається на новому етапі соціального життя.

Визнані й санкціоновані державою звичаї здобувають значення правових звичаїв, є формою (джерелом) права, складеним елементом правової системи держави. Звичаї діють у міжнародній сфері, виступають як регулятор у торговельних відносинах між продавцями й покупцями різних держав.

ГК РФ 1995 р. увів нове правило поведінки в цивільних відносинах - "звичай ділового обороту". Звичаєм ділового обороту зізнається сформоване й широко застосовуване в якій-небудь області підприємницької діяльності правило поведінки, не передбачене законодавством, незалежно від того, зафіксовано воно в якому-небудь чи документі ні. Звичаї ділового обороту, що суперечать обов'язковим для учасників відповідного відношення положенням законодавства або договору, не застосовуються (ст. 5).

Звичаї, що мають моральний характер, іменуються вдачами. У вдачах виражається психологія соціальної групи, жителів певної місцевості: "Що місто, то народ; що село, то звичай"¹. Пережитки минулого в області моралі найчастіше втримуються у вдачах. Суспільство, використовуючи культурні, організаційні міри, веде боротьбу з неприйнятними в умовах цивілізованого гуртожитку вдачами.

У соціології вдачі тлумачаться в більше широкому змісті — як форма існування й функціонування соціальних норм. Під соціальними вдачами розуміються соціально запропоновані стереотипи поводження великої маси людей. Вони "обґрунтовуються повсякденною свідомістю не стільки поданнями про належний (тобто моральністю), скільки поданнями про "природний", саме собою способах, що розуміють, поводження, "так надходять всі^"2.

В впливі на життя людей, груп, суспільства в цілому істотну роль грають традиції - сформовані способи поводження людей, передані з покоління в покоління. Звичаї й традиції мають певну схожість. І ті й інші містять елементи соціальної й культурної спадщини, мають ознаки стабільності. Традиції в порівнянні зі звичаями являють собою більше широкі утворення. Як традиції проявляються певні ідеї, цінності, соціальні встановлення, норми поводження.

У побутових, сімейних, релігійних відносинах звичаї, традиції проявляються в обрядах, ритуалах. Такі, наприклад, весільний обряд, обряд вручення свідоцтва про народження дитини, обряд присвяти в робітники молодих людей, що приступають до трудової діяльності, обряд проводів ветерана праці на заслужений від дых.