§ 3. Право й політичні норми

Важливу групу соціальних норм становлять політичні норми. Вони регулюють відносини соціальних груп, класів, громадян з державною владою, відносини між класами, націями й народами. Політичні норми регулюють також участь народу, класів, соціальних груп у державній владі й житті держави, його організації, взаємини держави з іншими організаціями політичної системи суспільства. Конституція, інші закони закріплюють політичні права й волі громадян, Громадянин - це "політична особа", вільний і рівноправний член державної організації суспільства. Йому належать такі політичні права й волі, як воля слова, зборів, вуличних ходів і демонстрацій, право брати участь у керуванні державою, право доступу до державної служби, право на об'єднання.

Політичні норми різні по обсязі змісту регульованих політичних відносин. Норми, що володіють найбільшою широтою змісту, суспільно-політичною значимістю, називаються політичними принципами. До політичних принципів ставляться принцип народовладдя, суверенітету народу, принцип рівноправності народів, націй, рівноправності держав, принцип єдності державної влади й принцип поділу влади, принцип ненасильницького, мирного дозволу міжнародних' споровши й ін.

Політичні норми знаходять вираження в різних формах; і політичних деклараціях, маніфестах держав, у програмних документах політичних партій, рухів, конституціях держав. Політичні норми, виражені в юридичних актах держави, стають правовими нормами.

Питання про співвідношення політичних норм і норм права не вирішується однозначно. У вітчизняній літературі висловлювалися суперечливі погляди на співвідношення політики й права. Однак життя в государственно-организованном суспільстві свідчить про різноманітні зв'язки між правом і політикою, про певен включенности права в політичне життя суспільства, про вплив політики на розвиток і дію права¹. Варто розрізняти політичну норму й політичну оцінку правової норми. Політична норма може бути виражена в нормативно-правовому акті держави, але вона може бути виражена й у політичному акті безпосередньо. Юридична норма має політичне значення в тому розумінні, що до її оцінки застосовується політично підхід, критерій, вона встановлюється компетентним державним органом або органами.

Звичайно, політичний критерій, його зміст не сліду абсолютизировать й у такий спосіб "политизировать" всі норми права. Потрібно мати на увазі розходження, наприклад, між норм цивільного, сімейного, трудового, тобто нормою приватного права нормою конституційного, адміністративного, фінансового права, політичний характер якої визначається її предметом регулювання. Норми конституційного, державного права являють собою політичні норми, виражені в юридичні правових формі. Вони регулюють порядок виборів, участь громадян у виборі своїх представників в органи державної влади, інших державних посадових осіб. До політичних норм відносять також норми, що визначають відносини законодавчої, виконавчої й судової галузей влади. Кожен закон, прийнятий державною владою, навіть якщо він не виражає безпосередньо політичних відносин, одержує вже на стадії розробки економічне, соціальне й політичне обґрунтування, а з опублікуванням - відповідну оцінку суспільства. Ще в Древн. Римі затверджували: ("Благо народу - вищий закон"), що було свідоцтвом політичного й гуманістичного підходу Римської держави до оцінки змісту закону і його мети.

В умовах перехідного періоду в сучасній Росії розвиток правової системи вимагає уважного обліку багатьох фактів економічного, соціально-політичного, національного, культурного характеру, що дає підстави вірно й последовательней правових , виразити в законах, інших правових актах життєві інтереси народу.