§ 2. Право й економічні норми

У сфері господарського життя суспільства, де діє система ринкових відносин, а також у певній мері здійснюється державне регулювання, найбільш ефективне розвивалися відносини виробництва, обміну й споживання, важлива роль належить економічним законам, нормам, нормативам. Вони регулюють відносини між галузями промисловості, сільського господарства, торгівлі. Економічні закони, норми регулюють грошово-фінансову систему, діяльність банків, бірж, податкової системи. Наприклад, закон грошового обігу - економічний закон, що визначає кількість грошей, необхідних для обігу. Вимоги економічних законів знаходять вираження в правових актах, які розробляються й приймаються на основі висновків і положень економічної науки.

В економічній науці під нормою розуміють узаконене встановлення, визнаний обов'язковий порядок, установлена міра, середня величина чого-небудь². У господарському, фінансовому житті суспільства діють "норма виробітку", "норма рентабельності", "норма прибутку на активи", "норма прибутку на інвестиції", "норма страхового забезпечення", "норма природних втрат", безліч інших норм і нормативів. Під нормативом розуміються економічний, технічний й інший показники норм Ринкова економіка опирається насамперед на саморегулюючу систему ринкових відносин. У той же час у всіх високорозвинених країнах, таких, як США, ФРН, Японія, Англія, Франція, і інших держава стимулює розвиток економік забезпечує соціально-політичну стабільність суспільства, підвищення життєвого рівня народу. Тому державу захищу сталі порядки вільного підприємництва, вживає заходів, що запобігають спад виробництва, криза господарського життя, що сприяють росту й зміцненню економіки основі досягнень науки» техніки, новітніх технологій. Використаються такі важелі, як податки, кредит, інвестиції, інші порівн, ства економічного й державно-прав характеру. Показником економічного благополуччя суспільства й у той же час важелем впливу на його господарське життя, соціальної, культурну сфери є бюджет держави, закон про яке щорічно приймається вищим органом державної влади.

Переход від командно-адміністративної системи в господарському житті до ринкової економіки в Росії, інших незалежний державах колишнього Союзу РСР зажадав корінних змінений у формах власності, подолання державної монопод: на знаряддя й засоби виробництва, затвердження приватної собствености й волі підприємницької діяльності, многообране правових форм власності. Економічна реформа, сполучена з більшими труднощами для народу, націлена на формування класу власників, створення сприятливих умов для приватнопідприємницької діяльності, звільнення економіки від державного керівництва, що не могло перебороти в ході "перебудови" криза суспільства.

В умовах розвитку ринкової економіки затверджуються саморегулюючі початки господарської діяльності суспільства, що означає підвищення ефективності економічних законів, економічних норм, але не усуває впливи держави й права на економіку. Про це свідчить система мір, що вживають у Росії в останній період. Політика приватизації, лібералізації цін, бюджет, податкова політика, плата за виробничі фонди, природні ресурси, кредитна політика, удосконалювання фінансової системи - все це свідчить про активну роль держави й права в устрої нового господарського життя країни. Позитивний досвід у розвитку господарського життя суспільства, підвищенні добробуту численного населення накопичений у КНР, де здійснюється курс реформ на основі з'єднання ринку й активної ролі держави.

Конституція Російської Федерації містить ряд основних положень про економічну систему суспільства й політику держави, уряду в області господарства в сучасний період розвитку російського суспільства, Російська Федерація - соціальна держава, політика якого спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя й вільний розвиток людини. В основному законі Росії передбачено, що в країні гарантуються єдність економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг і фінансових коштів, підтримка конкуренції, воля економічної діяльності. Конституція Росії встановила, що земля й інші природні ресурси використаються й охороняються як основа життя й діяльності народів, що проживають на відповідній території; земля й інші природні ресурси можуть перебувати в приватній, державній, муніципальній й іншій формах власності.

До ведення Російської Федерації ставляться федеральна державна власність і керування нею; установлення основ федеральної політики й федеральні програми в області державного, економічного, екологічного, соціального, культурного й національного розвитку Російської Федерації; установлення правових основ єдиного ринку; фінансове, валютне, кредитне, митне регулювання, грошова емісія, основи цінової політики; федеральні економічні служби, включаючи федеральні банки; федеральний бюджет; федеральні податки й збори; федеральні фонди регіонального розвитку; федеральні енергетичні системи, ядерна енергетика, що розщеплюються матеріали; федеральні транспорт, шляхи сполучення, інформація й зв'язок; діяльність у космосі; зовнішньоекономічні відносини Російської Федерації,

Російська Федерація є єдиною державою. Державні органи забезпечують єдність економічного простору, не допускають установлення митних кордонів, мит, зборів або яких-небудь інших перешкод для вільного переміщення товарів, послуг і фінансових коштів. Обмеження переміщення товарів і послуг можуть уводитися відповідно до федерального закону, якщо це необхідно для забезпечення безпеки, захисту життя й здоров'я людей, охорони природи й культурних цінностей.

Підтримка й зміцнення єдності економічного простору в рамках всієї території Росії несумісно з порушенням монопольного права Центрального банку Російської Федерації на грошову емісію, Грошовою одиницею в Російській Федерації є рубль, Введення й емісія інших грошей у Російській Федерації не допускаються.

Федеральний закон установлює на території всієї країни систему податків, що стягують у федеральний бюджет, і загальні принципи оподатковування й зборів. Уряд Російської Федерації на основі Конституції здійснює керування федеральною власністю; забезпечує проведення в масштабах країни єдиної фінансової, кредитної й грошової політики; розробляє й представляє Державній Думі федеральний бюджет і забезпечує його виконання; представляє Державній Думі звіт про виконання федерального бюджету. Уряд Росії приймає нормативно-правові акти, що регулюють користування громадянами, юридичними особами державною власністю. Наприклад, Уряд затвердило Тимчасові правила організації експлуатації на платній основі федеральних автодоріг і Правила визначення вартості проїзду по них. Відповідно до Тимчасових правил користувач доріг повинен буде оплачувати проїзд наявними за допомогою кредитних або абонементних карток, по діючому прейскуранті при виїзді й в'їзді. Рішення про експлуатацію тієї або іншої автодороги й дорожнього об'єкта на платній основі буде приймати Уряд Російської Федерації¹.

У Російській Федерації проводиться більша робота зі зміцнення правової основи господарського життя суспільства, розробляються й проводяться в життя законодавчі акти, що регулюють відносини власності, підприємницької діяльності, торгівлі.

Своєрідною "економічною конституцією" російського суспільства є Цивільний кодекс Російської Федерації, перша частина якого була уведена в дію з 1 січня 1995 р. У ГК РФ визначене, що цивільне законодавство ґрунтується на визнанні рівності учасників регульованих їм відносин, недоторканності власності, волі договору, неприпустимості довільного втручання кого-небудь у частки справи, необхідності безперешкодного здійснення цивільних прав, забезпечення відновлення порушених прав, їхнього судового захисту (ст. 1).

Цивільне законодавство регулює відносини між особами, що здійснюють підприємницьку діяльність, або з їхньою участю, виходячи їх того, що підприємницької є самостійна, здійснювана на свій ризик діяльність, спрямована на систематичне одержання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг особами, зареєстрованими в цій якості у встановленому законом порядку (ст. 2).

Безсумнівно, що перехід до ринкової економіки, подолання негативних проявів реформ, налагодження здорових ринкових відносин й економіки, що розвивається, зажадають значного періоду в житті країни, більших зусиль народу, держави.

Цей перехід до стійкого розвитку країни, суспільства припускає рішучу боротьбу з організованою економічною злочинністю, корупцією, за затвердження демократії й законності.