§ 6. Не основні соціальні функції права. Інформаційна функція права

На інформаційну функцію права в юридичній літературі зверталася увага багатьма юристами. Об'єктивний мир, писав А. А. Ушаков, пізнають не тільки вчений, але й художник, і письменник. Пізнає об'єктивний мир і законодавець, відображаючи результати свого пізнання в правових нормах, що несуть у собі певну інформацію про життя. А читаючи законодавчі документи, одержуєш не менше відомостей про державу, чим з окремих солідних трактатів. Наприклад, важко переоцінити інформацію, що втримується в Конституції Росії: Російська Федерація - Росія є демократичну федеративну правову державу з республіканською формою правління (ст. 1); столицею Російської Федерації є місто Москва (ст. 70); грошовою одиницею в Російській Федерації є рубль (ст. 75); Російська Федерація складається з республік, країв, областей, міст федерального значення, автономної області, автономних округів (ст. 5) і т. буд. Таку інформацію можна одержати тільки в Конституції. Її вірогідність не може замінити жодна книга.

Дійсно, право вбирає в себе, а потім видає величезну інформацію про найрізноманітніші явища громадського життя. У ньому втримується велика кількість наукових дефініцій, юридичних формул, історичних і життєвих відомостей, політичних і правових оцінок, правових рекомендацій, заборон, дозволів і т, п.

Завдяки знайомству із правовими актами багато з людей одержують відомості про структуру органів влади й керуванні, нерідко довідаються, що істинно й що ложно, що правомірно й що заборонено, як можна надходити і як не можна діяти, які наслідки наступлять внаслідок здійснення того або іншого вчинку. Норми карного права, наприклад, інформують громадян про охоронюваний карним законом матеріальних і духовних цінностях, наслідках порушення встановлених заборон. Норми трудового права - про права й обов'язки керівника й працівника, і т.д.

Право — одні з найважливіших коштів соціальної інформації, що використає державу для того, щоб довести певні відомості до всіх суб'єктів права. Причому ця інформація розрахована не тільки на пасивне поводження громадян, навпроти, найчастіше вона припускає необхідність активного поводження, приводить до досягнення позитивного результату, задоволенню інтересів учасників правовідносин - громадян, посадових осіб, організацій.

Нарешті, варто враховувати, що правова інформація - це інформація, за допомогою якої виражається (і відповідно формулюється) певний світогляд. Інформаційна функція є у відомій мері подфункцией, елементом ідеологічної (виховної) функції. Інформаційна здатність права - один з істотних факторів, що дозволяють відносити його до елементів духовної культури суспільства. Зрозуміло, право в першу чергу виникає не як інформатор, а як регулятор суспільних відносин. У держави й суспільства досить багато каналів, за допомогою яких здійснюється інформування суб'єктів права. Але, виникнувши як регулятор суспільних відносин, право одночасно починає виконувати роль інформатора їхніх суб'єктів. Законодавець, концентруючи певну життєву інформацію, через правові приписання доводить її до учасників регульованих суспільних відносин. Таким чином, не маючи споконвічного призначення виконувати інформаційну функцію, право об'єктивно, поряд зі своїми чисто юридичними завданнями, здобуває й інформаційні якості. У цьому проявляються його соціальна природа, здатність впливати на волю, свідомість і психіку людини, реалізовуватися через сприйняття його людьми.

Екологічна функція права. У Росії й інших країнах непродумане, безвідповідальне відношення господарюючих суб'єктів до природи привело до серйозних негативних екологічних наслідків, викликало необхідність активного відповідного правового впливу на екологічне середовище, підсилило значення природоохранительного законодавства.

Основними об'єктами екологічної функції права називаються земля, її надра, ґрунт, води, атмосферне повітря, ліси, рослинний і тваринний мир, озонова верства атмосфери, навколоземний космічний простір і т.д.

З метою її реалізації в Росії приймаються федеральні закони, закони суб'єктів Федерації, нормативні акти Уряду, міністерств і відомств, органів виконавчої влади суб'єктів Федерації й місцевого самоврядування, спрямовані на захист навколишнього середовища, забезпечення прав громадян на здорову екологію, що встановлюють відповідальність за порушення екологічного законодавства.

Важлива роль належить правоохоронним органам: прокуратурі суду, міліції, що здійснює застосування заходів впливу до правопорушників у сфері екології (штрафи, стягнення збитку, вилучення знарядь правопорушень, позбавлення волі й т.д.).

Іноді висловлюється думка, що економічна функція права, орієнтована винятково на регулювання порядку споживання природних багатств, виявилася не в змозі впоратися із завданнями екологічного захисту суспільства. Звідси виникла об'єктивна необхідність в екологічній функції права.

Слід зазначити, що поява екологічної функції, на наш погляд, зв'язано не з тим, що економічна функція виявилася не в змозі впоратися із завданнями екологічного захисту суспільства, а з тим, що екологічна сфера для людства в умовах науково-технічного прогресу стала надзвичайно важливої й перетворилася в одну з основних проблем його існування.

Говорячи про здійснення правом екологічної функції, варто врахувати ту обставину, що великий комплекс правових коштів, форм і методів охорони навколишнього середовища реалізується державою. Воно тут виступає найважливішим інститутом, що підтримує, організуючим і сдерживающим всі напрямки впливу на екологічну сферу. Тому держава покликана досить об'ємно й широко здійснювати діяльність, спрямовану на забезпечення екологічної безпеки громадян і суспільства в цілому.

Іншими словами - рамки й межі екологічної діяльності держави й екологічної функції права не збігаються. Діяльність держави значно об'ємніше, многообразнее. Це порозумівається фактичними можливостями держави. У права в цьому випадку своя ніша рішення цього важливого завдання - юридичний, рамковий вплив на екологічну сферу. Причому в умовах росту небезпеки екологічної катастрофи значення правового захисту населення буде незмінно зростати. У цей час у числі природних прав людини називають його право на здорове екологічне середовище. Саме собою зрозуміло, що такого права не називали творці природно-правової теорії. Воно виникло на рубежі XX-XXI вв., коли перед людиною встала проблема його виживання.

Слід зазначити, що Конституція Російської Федерації (ст. 42) закріпила в якості основного конституційного права громадян Росії їхнє право на сприятливе навколишнє середовище, на достовірну інформацію про її стан і на відшкодування збитку, заподіяного здоров'ю або майну громадян екологічним правопорушенням.

Соціальна функція права (функція регулювання соціальних відносин і забезпечення соціальних прав). У юридичній літературі в останні роки цілком обґрунтовано піднімається питання про наявність у права соціальної функції у власному (вузькому) змісті цього слова. Причому аргументується пропозиція тим, що чисто соціальна сфера суспільства постійно розширюється, актуалізується, і відповідно росте значення й збільшується обсяг її правового регулювання.

У зв'язку із цим пропонується виділяти поряд з економічними, політичними й ідеологічної (виховної) сферами громадського життя - соціальну, навіть ставлять її в один ряд з ними,

При такому підході може виникнути питання, викликаний тим, що слово "соціальний" по своїй етимології і є "суспільний". Однак цілком можливо позначити поняттям "соціальний" самостійну сферу, уживаючи його у вузькому змісті, коли маються на увазі пенсійні й сімейні відносини, побутове, медичне обслуговування, система соціальних пільг, дозвілля й т, буд.

Виходячи із цього, при розподілі соціальних функцій права відповідно до основних сфер суспільства економічн, політичну й ідеологічну варто пам'ятати про те, що соціальна функція права вживається ще й у вузькому змісті, тобто як напрямок правового впливу на властиво соціальну сферу громадського життя.

Найважливішими об'єктами соціальної функції права, як указувалося, є трудові, пенсійні відносини, медичне забезпечення громадян, сфера науки, утворення, культури, спорту, закріплення пільг для різних верств населення.

Так, ст. 41 Конституції Російської Федерації предоставлят кожному право на медичну допомогу, заохочує діяльність, що сприяє розвитку фізичної культури й спорту; ст. 43 Конституції гарантує загальнодоступність і безкоштовність дошкільного, основного загального й середнього професійного утворення. Конституція (ст. 44) зобов'язує громадян піклуватися про збереження історичної й культурної спадщини, берегти пам'ятники історії й культури. З наведених {й інших) положень убачається, що Конституція досить широко охоплює соціальну сферу, закріплює й регулює важливі сторони соціальної й культурної діяльності людей.

У розвиток конституційних положень галузеве законодавство конкретизує й розширює можливості громадян користуватися соціальними благами, обирати вид трудової діяльності, одержувати утворення, медичну допомогу, пенсії, вибираючи найбільш задовольняючий їхній варіант, вид і форму.