
- •Особливості філософії як знання, її основні проблеми та функції
- •Співвідношення філософії і світогляду. Історичні типи світогляду
- •Витоки філософії: міфологія і релігія
- •Міфологія як духовно-практична форма освоєння світу
- •Походження філософії: соціальні та історичні передумови
- •Філософія і наука: єдність і відмінність
- •Філософія як методологія. Метафізика і діалектика
- •Філософська думка Стародавнього Сходу
- •Антична філософія: основні риси і етапи розвитку
- •Давньогрецька натурфілософія: пошуки першопочатку
- •Класичний етап античної філософії (Сократ, Платон, Аристотель)
- •Філософія епохи еллінізму та Давнього Риму (стоїцизм, епікуреїзм)
- •Філософія Середньовіччя: етапи розвитку і основна проблематика
- •Загальна характеристика західноєвропейської схоластики
- •Гуманізм і натурфілософія епохи Відродження
- •Філософія Нового часу: головні ідеї і напрями
- •Емпіризм, сенсуалізм, раціоналізм у філософії Нового часу
- •Філософські ідеї Просвітництва
- •Німецька класична філософія
- •Критика пізнавальних здібностей людини в філософії і.Канта
- •Філософські ідеї г.Гегеля та їх місце в історії філософії
- •Соціально-філософська концепція к.Маркса
- •«Некласична» філософія хіх-хх ст. В Західній Європі. Загальна характеристика головних напрямів
- •Екзистенціалізм як напрямок в сучасній філософії
- •Позитивізм. Його історичні форми
- •Західноєвропейська релігійна філософія кінця хіх-хх ст.
- •Неотомізм як сучасне релігійно-філософське вчення
- •Гуманістичні ідеї в російській релігійній філософії кінця хіх-хх ст. (в.Соловйов, м.Бердяєв)
- •Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •Києво-Могилянська академія як осередок української та слов’янської культури
- •Григорій Сковорода як видатний український філософ-мислитель
- •Філософський смисл буття. Основні форми буття. Універсальність категорій «абсолют», «універсам», «буття», «субстанція», «матерія»
- •Філософське поняття матерії. Взаємозв’язок матерії, простору і часу
- •Рух як атрибут матерії. Форми руху матерії
- •Походження свідомості та її соціальна сутність
- •Поняття свідомості. Діалектика суспільної і індивідуальної свідомості
- •Мова і спілкування як умова розвитку абстрактного мислення і свідомості
- •Діалектика як філософський метод мислення і як особлива методологія пізнання
- •Структура діалектики. Основні принципи діалектики
- •Основні категорії діалектики: сутність і явище, одиничне і загальне, випадковість і необхідність
- •Основні закони діалектики
- •Поняття суб’єкту і об’єкту. Особливості їх взаємодії в процесі пізнання
- •Чуттєве і раціональне в пізнавальному процесі
- •Істина: діалектика об’єктивного і суб’єктивного. Критерії істини
- •Абсолютне, відносне і конкретне в істині
- •Наукове пізнання. Емпіричне і теоретичне в науковому пізнанні
- •Наука як феномен культури. Соціальні функції науки
- •Історичні закономірності взаємодії природи і суспільства
- •Взаємодія природи і суспільства на сучасному етапі. Вчення про ноосферу
- •Поняття суспільства. Сфери суспільного життя
- •Соціальна структура суспільства, її основні елементи
- •Матеріальне виробництво в системі суспільного життя. Соціальні потреби, інтереси та ін.
- •Політичне життя суспільства. Походження і сутність держави
- •Демократія і тоталітаризм. Поняття про правову державу
- •Соціальна сфера суспільного життя. Історичні форми людських спільностей: етнос і нація
- •Об’єктивне і суб’єктивне в соціальному процесі
- •Формаційний і цивілізаційний підходи у розумінні суспільства
- •Проблема людини в філософії: індивід, особа, індивідуальність
- •Людина: співвідношення природного та суспільного
- •Діяльність як спосіб буття людини у світі. Структура і види діяльності
- •Сучасна філософська антропологія
- •Особа і суспільство. Проблеми прав і свобод людини в сучасному суспільстві
- •Цивілізація і культура. Соціальні функції культури. Поняття національної культури
- •Глобальні проблеми сучасності, їх філософська інтерпретація
Соціальна сфера суспільного життя. Історичні форми людських спільностей: етнос і нація
Соціальне життя— це спільна діяльність людей, спрямована на забезпечення умов і засобів існування, реалізацію потреб, інтересів, цінностей.
На відміну від інших сфер суспільного життя, соціальна сфера охоплює відносини між соціальними спільнотами і в самих спільнотах — між окремими людьми, які займають різне становище в суспільстві. Головними структурними компонентами соціальної сфери є соціальна структура і соціальні відносини. Основні форми соціального життя — це праця, споживання, дозвілля, спілкування, особисте життя, соціалізація. Деякі з них уже розглянуті в попередніх темах, деякі будуть розглянуті в наступних.
Етнічне буття людини прив'язане до певної місцевості з її географічними особливостями, що позначається на особливостях побуту і культурі, на характері людей, традиціях, звичаях, спільній історичній долі та інших об'єднавчих факторах, що далеко виходять за межі географічного середовища. Етнос характеризується і певною спільністю психічних рис індивідів, що входять до його складу, які формуються під впливом природнокліматичних умов. Проте етнос, будучи за своїм походженням пов'язаним із природою та тривалою генетичною еволюцією, свої головні характеристики отримує в соціально-культурному оформленні, і вони передаються від покоління до покоління через історичну пам'ять, через засвоєння культурних надбань, традицій тощо. Етнос як такий є не суто природним утворенням, а його історичною асиміляцією в культурі, що здійснюється багатьма поколіннями людей.
Отже, етнос — це група людей, яка історично склалася на певній території і характеризується спільністю мови, культури, побуту, звичаїв, традицій, способу життя та особливостями психічного складу.
Етнос як суспільно-природне утворення слід відрізняти від історичних спільнот людей, таких як рід, плем'я, народність, нація, які хоч і формуються на основі певних етнічних спільнот, проте є продуктом історії, соціокультурними утвореннями.
У світовій суспільній думці немає одностайності у визначенні поняття "нація". Одні вчені визначальною ознакою нації вважають "національний дух", "національну самосвідомість", "національний характер", що сформувалися на ґрунті спільної долі, другі — трактують націю як "несвідому психічну спільність", треті — зводять націю до спільноти людей, котрі однаково мислять. Існують географічні, біологічні, психологічні тлумачення нації.
Тому безсумнівним буде твердження про те, що, визначаючи поняття "нація", слід органічно поєднувати та враховувати і соціально-економічні, й етнічні, і соціокультурні, і духовні фактори.
Націю можна трактувати як спільність людей, що формується завдяки єдності таких засад
- По-перше, територіальних: кожна нація має свою територію, "життєвий простір".
- По-друге, етнічних: нація формується, як правило, з людей одного етнічного складу. Етнічні ознаки — це самосвідомість, мова, усвідомлення спільності походження, єдиної історії, традицій.
- По-третє, економічних: спільність господарських зв'язків універсального рівня консолідує людей, пов'язує єдиною справою, сподіванням на позитивні результати.
- По-четверте, загальнокультурних: мови, традицій, звичаїв, обрядів, що передаються від покоління до покоління, з уст в уста. Немає мови — немає і нації. Нація також згасає, якщо втрачається її культура, порушуються традиції, нехтуються звичаї, забувається історія.
- По-п'яте, психологічних: нація має спільні риси психічного складу, які формуються в процесі спільного життя, діяльності, спілкування.
БІЛЕТ №56