
- •Особливості філософії як знання, її основні проблеми та функції
- •Співвідношення філософії і світогляду. Історичні типи світогляду
- •Витоки філософії: міфологія і релігія
- •Міфологія як духовно-практична форма освоєння світу
- •Походження філософії: соціальні та історичні передумови
- •Філософія і наука: єдність і відмінність
- •Філософія як методологія. Метафізика і діалектика
- •Філософська думка Стародавнього Сходу
- •Антична філософія: основні риси і етапи розвитку
- •Давньогрецька натурфілософія: пошуки першопочатку
- •Класичний етап античної філософії (Сократ, Платон, Аристотель)
- •Філософія епохи еллінізму та Давнього Риму (стоїцизм, епікуреїзм)
- •Філософія Середньовіччя: етапи розвитку і основна проблематика
- •Загальна характеристика західноєвропейської схоластики
- •Гуманізм і натурфілософія епохи Відродження
- •Філософія Нового часу: головні ідеї і напрями
- •Емпіризм, сенсуалізм, раціоналізм у філософії Нового часу
- •Філософські ідеї Просвітництва
- •Німецька класична філософія
- •Критика пізнавальних здібностей людини в філософії і.Канта
- •Філософські ідеї г.Гегеля та їх місце в історії філософії
- •Соціально-філософська концепція к.Маркса
- •«Некласична» філософія хіх-хх ст. В Західній Європі. Загальна характеристика головних напрямів
- •Екзистенціалізм як напрямок в сучасній філософії
- •Позитивізм. Його історичні форми
- •Західноєвропейська релігійна філософія кінця хіх-хх ст.
- •Неотомізм як сучасне релігійно-філософське вчення
- •Гуманістичні ідеї в російській релігійній філософії кінця хіх-хх ст. (в.Соловйов, м.Бердяєв)
- •Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •Києво-Могилянська академія як осередок української та слов’янської культури
- •Григорій Сковорода як видатний український філософ-мислитель
- •Філософський смисл буття. Основні форми буття. Універсальність категорій «абсолют», «універсам», «буття», «субстанція», «матерія»
- •Філософське поняття матерії. Взаємозв’язок матерії, простору і часу
- •Рух як атрибут матерії. Форми руху матерії
- •Походження свідомості та її соціальна сутність
- •Поняття свідомості. Діалектика суспільної і індивідуальної свідомості
- •Мова і спілкування як умова розвитку абстрактного мислення і свідомості
- •Діалектика як філософський метод мислення і як особлива методологія пізнання
- •Структура діалектики. Основні принципи діалектики
- •Основні категорії діалектики: сутність і явище, одиничне і загальне, випадковість і необхідність
- •Основні закони діалектики
- •Поняття суб’єкту і об’єкту. Особливості їх взаємодії в процесі пізнання
- •Чуттєве і раціональне в пізнавальному процесі
- •Істина: діалектика об’єктивного і суб’єктивного. Критерії істини
- •Абсолютне, відносне і конкретне в істині
- •Наукове пізнання. Емпіричне і теоретичне в науковому пізнанні
- •Наука як феномен культури. Соціальні функції науки
- •Історичні закономірності взаємодії природи і суспільства
- •Взаємодія природи і суспільства на сучасному етапі. Вчення про ноосферу
- •Поняття суспільства. Сфери суспільного життя
- •Соціальна структура суспільства, її основні елементи
- •Матеріальне виробництво в системі суспільного життя. Соціальні потреби, інтереси та ін.
- •Політичне життя суспільства. Походження і сутність держави
- •Демократія і тоталітаризм. Поняття про правову державу
- •Соціальна сфера суспільного життя. Історичні форми людських спільностей: етнос і нація
- •Об’єктивне і суб’єктивне в соціальному процесі
- •Формаційний і цивілізаційний підходи у розумінні суспільства
- •Проблема людини в філософії: індивід, особа, індивідуальність
- •Людина: співвідношення природного та суспільного
- •Діяльність як спосіб буття людини у світі. Структура і види діяльності
- •Сучасна філософська антропологія
- •Особа і суспільство. Проблеми прав і свобод людини в сучасному суспільстві
- •Цивілізація і культура. Соціальні функції культури. Поняття національної культури
- •Глобальні проблеми сучасності, їх філософська інтерпретація
Філософське поняття матерії. Взаємозв’язок матерії, простору і часу
Простір - це форма буття матерії, яка характеризує її протяжність, структурність, співіснування і взаємодію елементів в усіх матеріальних системах. Поняття простору тісно пов'язано із структурністю матерії, її здатністю ділитися на частини. Дійсно, сама можливість виділити у будь-якому об'єкті складові частини дозволяє говорити про їх взаємне розташування, взаємну координацію, тобто говорити про простір.
Саме визначення простору має на увазі нерозривний зв'язок його з матеріальними об'єктами, оскільки він визначається як властивість цих об'єктів. Наприклад, абсолютної порожнечі, "чистого вакууму" без будь-якої матерії існувати не може.
Час - форма буття матерії, яка виявляє тривалість її існування, послідовність зміни станів у розвитку всіх матеріальних систем. Поняття часу нерозривно пов'язане з рухом (змінюваністю) матерії. Дійсно, змінюваність є зміна одного стану іншим, але саме ця зміна станів і дозволяє говорити про час. Так, уже у давні часи порівняння циклічних станів, повторень - зміна дня і ночі - з усіма іншими станами, з якими мала справу людина, привело до поняття часу і винаходу приладдя для виміру його проміжків.
Історично склались два підходи до простору і часу. Перший може бути названий субстанціональною концепцією. Простір і час тлумачаться тут як щось самостійно існуюче поряд з матерією, як її порожня місткість. Простір - це чиста протяжність, а час - чиста тривалість, у які ніби то "занурені", "розміщені" матеріальні об'єкти. Таким чином, простір і час уявлялись як арена, на якій відбуваються різні події. Першим цей погляд висловив Демокріт, підкреслюючи, що існують атоми і порожнеча, а свій розвиток і завершення субстанціальна концепція одержала у Ньютона і у класичній фізиці в цілому.
Другий підхід можна назвати реляційною (від лат. геїайуііз -відносний) концепцією простору і часу. Намітки її можна виявити ще у Арістотеля, але вперше з усією чіткістю вона сформульована Г. Ляйбніцем. З точки зору реля-ційної концепції, простір і час - не особливі субстанціальні сутності, а форми існування матеріальних об'єктів. Простір виявляє співіснування об'єктів, час - послідовність їх станів. Реляційна концепція у філософському плані була сприйнята і розвинута діалектичним матеріалізмом, а у природничо-науковому плані - релятивістською фізикою і у наш час найбільш повно відповідає рівню розвитку природознавства.
Субстанційна і реляційна концепції не пов'язані однозначно з матеріалізмом і ідеалізмом. Тут можливі будь-які комбінації. Зокрема, Ляйбніц намагався використовувати розроблену ним реляційну концепцію для боротьби проти субстанційної концепції Ньютона, яка виявляла точку зору метафізичного матеріалізму. Однак це не повинно приводити до оцінки самої ре-ляційної концепції як ідеалістичної.
Існують дві концепції часу: динамічна і статична. Згідно з динамічною концепцією, існують події тільки теперішнього часу, минулого буття немає, воно лише залишило свої сліди в теперішньому і пішло в небуття. Майбутні події не існують взагалі, є тільки їхні передумови. Тому є минуле, теперішнє і майбутнє. Згідно зі статичною концепцією, не існує поділу на минуле, теперішнє, майбутнє. Всі вони існують реально одночасно.
Різниця між ними обумовлена не об'єктивними характеристиками, а властивостями нашої свідомості, яка рухається по світовій лінії.
До загальних властивостей простору і часу відносяться: об'єктивність і незалежність від свідомості людини; їх абсолютність як атрибутів матерії; нерозривний зв'язок часу і простору між собою, а також з рухом матерії; залежність від структурних відносин і процесів розвитку у матеріальних системах; єдність перервного і неперервного у їх структурі; кількісна і якісна нескінченність. Крім того, розрізняють метричні (тобто пов'язані з вимірюваннями) і топологічні (наприклад, зв'язність, симетрія простору і неперервність, одномірність. незворотність часу) властивості простору і часу.
БІЛЕТ №34