Філософський смисл буття. Основні форми буття. Універсальність категорій «абсолют», «універсам», «буття», «субстанція», «матерія»

Серед розмаїття форм буття прийнято виділяти основні, найбільш важливі й поширені.

І. Буття людини. У цьому бутті можна виокремити деякі найбільш характерні для людського буття форми. Серед них насамперед слід виділити предметно-практичну діяльність. Людина як фізичне тіло здійснює вплив на інші фізичні тіла з метою задоволення власних потреб. У цьому разі вона виступає як мисляча річ серед інших речей, що особливо підкреслювали матеріалісти минулого. Але тут можна зробити закид, що таке тлумачення недостатнє і навіть антигуманне. Водночас воно необхідне, адже немає тіла – немає і людини, хоча ми і "їмо для того, щоб жити, а не живемо для того, щоб їсти". Не задоволені елементарні потреби – не може існувати і зростати духовність.

Друга форма буття людини – практика соціального творення. Людина – істота суспільна. Неможливо стати людиною поза соціальним оточенням, вижити в ізоляції від інших людей, без запозичення знань та знарядь праці.

Третя форма буття людини – її самотворення, самодіяльність. Людина формує свій духовний світ, по-перше, пошуком ідеалів, що її приваблюють. По-друге, людина прагне одержати максимально адекватне уявлення про світ, в якому живе та пізнає.

II. Буття речей, процесів. Це буття ділиться на: а) першу природу, тобто на буття речей, процесів, станів природи, буття природи як цілого; б) другу природу – буття речей та процесів, створених людиною. Матеріалістичне вирішення проблеми буття передбачає існування світу поза і незалежно від існування людини, яка, однак, є частиною цього світу. Людина суттєво змінює навколишню дійсність, створює "штучну природу", сприятливу для задоволення потреб свого життя. Людство не винайшло нічого, що могло б замінити біоту як регулятора навколишнього середовища. Але за час свого існування (відносно короткого) воно вже знищило 70% природних екосистем, які здатні переробити всі відходи людської діяльності. Про це свідчать очевидні факти: руйнування озонового шару, знищення планктону морів та океанів тощо.

III. Буття соціальне. Поділяється на: а) індивідуальне буття, тобто буття окремої людини в суспільстві і в історичному процесі; б) буття суспільства. Про буття людини вже йшлося. Суспільству присвячено цілий розділ "Соціальна філософія".

Матерія - це філософська категорія для позначення реальності, яка існує незалежно від нашої свідомості і яка копіюється нашими органами чуття. Це визначення усуває суперечності між філософією і наукою. У матерію входять не тільки речовини, але й поля. Основними властивостями матерії є:1-об'єктивність, 2-пізнаванності, 3-структурність, 4-субстанціональності.

Субстанція - те, що лежить в основі всього існуючого, суть гранична підстава всіх речей і процесів. Філософські напрямки в самому загальному плані, тому позначаються по розумінню ними субстанциальности світу. Ті філософські вчення, які пояснюють світ з однієї субстанції, називають моністичними. Атрибути буття (рух, простір, час) абсолютні. Але оскільки це форми рухомої матерії, то вони відносні, вони обумовлені нею, як форма своїм змістом, і кожен рівень руху матерії характеризується своєю просторово-часової структурою, становить певну ієрархічну систему буття, досить складну у своєму розвитку по просторово-тимчасовим характеристикам і відтворену на сприйнятті людиною світу в цілому.

Зізнання універсальності й унікальності людини недостатньо в світоглядному плані, якщо воно не доповнюється визнанням універсальності й унікальності внечеловеческая різновидів буття. Справа в тому, що сучасна наука, в тому числі і філософія, вийшла на обгрунтування унікальності кожного індивіда, а відповідно, і існування цього індивіда, тобто буття.

БІЛЕТ №33