Києво-Могилянська академія як осередок української та слов’янської культури

Києво-Мог. колегія (згодом академія) заснована в1632р у процесі об’єднання шкіл Київського братства і гімназії, відкритої при Києва-Печерській Лаврі. Засновник – метрополіт Петро Могила. К-М ак. стала першим вищим учбовим закладом на території східних слов’янських народів. К-М ак. була закрита за наказом російського царя в 1817р. Цим був нанесений непоправимий удар по розвитку культури, науки, освіти в Україні. В К-М ак. вчилися багато відомих діячів, внесли великий вклад в розвиток філософії, велипросвітницьку роботу. (Г.Сковорода, І. Мазепа, П.Орлик, М.Ломоносов, Т.Прокопович,...). Випускники та ректори – Єгорський , Феофан Прокопович. Відомі професори філософії КМА в різні роки існування були Кононович-Горбацький, Гізель, Баранович, Галятановський, Щербацький, Яворський, Кониський, Козачинський, Феофан Прокопович, Г.С. Сковорода.

У викладанні філософії використовували досягнення європейської думки. Філософія КМА поділялась на логіку, діалектику і метафізики, читались окремі курси. Культ логіки Арістотеля був підставою для звинуваченння філософів у схоластиці (викладання абстрактних форм). Предмет філософії трактував традиційно любов до мудрості. Деякі філософи внесли корективи – філософія як наука пізнання причин, інші визначали філософію як інтелектуальне пізнання світу як апарату Арістотеля. Онтологічну основу складала ідея Бога, яка є первинною субстанцією. Духовна субстанція породжує безліч матеріальних речей, які мають свою форму, рух, простір, їх можна характеризувати з кількісної і якісної сторони. Обгрунтовують ідеї єдності, нестворинності і незнищенності матерії.

В теорії пізнання більшість професорів поділяли ідею пізнання Світу людиною, яке здійснювалось шляхом чуттів та розуму людини. Пізнаючи Світ, людина пізнає ідею Бога – твердили професори КМА. Вони поділяли подвійну істину. Пізнати Світ і Бога шляхом Божественного откровенія, шляхом науково-філософського пошуку.

Філософія розуміється як наука, заснована на істиному вірогідному пізнанні. зародження нового, близького до науки нового часу типу мислення, У філософських курсах спостерігається критика романтизму, доповнення логіки гносеологічним змістом, відбувається поворот до спостереження і дослідницького знання. Викладачі звертаються до поглядів Коперника, Галілея, Декарта).

У вченні про матерію: обгрутнована ідея про єдність і однорідність матерії природніх тіл, земної та небесної матерії, про її ненароджуванність і незнищенність та кількістне збереження у світі.

Розроблялась філософська трактовка руху: цілеспрямованний процес, невіддільний від матеріальних речей, неперервний і універсальний характер. Світ розглядався у єдності кількісних і якісних сторін. Аналіз пізнавального процесу, здатності людини (відчуття, сприйняття, пам’ять, уявлення, мова, письмо). Перехід від чуттєвого до раціонального ступення пізнання залишився не ясним професорам К-М ак. і докладно не досліджувався.

В людській душі виділяють частини: вегетативна, тваринна, людська, божественна частина. Ці частини можуть бути в злагоді й ні. У ставленні до Бога ствержується наявність у людини свободної волі (відповідальність за вчинки).

Аналізується місце і роль волі і розуму у вчинках людини. Моральність людини, природні потреби та інтереси. Досягнення доброчесності людиною мислиться шляхом подолання пристрастей.

Концепція людини – людина склад. з 2-х суперечностей: духовної і тілесної субстанції, з зовнішніх сутностей і явищ. Визначальними є Божественні начала. Професори КМА були великими гуманістами. Людина – найвища цінність суспільства, найвищий дар природи. Висловлювали повагу до людської простої праці. Професори були активними захисниками православної віри.

БІЛЕТ №31