Реставрація та консервація музейних предметів

Згідно із Законом України "Про музеї та музейну справу" (стаття 24) консервацію і реставрацію пам'яток Музейного фонду України можуть виконувати лише спеціалізовані установи Міністерства культури та туризму України, реставраційні відділи музеїв, спеціалізовані підприємства, організації та окремі реставратори, які мають відповідний дозвіл Міністерства культури та туризму України. Держава сприяє підготовці кадрів реставраторів, розвитку мережі спеціалізованих реставраційних закладів.

Реставрація включає усі види робіт, спрямованих, насамперед, на збереження пам’ятки історії та мистецтва (консервація), а також виявлення її автентичних частин (розкриття) та повернення їй естетичних якостей (доповнення).

Реставрація металевих предметів: мідні і бронзові вироби чистять 10-процентним розчином сірчаної кислоти з подальшим кип'ятінням у дистильованій воді, просушуванням у сушильній шафі та парафінуванням; залізні вироби реставрують електрохімічним способом, засипаючи залізний виріб гранульованим цинком і заливаючи 15-процентним розчином їдкого натру з подальшим промиванням у дистильованій воді, просушуванням у сушильній шафі і парафінуванням у гарячому стані і хімічним (сірчаною або соляною кислотами з додаванням 1-процентного інгібітора з подальшим промиванням, просушуванням і покриттям 5-процентним розчином полівінілбутералю); механічно очищають дрібними напилками, наждаком, щітками. Для закріплення використовують клей БФ-4, БФ-6, 3-5-процентяий розчин полівінілбутералю.

Особливості зберігання музейних предметів в експозиції

Повітря у приміщенні підтримують сухим і чистим. З метою захисту від шкідливих прямих сонячних променів, які руйнують насамперед матеріали органічного походження (тканини, дерево, папір, шкіру тощо) в експозиційних залах і фондових приміщеннях, вікна забілюють крейдою, обладнують їх шторами, використовують матові абажури на освітлювальних приладах тощо.

Для творів станкового живопису шкідливі підвищена вологість (спричиняє розширення дерева, набухання волокон полотна, окислення металів, пожовтіння олії, появу плісняви, псує лаки), надмірна сухість (утворюються тріщини у дереві, обсипаються грунт і фарби), яскраве світло (вицвітають органічні фарби, змінюються мінеральні), пил, кіптява (вони забруднюють пам'ятки), комахи та інші шкідники, які руйнують дерево, папір, шкіру та інші матеріали.

Правильне зберігання станкового живопису передбачає підтримання в приміщеннях температури від +10 до +18° С взимку та від +15 до +25 °С – влітку і вологості 55-65 %. Акварель, пастель, графіку зберігають і експонують лише засклеєними.

Вироби з тканин зберігають у затемнених приміщеннях при постійній температурі (+15- +18°С) і вологості (55-65 %). Двічі на рік одяг просушують і чистять на повітрі. Плісняву знищують, витримуючи під прямими сонячними променями протягом 10-40 хвилин.

Облаштування і обладнання експозиційних залів мають передбачати не тільки створення найліпших умов для показу експонатів, але й забезпечувати їх збереження від передчасного зношування, пошкодження та пограбувань.

Музейні предмети часто страждають від комах, найчастіше жуків-точильників та молі, які проникають у музейні приміщення через вікна та двері, разом з поступаючими в музей предметами. Для боротьби з ними використовують рідкі інсектициди, застосовується спосіб газації документів.

Це цікаво! В експозиції Музею історії запорозького козацтва НЗХ “Хортиця” (м.Запоріжжя) знаходиться дерев’яна люлька з різьбленням у виді козака з люлькою і конем, яка має маленькі отвори від руйнації жука шашеля, який їв деревину.

Щоб запобігти крадіжкам експонатів, експозиційне обладнання, меблі забезпечуються внутрішніми замками та спеціальними пристроями для пломб, які мають бути встановлені у місцях, недоступних для сторонніх.

Це цікаво! За даними французької поліції Музей Лувр (окремі предмети та разом) грабувався та продавався 18 разів.

Експозиційний інвентар виготовляють з урахуванням величини та ваги експонатів, він має бути міцним і стійким (особливо підставки для скульптур, макетів і моделей). Необхідно контролювати використання матеріалів, устаткування, особливо тих, що перебувають у безпосередньому контакті з експонатами не слід використовувати дуб, березу рекомендується застосовувати деревину з тополі, граба, клена та з іншої подібної породи.

Для забезпечення надійної стійкості шаф їх прикріплюють до підлоги. Усі нестійкі предмети, що виставляються на різних полицях і підставках, мають обов’язково прикріплюватися до них.

Унікальні, особливо цінні і ламкі експонати, усі види зброї, а також предмети невеликих розмірів (у тому числі дрібна скульптура, порцеляна, скло тощо) експонуються в обов’язково засклених шафах і вітринах. Вітрини і шафи всіх типів мають бути пилонепроникні.

Експозиційні меблі розміщуються щодо вікон таким чином, щоб експонати не зазнавали впливу прямих сонячних променів. Конструкція вітрин повинна передбачати заміну освітлювальних приладів без розпечатування внутрішнього об’єму. Біля особливо цінних або ламких експонатів відкрита експозиція огороджується.

Переоблік фондів – це перевірка наявності кожного предмету відповідно із записами у книзі надходжень і книзі наукової інвентаризації. Здійснюється спеціальною комісією з обовязковою участю зберігача цієї музейної колекції.

Експозиційна діяльність – ознайомлення відвідувачів з найцікавішими експонатами музею, розміщеними у логічному порядку, побудованому за хронологічним, географічним, предметно-тематичним критеріями.

Музейна експозиція — цілеспрямована і науково обгрунтована демонстрація музейних предметів.

Виставлений предмет називається експонатом.

У путівниках дають опис експозиції кожного залу, кожного стенду в залі; буклети містять короткий зміст експозиції музею з окремими ілюстраціями.

В інформаційному суспільстві актуальною проблемою експозиційної діяльності сучасних музеїв є прагнення утримати “планку” суспільної зацікавленості та популярності музею серед відвідувачів. Вважається, що сталість експозиції – це смерть музею як популярного публічного закладу. Західні музеї вирішуюють цю проблему шляхом постійного оновлення експозиції. Кожні три – п’ять років експозиції зазнають докорінних змін, над якими працюють художники та дизайнери цих музеїв [Рутинський М.Й., Стецюк О.В. Музеєзнавство: Навчальний посібник. – К., 2008. – 428 с.; С.106-107].

В той же час Музей створює не лише постійні, але і тимчасові експозиції – виставки. На сьогодні у музейній практиці склались основні типи музейних виставок: а) тематичні – в їх основі лежить певний сюжет; б) фондові – знайомлять з малодоступними та маловідомими колекціями; в) звітні – створюються за результатами реставраційних робіт, за результатами нових надходжень; г) ювілейні – готуються до ювілейної дати.

Це цікаво! Тон музейних інновацій задають американські музеї сучасного мистецтва, в яких музейні експозиції регулярно піддаються змінам.

У 2006 р. музей воскових фігур Мадам Тюссо в м. Нью-Йорку негайно зреагував на народження у подружжя акторів Бреда Пітта та Анджеліни Джоллі доньки і швидко перемоделював власну експозицію таким чином, що її серцевиною стали виставлені на огляд силіконові копії цієї родини. В наслідок кількість американців та туристів з інших країн, які відвідала музей, до середини 2006 р. перевищила 1 млн. осіб [Рутинський М.Й., Стецюк О.В. Музеєзнавство: Навчальний посібник. – К., 2008. – 428 с.; С.107].

У 2010 р. воскова фігура англійського актора Роберта Паттинсона з'явилась в знаменитому музеї Мадам Тюссо в колекціях м. Нью-Йорк та Лондон. Воскова фігура зірки фільму “Сутінки” одягнена в чорний піджак, штани й білу футболку. Творці копії актора "розтріпали" Паттинсону волосся й зробили його обличчя усміхненим. У музеї Мадам Тюссо не можна торкатися воскових фігур руками, але відвідувачі все-таки торкалися та цілували обличчя секс-символу, тому фігура найчастіше потребувала приведення до ладу [Видео: восковая фигура Роберта Паттинсона // http://twilighters.ru/story/sitenews/13576.html. – (посилання дійсне 26.11.2010)].

Експозиційна робота в музеях складається з кількох етапів: а) наукова підготовка експозиції; б) складання її планів; в) добір і виготовлення експонатів; г) підготовка пояснювальних матеріалів; д) оформлення і монтаж експозиції; е) відкриття експозиції; є) фіксація і подальше вдосконалення [Мезенцева Г.Г. Музеєзнавство (на матеріалах музеїв Української РСР). – К.: Головне видавництво Видавничого об’єднання “Вища школа”, 1980. – 119 с.; С.85].

Експозиційний матеріал – сукупність виставлених музейних предметів, їх відтворень та моделей, науково-допоміжних матеріалів та текстів.

Всі частини експозиції взаємопов’язані між собою і складають її тематичну структуру. У відповідності з нею експозиційні матеріали поділяються на експозиційні комплекси – групи предметів, пов’язані між собою за змістом та іншими ознаками і складаючі зорову та смислову єдність.