Розвиваючи пізнавальну активність слід ставити таку мету :

• розвивати образне і логічне мислення, уяву;

• формувати навички планування, аналізу, самоконтролю;

• знайти шлях до серця кожного учня, створити умови для розвитку здібностей, закладений у дитині природою;

• викликати бажання самостійно займатися навчальною діяльністю;

• виховувати наполегливість, волю, впевненість у досягненні мети;

• розширювати їхній світогляд для того, щоб вчити спостерігати, думати, аналізувати, розмірковувати;

• підвищити рівень розвитку дітей;

Практика показує, що більш продуктивними, міцними, усвідомленими стають ті знання, які учень здобуває сам. Створення умов для самостійного здобуття знань сприяють проблемні ситуації. Перед дітьми ставлять певне пізнавальне завдання, що містить суперечність, викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків.

При вивченні нового матеріалу пропонують школярам вирішити завдання, що стають предметом вивчення на уроці. Саме так створюють проблемні ситуації, ситуації утруднення.

Наприклад, при вивченні в другому класі з предмету « Я і Україна » теми « Пори року. Зима » дітям пропонують таку ситуацію : « Ми зовсім не чуємо, як падають сніжинки. Вони безшумно опускаються на гілля, землю, дахи. А чому ж, будучи такими легенькими, вони риплять під ногами ? ».

Діти після деяких роздумів висловлюють свою думку, міркування. А вчитель підсумковує їх відповіді : « Сніг рипить, тому що сніжинки під вагою людського тіла ламаються. Оскільки їх дуже багато попадає під натиск, то й звук рипіння чути.» .

Дуже часто під час обговорення проблемної ситуації у дитини виникає гіпотеза про можливий шлях її вирішення. Вони здебільшого з'являються як осяяння, як спалах, як раптовий стрибок від певного незнання до розуміння. Кожна дитина отримує задоволення від успішного вирішення проблем. Зазвичай радість пізнання передається у вигуках « Ага! Зрозумів », « От у чому справа ». І цю радість учитель обов’язково підтримує : потискуючи руку кмітливому учневі, хвалячи його, разом з однокласниками плескаючи у долоні.

Як один з прийомів створення проблемної ситуації широко використовують « хвилинки міркування », що сприяють розвиткові мислення, як логічного, так і образного.

Відкриття, які діти роблять на уроках незначні, давно відомі в науці. Але дітям вони дають справжню насолоду. Чим більше створюють для учнів ситуацій утруднення, які вони спроможні подолати, тим інтенсивніше у них розвивається інтерес до знань, науки, навчання. І творчі здібності вихованців зростають.

Творчість у будь – яких виявленнях – це складний сплав усвідомлених дій, чіткого розрахунку та інтуїтивних прозрінь.

Етапи творчості :

• підготовчий етап ( створення проблемної ситуації, постановка проблеми, її аналіз );

• процес вирішення проблеми;

• інсайт ( осяяння );

• упорядкування інтуїтивно отриманих результатів.

Із розвитком творчої особистості дитини тісно пов'язують технологію використання на уроці навчальних і навчально – творчих завдань. У процесі вирішення творчих завдань учні створюють певний творчий продукт. Творчий продукт розуміється як оформлений результат діяльності учня, наприклад, написання оповідань, казок, віршів, створення малюнків, виробів. У кожному циклі шкільних предметів види творчих завдань відрізняються, оскільки це зумовлено особливостями певного предмета : їх змістом, засобами, які використовуються під час виконання творчих завдань, але всі подібні завдання стимулюють творчість.

У практиці роботи використовують такі методи стимулювання творчості :

1. метод евристичної загадки ( розгадування загадок ) реалізується через

• персоніфікацію ( сидить баба на городі у сто хустинок закутана – капуста );

• упредметнення ( стоїть посеред хати : чотири ноги, одна голова – стіл );

• протиставлення ( біле, а не сніг, солодке, а не мед – цукор );

2. метод комбінованих запитань ( дитині пропонується сукупність запитань, за допомогою яких вона дає певну інформацію );

3. метод фокальних об’єктів ( ознаки випадкових об’єктів переносяться на той, який має бути вдосконалений );

4. метод ліквідації безвихідних ситуацій ( наприклад, як заставити ледаря робити ранкову зарядку, як привчити не розкидати сміття тощо );

5. метод « Техніка сили розуму » ( вправи « Універсальність предмета » придумати де б можна застосувати даний предмет)

Унікальною лабораторією розуму є уява і фантазія. Без них діти не сприймали б казок, не могли б гратись, творити. Вони є невід'ємною складовою процесу навчання, вищою і найнеобхіднішою здібністю дитини.

Саме уява і фантазія допомагають розпочати розвиток творчих здібностей школярів із казки.

Ознайомлюючи першокласників із казкою, слід навчати малюків подумки виконувати разом із героєм ті чи інші завдання, тим самим готуючи розум дітей до майбутньої творчої діяльності. Для того, щоб учні навчилися перетворювати казку, характер її героїв, спосіб їхнього мислення, дії, зовнішність, навчати їх робити сміливі припущення абстрагувати, фантазувати, задаючи в такий спосіб основу для творчого мислення.

Роботу з перетворення казки слід проводити за певною схемою. Спочатку діти коротко відновлюють зміст казки, визначають основні риси характеру персонажу, особистісні якості, суттєві події в перебігові сюжету, спосіб дії. Потім учні роблять припущення : які події можуть статися внаслідок тих чи інших подій, як може змінитися сюжет казки, які нові проблеми постануть перед персонажем, знайти вихід зі скрутного становища.

Дітям подобаються вправи, в яких вони змінюють риси характеру ( вдачу ) героїв на протилежні : герой який був у казці добрий, стає за якихось умов злим, поганим, лютим; а персонаж із негативними рисами перебирає на себе позитивні якості. Тоді й сюжет змінюється : діти вигадують нові цікаві ситуації, в яких опиняються створені герої.

Наприклад, у казці « Колобок » потрібно зробити Колобка злим, а всіх інших героїв казки – добрими. Капітошку діти роблять злим, а Вовчиська перетворюють у доброго.

Дітям відкривається широке поле для творчого мислення. І вони вже самі стануть задумуватися, як по – іншому міг би врятуватися Івасик – Телесик тощо.

Творча робота над казкою сприяє :

• створенню ситуації вибору;

• звільненню дітей від звичного мислення;

• розвитку самостійності4