1. Історія виникнення технології формування творчої особистості

Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної самостійно мислити, приймати нестандартні рішення. Квінтіліан

(3- -96 р. р. до н.е.) наголошував,що розум людини розвивається

самостійно у дії. Взірцем педагогічної думки вважається «Повчання

Володимира Мономаха дітям» (1053 – 1125), де вперше, в епоху

Київської Русі, обґрунтовано необхідність зв’язку освіти з потребами

життя особистості. Ще французький філософ Мішель Монтень (1553 –

1592) у своїх працях теоретично обґрунтував методи навчання, спрямовані

на активізацію і розвиток творчого мислення, ініціативи дитини.

Пізніше бельгійський педагог, психолог Овід Декролі (1871 – 1932))

висунув концепцію виражену в назві школи, створеної ним у 1907 році, -

«Школа для життя через життя». Навчальна програма будувалась за

принципом «від дитини до світу», тобто він намагався пристосувати школу

виключно до потреб та інтересів дитини. На той час це було кроком до

особистісно орієнтованої технології, яка ставить у центр всієї шкільної

освітньої системи особистість дитини.

Генріх Шаррельман (1871 – 1940) обґрунтував особистісно

орієнтовану педагогіку. Педагогічне керівництво сприймалося ним як

творча співпраця вчителя з учнями. Учні мали виконувати різні види

творчих самостійних робіт.

Аналогічно Фріц Гансберг (1871 – 1950) вбачав формування

особистості в процесі творчого саморозвитку через викладання різних

видів мистецтва. Спираючись на досвід багатьох представників передової педагогічної

думки – Я.Коменського, Ж. Руссо, Г. Спенсера та інших, С. Русова

переконалася, що майбутня українська школа повинна звернути «велику

увагу на формування розуму, на вироблення самого розуму й активної

думки…».

В 50-60 роках минулого століття виникли і почали розвиватись

педагогічні концепції формування духовних потреб особистості:

пізнавального інтересу (Г.Щукіна), розвивального навчання ( В.Давидов,

Д. Ельконін), створення проблемної ситуації (І.Лернер), самостійності і

творчої ініціативи учнів (М.Данилов, М. Скаткін, Б. Єсипов).

Сучасні педагоги ведуть пошук та експериментують, спираючись на

розробки вчених-педагогів В.Андреєва, Р. Грановської, Я. Пономарьова, Н.

Тализіної та ін..І. Теоретичні аспекти технології

формування

творчої особистості

1.1. Поняття творчості та компоненти творчих здібностей

Творчість є найважливішою складовою особистого щастя і

професійного успіху. Сучасне життя ставить за мету освіти формувати і

виховувати творчу особистість, здатну самостійно мислити, генерувати

оригінальні ідеї, орієнтуватися на нестандартні рішення. Творча

особистість – це індивід, який володіє високим рівнем знань, має потяг до

нового, досягає успіху в різних видах діяльності.

Методологічну базу формування творчої особистості склали такі

наукові теорії:

- теорія імпресингів В.П.Єфроїмсона як основи психобіографії

особистості

- Теорія домінанти О.О.Ухтомського

- теорія сугестивної установки Г.К.Лозанова

- Теорії позиції Лінгарта

- теорія особистісних смислів оточуючого предметного світу

О.М.Леонтьєва

- теорія розвитку рефлексу цілі у відповідно створеному

педагогічному середовищі С.С.ПальчевськогоРозвивати творчу особистість можливо лише за умови формування в ній

компонентів творчих здібностей:

- само організаційні здібності (бачити мету, планувати діяльність,

здатність до самоконтролю, само оцінювання, до корекції,

старанність)

- Мотиваційно-творча активність (допитливість, творчий інтерес,

радість відкриття, почуття захопленості, емоційний сплеск,

прагнення до творчих досягнень, самоосвіти, самовиховання)

- Інтелектуально-евристичні здібності ( здатність генерувати ідеї,

фантазувати, асоціативність мислення, незалежність суджень,

критичність мислення, здатність переносити знання та вміння в нові

ситуації)

- Інтелектуально-логічні здібності (здатність аналізувати,

порівнювати, виділяти головне, описувати, давати визначення,

пояснювати, доводити, обґрунтовувати, систематизувати,

класифікувати явища, процеси, події)

- Комунікативні здібності (здатність акумулювати та

використовувати творчий досвід інших, здатність до співпраці,

колективної творчої діяльності, здатність до відстоювання власної

думки та переконання інших, здатність уникати конфліктів та їх

успішно розв’язувати).1.2 Мета і завдання

технології формування творчої особистості

Визнання учня головною дійовою фігурою навчально-виховного

процесу, реалізація проблем творчого розвитку особистості потребують

розробки педагогічної технології, метою якої є постійне збагачення

творчим досвідом і формування механізму самоорганізації кожного учня.

Створення атмосфери творчості, пошуку нового – справа складна але

необхідна. «Стартовим майданчиком» успішного навчання та формування

творчої особистості є наявність трьох складових інтелектуальної

діяльності, спрямованої на засвоєння чогось принципово нового:

високого рівня сформованості елементарних пізнавальних процесів

високого рівня активного мислення

високого рівня організованості і цілеспрямованості

Цього можна досягти за допомогою внутрішнього плану дій:

планування, аналізу, рефлексій. Завдання технології – спрямувати

розвиток творчого потенціалу учнів за алгоритмом:

А) пізнання –знйомство з ідеєю,проблемою

Б) сприйняття – зіставлення нового зі своїм досвідом, переробка

інформації

В) засвоєння – встановлення причинно-наслідкових зв’язків,

перегляд нагромадженого, бажання вдосконалити

Г) Вплив – вибір засобів, методів нової дії, реалізація, порівняння

результатів особистісного впливу. Процес діяльності повинен бути

організований так, щоб у ньому були елементи творчості, які

передбачають комбінування, аналогізування, універсалізацію.

Важливим для вчителя є опанування вміннями повсякчас ставити учня

в такі умови , коли він самостійно приймає рішення, які відрізняються

новизною, неповторністю, оригінальністю, тобто інноваційністю.1.3 Складові технології формування творчої

особистості

Технологія формування творчої особистості реалізується через

дидактико-методичні основи та підходи до навчання:

визначення цілей навчання, виховання та розвитку вихованців

у світі завдань сучасної освіти

відбір компонентів змісту освіти, які сприяють засвоєнню

процедур творчої діяльності І.Я.Лернера ( методик, стратегій і тактик)

залучення засобів проблемного, розвивального, евристичного,

інтерактивного навчання, сугестопедичної навчальної стратегії

розробка навчального матеріалу в системі тем та підтем із

виходом на уроки захисту індивідуалізованих творчих навчальних

робіт та використання творчого досвіду в різних формах позакласної

та позашкільної творчої діяльності

правильно здійснювати мотивацію навчального процесу,

сстворити атмосферу зацікавленості, ситуацію успіху, активізувати

контроль за сприйняттям

використовувати різноманітні форми і методи організації

навчального процесу, орієнтовані на виявлення творчих здібностей і

створювати сприятливе середовище для їх реалізації

Крім цього, результати у формуванні творчої особистості дає

дотримання вчителем принципів НВП:

принцип саморозвитку (врахування вікових та індивідуальних

особливостей), принцип самодіяльності ( учні – співучасники НВП

принцип самоорганізації, принцип дидактичної художності, емоційності,

які допомагають створити атмосферу творчості. Методи і прийоми технології формування творчої особистості:

Початковим імпульсом формування творчого потенціалу є

мотиваційно-творча активність. Мотивація – це в переважній більшості і

сугестопедичний метод (вірші, музика, створення образу, фрейм-оповіді,

власні вірші, ілюстрації картини, інтонація). Розвиток творчої діяльності-

сутність проективної технології. Вона включає в собі сукупність

дослідницьких, пошукових методів, творчих за своєю сутністю. Робота над

проектом стимулює учнів генерувати ідеї, розвиває фантазію, формує

інтелектуально-творчі здібності. Для учнів середньої ланки розкриття

творчих можливостей здійснюється в процесі поєднання навчальної та

ігрової діяльності ( рольові, ділові ігри, вікторини, брейн-ринги, «поле

чудес», «листи з помилками» кросворди, чайнворди, ребуси. Такий метод

навчання, як робота з підручником, теж може носити творчий характер,

якщо для учня пропонуємо проблемне запитання до тексту, завдання на

складання плану тексту. Само організаційні та комунікативні здібності

творчого учня дають змогу розвинути інтерактивні методи (робота в

малих групах, «мозковий штурм», дискусії, каруселі, «пошта».

Якщо навчальний матеріал добре засвоєний на уроці, учні займалися

активно, із захопленням, то і домашні роботи виконуються охоче.

Особливо зацікавлюють учнів творчі домашні завдання типу:

- скласти казку, вірша, оповідання, есе, зобразити явище чи об’ект на

малюнку, розробити туристичні екскурсії, скласти візитку країни

- розробити проект, оформити пам’ятку туристові, зробити репортаж

Для старшокласників творчим домашнім завданням може бути: доповідь,

робота з додатковою літературою, складання словника понять,

картографічне моделювання, вирішення проблемно-пошукових завдань.

Отже творча особистість учня формується змістом матеріалу, методами та

прийомами навчання, особистістю вчителя та під впливом внутрішніх

потреб, бажанням навчитися. 1.4 Понятійний апарат

технології формування творчої особистості

Креативна особистість – особистість, яка має внутрішні передумови

(особистісні утворення, нейрофізичні задатки, специфіку когнітивної

сфери), що забезпечують її творчу активність, самостійну пошукову

діяльність.

Продуктивне середовище пізнання – це особливе середовище взаємодії

інформаційного, пізнавального, психологічного, педагогічного, яке

створює комфортні умови продуктивно-творчій діяльності.

Творча особистість – індивід, який володіє високим рівнем знань,

потягом до нового, оригінального. Потреба в творчості є життєвою

потребою.

Творче мислення – це пізнання чогось нового, воно є складовою людського

інтелекту.

Творчі здібності – це вміння, а також можливості творчо виконувати якусь

роботу, справляти якісь дії, спрямовані на конкретний результат для

поліпшення чогось.

Творчі можливості - якості і здібності, вміння й особливості мотиваційної

сфери учнів, що розвиваються і ведуть до формування творчої особистості,

розкриття потенційних можливостей кожної дитини.

Творчість - це діяльність людини, яка породжує щось нове, відрізняється

неповторністю, оригінальністю, суспільно-історичною унікальністю.

Творчий інтерес – увага, викликана чимось значими, принадним, цікавим,

таким, що спонукає до самостійної творчої діяльності, результатом якої є

відкриття чогось нового, вирішення якоїсь проблеми.