Заняття 15

Мета: узагальнити знання батьків із розглянутих тем; розвивати вміння застосовувати їх на практиці.

Матеріали: на дошці прикріплено принципи стосунків батьків і дітей та правила спілкування.

Слово ведучого. Шановні батьки! Саме з вас ліпиться першообраз світу. Глибина відбитку, який ви залишаєте в душі дитини, не підлягає жодному порівнянню, сильніша за це лише природа. Світ дитини будується зі шматочків вашого світу, а ви цього інколи навіть не помічаєте. Вона пробує наслідувати вас, але ви цього не дозволяєте, і світ руйнується. Вона – ваше продовження, але не ваша власність. Якщо ви хочете дитині добра, запитайте себе, де закінчується „йому це потрібно” і починається „я цього хочу”? Давайте сьогодні спробуємо отримати знання і закріпити їх на практиці.

Вправа „Продовж фразу”

Психолог. Ніщо не дається так дешево і не ціниться так дорого, як усмішка. Давайте з вами подаруємо її одне одному і висловимо свої побажання.

Кожен із нас чомусь радіє у своєму житті. Я пропоную вам виконати вправу „Продовж фразу”. Зараз по черзі спробуємо завершити вислів: „Зона радості в моїй родині – це...”.

Як ви помітили, для більшості з вас зоною радості у ваших родинах є діти. А щоб вони завжди приносили нам радість, треба їх гарно виховати. Отже, сьогодні ми говоритимемо про виховання.

Погляньте, будь ласка, на дошку. Які принципи, перелічені тут, ви використовуєте у взаєминах зі своїми дітьми?

Принципи:

1. Я відчуваю страх, коли беззахисний, тому підходжу до внутрішнього світу дитини з добротою і ласкою.

2. Я – єдиний, хто може прожити моє життя, тому не намагаюсь керувати життям моєї дитини.

3. Я найкраще засвоюю знання, одержані власними зусиллями, тому намагаюся, щоб моя дитина займалася самоосвітою.

4. Я хочу, щоб мене любили, тому віддаю дитині максимум своєї любові та тепла.

5. Я хочу, щоб до мене ставилися з повагою, тому з повагою ставлюсь і до своєї дитини.

Психолог. А можете ви навести приклад із власного досвіду, коли застосовували у спілкуванні з дитиною якийсь із цих принципів? (Батьки висловлюються.)

Я хочу звернути вашу увагу на останній принцип. Якби собі уявляєте „ставитися з повагою”? (Батьки відповідають.)

Так. А ще – не підвищувати голосу, не говорити наказовим тоном. І взагалі, кожна людина має стежити за тим, що вона говорить і як, бо словом можна і вбити, а можна і до життя повернути. Мені пригадується легенда про те, як в одного короля було при дворі два мудреці. Покликав їх одного разу монарх і наказав передбачити його майбутнє. Один із мудреців сказав: „Усі родичі твої помруть, ти залишишся сам”. І король наказав відтяти йому голову. А другий мудрець сказав: „Ти переживеш: усіх своїх родичів”. І король нагородив його. Як бачите, одне і те ж саме можна сказати різними словами.

Вправа „У чому помилка?”

Психолог читає фрази, в яких є неточності. Батькам треба визначити, в чому помилка, і написати більш дієве висловлювання.

1. „Обід готовий. Коли ти збираєшся накривати на стіл?”.

2. „Я хочу, щоб за 5 хвилин ванна кімната була чиста. Працюй!”.

3. „Ні! Я не дозволяю тобі кататися на лижах. Ти зламаєш ногу”.

4. „Тобі не можна іти гуляти на вулицю, доки не прибереш у кімнаті”.

Можливі варіанти відповідей:

1. Не потрібно ставити запитань, слід дати завдання. Краще сказати: „Обід майже готовий. Іди накрий на стіл”.

2. Дуже великий обсяг роботи за короткий час. Краще сказати: „До нас скоро прийдуть гості. Допоможи мені, будь ласка, прибрати ванну”.

3. Передбачає невдачу. Краще: „Ти зможеш поїхати кататись на лижах, коли навчишся їздити достатньо добре”.

4. Неясно, яку роботу слід виконати. Краще: „Після того, як ти застелиш ліжко, повісиш у шафу одяг і підметеш підлогу, можеш іти гуляти”.

(Батьки отримують листівки із фраза ми, в яких треба виправити помилки.)

Психолог. Я думаю, що кожен із нас, батьків, хоче бачити свою дитину успішною. Але щоб вона була такою, треба виховувати в неї почуття відповідальності. Бо відповідальність потрібна не лише в навчанні, а й у виконанні будь-якої справи. Ви знаєте, як ставиться до безвідповідальної людини її оточення.

Я пропоную вам розглянути правила, що допоможуть формувати почуття відповідальності.

(Батьки розглядають правила, закріплені на дошці.)

Правила:

1. Не втручайся у справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить про допомогу. Своїм невтручанням ви повідомляєте їй: „Із тобою все гаразд”.

2. Якщо дитині важко і вона готова прийняти вашу допомогу, обов’язково допоможіть їй.

3. Коли дитина засвоює нові дії, поступово передавайте їй відповідальність за результат.

4. Поступово, але неухильно знімайте із себе відповідальність за особисті справи дитини і передавайте відповідальність їй.

5. Дозволяйте дитині зустрічатись із негативними наслідками своїх дій (чи своєї бездіяльності). Тільки тоді вона дорослішатиме і ставатиме свідомою.

Вправа „Визначте відповідальність”

Психолог зачитує батькам ситуації та пропонує визначити, чому так стається (бо дитина відповідальна, слухняна тощо). (Відповідають батьки письмово, а потім відповіді обговорюють.)

1. Марійка швидко миє посуд, бо знає, що не зможе подивитись фільм, доки цього не зробить.

2. Аня любить читати. Після повернення зі школи вона одразу ж сідає за виконання домашніх завдань, а потім читає художню літературу.

3. Микола хоче потрапити на змагання із плавання. Щодня він ходить у басейн і тренується.

4. Сашко обіцяв принести книгу своєму однокласникові і забув.

5. Віталік виносить сміття одразу ж, коли його про це попросить мама.

6. Щосуботи Оксана прибирає у квартирі і лише після цього йде гуляти.

7. Оля прибирає у своїй кімнаті без нагадування, але щось та й недоробить.

Психолог. Інколи наші діти поводяться так, що змушують нас обурюватись. Але ми, дорослі, маємо керувати своїми емоціями і вміти висловлювати свої почуття.

Я пропоную вам виконати тестове завдання. Будь ласка, прочитайте ці ситуації і виберіть варіант відповіді.

Вибери правильну відповідь

Перша ситуація. Ви кличете свою доньку обідати. Вона відповідає: „Зараз”, – і далі робить щось своє. Ви починаєте сердитись і говорите:

а) „Та скільки ж разів тебе кликати?!”;

б) „Я починаю сердитись, коли доводиться кілька разів говорити те саме”;

в) „Мене злить, коли ти не слухаєшся”.

Друга ситуація. У вас важлива розмова з другом (подругою). Дитина постійно заважає вам спілкуватися. Ви говорите:

а) „Мені важко говорити, коли мені заважають”;

б) „Не заважай!”;

в) „Ти не можеш зайнятися своїми справами?”.

Третя ситуація. Ви приходите додому втомлені. У сина в кімнаті грає музика, а на кухні гора немитого посуду, усюди сміття. Ви почуваєтесь скривдженою і говорите:

а) „Ти не подумав, що я теж можу втомитись?”;

б) „Помий за собою посуд!”;

в) „Мені прикро, коли я втомлена і бачу вдома безлад”.

Висловлюючи свої почуття без обурення, ми залишаємо за дитиною право самій приймати рішення. І тоді вона починає враховувати наші побажання і хвилювання. (Батьки обирають стратегії поведінки.)

А тепер поясніть, будь ласка, чому ви обрали саме такий варіант.

— Що дало вам сьогоднішнє заняття?

Підсумок

Ось і завершено наш курс. Ми дізналися лише про деякі істини правильного виховання. Попереду у вас – усе життя. Нехай супроводжує вас народна мудрість: вік живи – вік учись, вік працюй – вік люби. Любові – теж вік учись. Адже мудрість любові – джерело всепереможного життя – невичерпна. Хочеться пригадати декілька висловів В. Сухомлинського про любов:

1. „Людська любов – це союз душі і тіла, розуму й ідеалу, щастя і обов’язку. І через усе це червоною ниткою проходить праця – невтомна праця, яка створює багатство людського духу в тобі самому”.

2. „Людська любов – це не тільки безцінне багатство людського духу. Вона, водночас, – і вічно змінюване багатство. Це не перли, блиск яких не змінюється десятиліттями. Це коштовний камінь, гра барв якого інакша щороку, навіть щомісяця. І дивно, що господарем і повелителем такої гри барв стає той, кому належить цей камінь”.

Терпіння, розуміння і любов допоможуть вам вистояти для блага вашої дитини. І найбільше схвалення полягатиме у тому, що вона захоче піклуватися про своїх дітей так, як ви дбаєте про неї. А ще – ваш син чи донька, обговорюючи глобальні питання майбутніх досягнень людства, захотіли б пересадити собі серце батька чи матері.