V. Профілактична робота з багатодітними сім’ями.

Профілактика є одним з перспективних і важливих напрямів контрольно-корекційної діяльності в соціально-педагогічній роботі. Своєчасна профілактична, попереджувальна діяльність сприяє значному зниженню витрат соціально-педагогічної роботи з, які девіаціями, вже мають місце, „такими, що відбулися”.

Основна мета профілактичної діяльності в соціально-педагогічній роботі полягає у виявленні причин і умов, що ведуть до відхилень у поведінці соціальних об’єктів, попередження і зменшення ймовірності появи відхилень за допомогою соціально-економічних, правових, організаційно-виховних, психолого-педагогічних заходів впливу. У профілактичній роботі найважливіше значення має вміння правильно і гнучко орієнтуватися в кожній конкретній ситуації, об’єктивно, з науковою достовірністю узагальнювати фактичний матеріал, ретельно вивчивши всі причини встановлених відхилень і умов, в яких вони стали можливі.

Таким чином, під профілактикою розуміються науково обґрунтовані і своєчасно вжиті дії, спрямовані на:

• попередження, усунення або нейтралізацію основних причин і умов, що викликають соціальні відхилення негативного характеру;

• запобігання можливих фізичних, психічних і соціокультурних девіацій у різних індивідів і соціальних груп;

• збереження, підтримка та захист нормального рівня життя і здоров’я людей. Сприяння їм у досягненні поставлених цілей і розкритті внутрішнього потенціалу.

Профілактичні заходи вар’їруюються в залежності від характеру і причин соціальних відхилень. В узагальненому вигляді профілактичні заходи можуть бути визначені як нейтралізуючі, компенсуючи, попереджуючі виникнення обставин, що ведуть до соціальних відхилень; усувають ці обставини; заходи подальшого контролю за проведеною профілактичною роботою. З цього випливає, що профілактика повинна проводитися у формі програмних, запланованих дій, спрямованих на досягнення бажаного результату, запобігання можливих проблем і спостереження за подальшим станом соціального об’єкта.

Реалізація профілактичних заходів здійснюється через систему методів. До числа методів соціальної профілактики можна віднести: профілактичну інформаційно-консультаційну бесіду; системне спостереження; профілактичні тренінги; метод підтримки і стимулювання нових навичок, моделей поведінки, соціального середовища; метод завчасної нейтралізації конфліктної ситуації; метод профілактичного втручання та ін. Найбільш поширеним є метод профілактичної бесіди.

Правильний підбір методів профілактичного впливу, їх своєчасне і професійне здійснення забезпечують ефективність соціальної профілактики. У соціально-педагогічній роботі це означає попередження несприятливого розвитку тих чи інших соціальних процесів, збереження, підтримку і захист нормального рівня життя і здоров’я людей. Профілактика дозволяє вберегти суспільство і особистість від витрат і серйозних зусиль з подолання стійких негативних явищ і процесів. Адже легше попередити і запобігти подальшому розвитку негативного процесу, ніж по тому долати його, протидіючи його проявів і наслідків.

Соціальний статус багатодітних сімей дозволяє розглянути доцільність стимулювання багатодітності понад певної межі, про вироблення критеріїв і параметрів здорової багатодітної сім’ї, про шляхи і способи її підтримки, включаючи пропаганду раціональних життєвих установок. Слід інтенсифікувати допомогу на попередньому етапі, профілактичну, коли здорова багатодітна сім’я не перейшла ще в розряд „проблемних”. Поширення принципів і стереотипів відповідального батьківства сприяло б стабілізації хоча б деяких показників народжуваності на соціально бажаному рівні.

Також можна відзначити наступні напрями соціальної профілактики щодо багатодітних сімей: превентивна робота, спрямована на запобігання або профілактику проблем, які можуть порушити нормальне життя сім’ї; необхідно допомагати будувати відносини в сім’ї, вміти взаємодіяти з членами сім’ї, будувати відносини в сім’ї при відсутності одного з членів сім’ї (батька, матері), брати на себе відповідальність за нормальне життя сім’ї.

Необхідно виділити в роботі з багатодітними сім’ями два види послуг: підтримують послуги (для сімей, які ще можуть впоратися зі своїми проблемами) і захищають послуги (для сімей, які не можуть впоратися зі своїми проблемами і їм необхідно допомогти).

У роботі з багатодітною родиною соціальному педагогу необхідно сконцентрувати зусилля на пропаганді здорового способу життя, сприяти посиленню ролі батьків у вихованні дітей за допомогою залучення їх уваги до проблем дітей в сім'ї, школі, на вулиці. В якості однієї з форм соціально-педагогічної роботи можуть виступати лекторії, конференції для батьків із залученням фахівців з органів соціального захисту, охорони здоров’я, освіти. Соціальний педагог повинен пам’ятати, що багатодітна родина має як слабкі, так і сильні сторони. Тому при взаємодії з нею бажано направляти зусилля на усунення слабких і зміцнення сильних сторін, щоб сім’я усвідомила свої проблеми і знайшла власні сили для їх вирішення.

Соціальний педагог є сполучною ланкою між багатодітною родиною та суб’єктами соціальної допомоги (органи соціального захисту, служба зайнятості, органи освіти, органи охорони здоров’я, муніципальні органи влади, неурядові організації, компетентні фахівці (юристи, психологи, педагоги), підприємства роботи батьків).

Звичайно, оптимальним варіантом було б об’єднання всіх суб’єктів соціальної, соціально-педагогічної допомоги в єдину службу – координуючий орган, в якому соціальний педагог виконував би основну роль, маючи можливість проводити різнопланову діяльність з багатодітними сім’ями: консультування, комплексну діагностику, облік (банк даних таких сімей), диференційовано визначати напрями допомоги, залучати додаткові кошти, забезпечувати взаємодію суб'єктів допомоги, включеність сім’ї в дозвільні, оздоровчі та інші заходи.

Таким чином, при всій своєрідності профілактичного, адаптаційного, реабілітаційного та терапевтичного впливу на соціальні об’єкти в цих процесах є багато спільного. Вони нерідко взаємовпливають один на одного. Уже зазначалося, що деякі терапевтичні методи активно використовуються в адаптації, реабілітації і навіть в профілактиці. Адаптація може служити одним із засобів реабілітації. З іншого боку, реабілітаційні методи використовуються в ході адаптації. І все це спрямовано на досягнення спільної мети – надання соціальної, соціально-педагогічної допомоги шляхом відновлення, збереження або поліпшення здатності до соціального функціонування та забезпечення соціального оздоровлення сімей соціального ризику, в тому числі і багатодітних.