Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В. Семенова та ін.; За ред. З.Н. Курлянд.— 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2005. — 399 с. [1-пВШ-17автор-2005 z s-pedagog] 820000 231 str ukr 25-01-2006

№№ с. внизу

УДК 371(075.8)

Авторський колектив: І.О. Бартенева (5.4); І.М. Богданова (3.1—3.5); І.В. Бужина(4.5); Н.І. Дідусь(2.8; 4.3); М.С. Дми-трієва (1.2); З.Н. Курлянд (1.4; 2.3; 2.4; 2.5; 2.5.1; 2.5.2; 2.7; 4.2); І.А. Левіна (3.6); А.Ф. Ліненко (4.1); М.Ф. Ломонова (2.2; 2.5.3); В.Г. Орищенко (2.9); Т.Ю. Осипова (2.1; 5.1); А.В. Семенова (4.6); Р.І. Хмелюк, |Н.А. Шевченко[(1.1; 1.4.1; 1.4.2); О.С. Цокур (1.3— 1.3.5; 4.4); Г.Х. Яворська (5.3); О.М. Яцій (5.2; 5.5)

Рецензенти:

Е.Е. Карпова — доктор педагогічних наук, професор; О.Я. Чебикін — доктор психологічних наук, професор, академік АПН України

Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В. Семенова та ін.; За ред. З.Н. Курлянд.— 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2005. — 399 с.

У навчальному посібнику розглядаються предмет і методи педагогіки вищої школи, дидактичні моделі змісту навчання студентів, їх самостійна робота, нові технології і комплексні форми організації навчання. Особлива увага приділяється формуванню педагогічної техніки вчителя, специфіці професійно-педагогічної діяльності викладача вищої школи, педагогічному менеджменту та самоменеджменту. Висвітлюються різноманітні аспекти виховної роботи зі студентською молоддю, організація морального, правового, економічного та естетичного виховання.

Розраховано на студентів та викладачів вищих навчальних закладів, аспірантів, магістрантів, учителів-методистів, усіх, кого цікавить педагогіка вищої школи.

ЗМІСТ

Вступ.......7

Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ....9

1.1. Загальні основи педагогіки вищої школи....9

1.2. Сучасні методологічні аспекти педагогіки вищої школи.... 14

1.3. Основи наукового педагогічного дослідження....21

1.3.1. Методологія педагогічного дослідження ... 21

1.3.2. Принципи педагогічного дослідження.... 32

1.3.3. Основні вимоги до проведення педагогічного дослідження ..... 41

1.3.4. Логіка педагогічного дослідження ... 43

1.3.5. Методи наукового педагогічного дослідження .... 51

1.4. Особливості педагогічного процесу у вищому навчальному закладі.... 68

1.4.1. Особливості адаптації молоді у вищому навчальному закладі.... 73

1.4.2. Вікові особливості студентської молоді... 79

Запитання та завдання для самостійної роботи .....84

Рекомендована література...85

Розділ 2. ДИДАКТИКА ВИЩОЇ ШКОЛИ...87

2.1. Мета, завдання та зміст вищої освіти в Україні .... 87

2.2. Дидактичні моделі змісту навчання ... 95

2.3. Принципи та методи навчання у вищому навчальному закладі ...107

2.4. Проблеми навчання у вищому навчальному закладі....117

2.5. Організаційні форми роботи у вищому навчальному закладі ....124

2.5.1. Лекції та методика їх проведення....124

2.5.2. Семінарські та практичні заняття у вищих навчальних закладах...132

2.5.3. Комплексні форми організації навчання....136

2.6. Основи педагогічного контролю у вищих навчальних закладах та основні форми його здійснення....146

2.7. Педагогічна і виробнича практика студентів.... 15 2

2.8. Самостійна робота студентів...155

2.9. Зміст стандартизації і гуманізації вищої професійно-педагогічної освіти на рівні навчальних планів та програм...165

Запитання та завдання для самостійної роботи ....174

Рекомендована література....175

Розділ 3. ІННОВАЦІЇ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ....178

3.1. Сутність педагогічної інноватики....178

3.2. Шляхи оновлення системи вищої освіти в Україні .....188

3.3. Шляхи оновлення вищої педагогічної освіти....193

3.4. Сучасні технології — підґрунтя оновлення професійної підготовки вчителя....201

3.5. Концепція оновлення підготовки майбутніх учителів на основі застосування інноваційних технологій.....213

3.6. Формування готовності майбутніх учителів до інноваційної діяльності в школі засобами моделювання....218

Запитання та завдання для самостійної роботи....222

Рекомендована література....223

Розділ 4. СПЕЦИФІКА ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ 224

4.1. Готовність до педагогічної діяльності ....224

4.2. Професійна усталеність викладача вищої школи.....230

4.3. Педагогічна техніка вчителя....240

4.4. Педагогічний менеджмент...260

4.4.1. Педагогічний менеджмент як сучасна теорія управління освітою...277

4.4.2. Загальна характеристика принципів і функцій педагогічного менеджменту ...289

4.4.3. Сутність професійної діяльності та самоменеджменту керівника вищого навчального закладу як менеджера освіти....305

4.5. Оптимальні умови підготовки майбутніх учителів до формування гуманістичних відносин школярів...318

4.6. Специфіка професійної діяльності вчителя з розвитку мотивації учнів щодо успішності навчальних досягнень...331

Запитання та завдання для самостійної роботи ....340

Рекомендована література....342

Розділ 5. ВИХОВНА РОБОТА ЗІ СТУДЕНТСЬКОЮ МОЛОДДЮ .....344

5.1. Виховна робота зі студентами вищого навчального закладу.....344

5.2. Моральне виховання студентів ...350

5.3. Правове виховання. Правовий всеобуч...357

5.4. Екологічне виховання студентської молоді ....382

5.5. Позааудиторна робота студентів. Робота куратора студентської групи ....394

Запитання та завдання для самостійної роботи ....396

Рекомендована література....398

6

ВСТУП

Науково-технічний прогрес, безсумнівно, зумовлює подальше зростання значущості загальної освіченості будь-якої нації, ролі вищої освіти в суспільстві. Найбільш видатні досягнення в економічному розвитку сучасних країн тісно пов'язані з успіхами у сфері вищої освіти.

Зміни соціальних, економічних умов життя України не обминули й систему вищої освіти, що вимагає нових підходів у вивченні й осмисленні педагогічного процесу у вищому навчальному закладі.

Педагогіка вищої школи вивчає закони і закономірності управління педагогічним процесом у вищому навчальному закладі, що покликаний відповідати кінцевій меті цієї педагогічної системи. Метою вищих навчальних закладів є підготовка спеціалістів вищої кваліфікації, здатних після здобуття відповідної освіти включитися у виробничу діяльність; вирішувати виробничі або наукові завдання і відповідати за їх вирішення. Результативність такої системи вимірюється соціальною та професійною адаптацією її випускників. Це, у свою чергу, зумовлює необхідність засвоєння майбутніми спеціалістами новітніх знань у галузі науки і техніки, ознайомлення із сучасними інформаційними технологіями, а також максимального розвитку активності та самостійності студентів.

Навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі суттєво відрізняється від шкільного орієнтацією на оволодіння методами самостійної навчальної і науково-дослідної

7

роботи, переходом освіти в самоосвіту, а також самостійністю регуляції студентами своєї поведінки та наявністю системи ціннісних відносин, що вже склалися.

Сучасні економічні умови поставили перед українською вищою школою значну кількість соціально-економічних проблем — невиплати заробітних плат і стипендій, збідніння бібліотечного фонду навчальної і наукової літератури, скорочення професорсько-викладацького складу, труднощі з працевлаштуванням молодих спеціалістів тощо, які також впливають на навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі.

Пропонований навчальний посібник розкриває лише деякі проблеми педагогіки вищої школи, не претендуючи на всеохопний аналіз педагогічного процесу у вищому навчальному закладі.

Навчальний посібник призначений для викладачів вищих навчальних закладів, аспірантів, магістрів, учителів-методистів.

Авторський колектив посібника — науковці Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського: кандидати педагогічних наук І.О. Бартєнєва (доцент кафедри педагогіки), І.М. Богданова (професор кафедри педагогіки), І.В. Бужина (доцент, докторант кафедри педагогіки), Н.І. Дідусь (доцент кафедри педагогіки); доктор філософських наук, професор кафедри філософії і соціології М.С. Дмит-рієва; доктор педагогічних наук, професор, завідуюча кафедри педагогіки З.Н. Курлянд; кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки І.А. Левіна; доктор педагогічних наук, професор кафедри музично-інструментальної підготовки А.Ф. Ліненко; кандидат педагогічних наук, доцоцент кафедри педагогіки М.Ф. Ломонова; кандидат економічних наук, професор В.Г. Орищенко; кандидати педагогічних наук, доценти кафедри педагогіки Т.Ю. Осипова, А.В. Семенова; доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки Р.І. Хмелюк; старший викладач кафедри педагогіки [Н.А. Шевченко]; кандидати педагогічних наук Г.Х. Яворська (професор кафедри педагогіки), О.М. Яцій (доцент кафедри педагогіки); доктор педагогічних наук, професор, завідуючий кафедри педагогіки і вікової психології Одеського національного університету імені 1.1. Мечнікова О.С. Цокур.

Автори сподіваються на творче використання читачами одержаної інформації і з вдячністю приймуть пропозиції та критичні зауваження до цього посібника за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26, кафедра педагогіки, тел.: (048) 732-51-05.

8

Розділ 1

ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

1.1. Загальні основи педагогіки вищої школи

Педагогіка вищої школи — наука про навчання та виховання студентів, про формування особистості спеціаліста вищої кваліфікації.

Предмет педагогіки вищої школи — це дослідження особливого виду педагогічної діяльності, спрямованої на розкриття закономірностей і пошук раціональних шляхів навчання та формування спеціаліста вищої кваліфікації.

Педагогіка вищої школи, що виникла на базі загальної (точніше шкільної) педагогіки, розглядає вищі рівні навчання та виховання дорослої людини. Вона тісно пов'язана з такими науками психолого-педагогічного циклу, як загальна дидактика, теорія виховання, історія педагогіки та вищої освіти, наукова організація навчальної і викладацької праці, педагогічна психологія, загальна психологія, фізіологічна психологія, кібернетична педагогіка.

Педагогіка вищої школи, удосконалюючи та уточнюючи свої методи дослідження, установлює зв'язки з низкою математичних наук (передусім з математичною статистикою, теорією ймовірностей і математичною логікою), теорією моделювання, психологією та нейрокібернетикою, соціальними на-

9

уками, насамперед із соціальною психологією, соціологією та соціометрією.

Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук

Традиційно в системі педагогічних наук виокремлюють кілька самостійних галузей:

• історія педагогіки, що вивчає педагогічні ідеї та системи освіти в їх розвитку;

• порівняльна педагогіка, що порівнює системи освіти різних країн з метою найбільш глибокого проникнення в їхню сутність;

• дидактика, тобто теорія навчання та освіти;

• теорія виховання, що розробляє форми та методи виховного впливу;

• школознавство, чи управління освітою, у межах якого розглядають різні форми шкільної організації, а також організацію освіти у навчальних закладах всіх видів та ступенів;

• дефектологія, що вивчає форми і методи навчання людей з фізичними та розумовими вадами (сурдопедагогіка, тифлопе-дагогіка, олігофренопедагогіка, логопедія);

• професійні педагогіки, що вивчають засоби навчання людей, які працюють у певній галузі діяльності (лікувальна, театральна, військова, виправно-трудова педагогіка і т. ін.);

• вікова педагогіка (дошкільна, шкільна, педагогіка вищої школи, педагогіка дорослих, чи андрогогіка).

Отже, педагогіка вищої школи є підрозділом у віковій педагогіці. Проте вона має подвійне підпорядкування, оскільки належить також до професійних педагогік.

Справді, вища освіта є спеціальною, тобто готує спеціалістів певного профілю, певної професії.

Категорії педагогіки вищої школи

Попередньо можна визначити педагогіку вищої школи як науку про виховання, освіту та навчання студентства. До цього визначення вводять три категорії педагогічної науки, до яких слід віднести також категорії навчання та педагогічного про-

10

Загальні основи педагогіки вищої школи

цесу. У широкому розумінні "виховання" означає керівництво розвитком.

Отже, це керівництво набуттям знань, засвоєнням певних поглядів, виробленням правильних звичок, формуванням потреб, інтересів, мотивів, почуттів. Але процес керівництва розвитком може проходити як умисний, тобто як цілеспрямована діяльність спеціально виділених для цієї мети осіб — вихователів, педагогів, кураторів; це виховання у вузькому значенні слова. З іншого боку, на людину в тому чи іншому відношенні впливає вся сукупність життєвих умов, її "виховує життя". Це — широкий зміст поняття виховання.

Категорія освіта містить три складові: 1) здобуття знань, умінь, навичок; 2) формування на цій основі світогляду; 3) розвиток пізнавальних здібностей особистості. Для того щоб зміст освіти став "надбанням" учнів, потрібна система спеціально дібраних педагогічних впливів — навчання; це наступна категорія педагогіки.

Навчання передбачає спільну діяльність учителів та учнів. Учення як категорія педагогіки розглядає лише діяльність самого учня, його особисту працю, спрямовану на оволодіння змістом освіти, хоча насправді це не означає, що самостійна робота учня не повинна бути скерованою, не повинна певним чином організовуватися вчителем.

Як категорія педагогіки педагогічний процес включає всю систему навчальних і виховних засобів, застосовуваних у тому чи іншому навчальному закладі та організованих відповідно до вимог педагогіки.

Необхідно зазначити, що категорії як найбільш загальні поняття науки у різних галузях педагогіки не відрізняються за назвою. Але цілком очевидно, що ці категорії мають специфіку залежно від того, який ступінь навчання ми розглядаємо. Так, зміст освіти в середній загальноосвітній школі та вищому навчальному закладі різний; значно різняться і методики виховного впливу, що застосовуються у школі та ВНЗ. Спільність категорій дає можливість включити педагогіку вищої школи до цілісної системи педагогічних знань; специфіка цих категорій — основа становлення педагогіки вищої школи як самостій-

11

__________________________________________________Розділ 1

ної галузі дослідження та практики. Між окремими категоріями педагогічної науки та між відповідними явищами педагогічної практики є складна система зв'язку, тому виділення категорій є абстракцією, хоча й цілком виправданою, що забезпечує точність наукових міркувань.

Категорію освіта не можна визначати як просту суму знань, умінь, навичок, що відповідає усталеному рівню. До освіти обов'язково слід включати виховання необхідних для професії якостей та властивостей особистості (наприклад, здобуття математичної мовної культури, розвиток технічного, педагогічного, медичного мислення, уміння збагнути фізичний, хімічний зміст явищ тощо). До освіти має включатися також уміння творчо застосовувати та самостійно поповнювати, трансформувати і розвивати знання.

Важливе місце у дидактиці вищої школи мають поняття складність, трудність, надійність, якість. Складність навчального матеріалу є поняттям об'єктивним та інформаційним, трудність — суб'єктивним, психолого-педагогічним. Надійність засвоєння пов'язана із "засвоюваністю" знань. На жаль, не всі викладачі вищих навчальних закладів розрізняють поняття "складність" і "трудність", інколи замінюючи друге першим, застосовують у цьому випадку суто інформаційний підхід, не використовуючи психологізм у викладанні.

Зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками

Педагогіка вищої школи — суспільна гуманітарна наука. Вона пов'язана з іншими науками: педагогічною психологією, логікою, філософією, соціологією, частинними методиками тощо.

Педагогічна психологія. Педагогіка вищої школи не може вирішити своїх завдань без такої науки, як психологія, що вивчає такі важливі питання:

• психологію студентства на різних етапах навчання;

• закономірності розвитку особистості молодої людини в умовах навчання у вищому навчальному закладі;

• діяльність розумового апарату студентів у процесі засвоєння знань та умінь;

• психолого-педагогічні принципи керування навчальним процесом у вищому навчальному закладі та багато інших.

12

Загальні основи педагогіки вищої школи

Ці психології враховують під час складання навчальних тестів, програм, написання підручників і навчальних посібників. Психологія допомагає педагогам вищих навчальних закладів подолати захисні системи людської психіки та відкрити секрети найбільш раціонального навчання.

Навчальний предмет — це логічно оброблений науковий матеріал. Він передбачає бездоганну логічну послідовність викладання та засвоєння знань, ясність визначень. Логіка дає змогу розкрити склад і структуру навчального процесу, встановити внутрішні зв'язки складових елементів його, забезпечити логічний виклад матеріалу, розвиток логічного мислення у студентів — здатності їх визначати та класифікувати, узагальнювати й абстрагувати, доводити і спростовувати.

Будучи наукою суспільною та соціальною, педагогіка вищої школи не може обійтись без такої науки, як соціологія. Соціологічні дослідження, а також дані статистики, допомагають ученим і педагогам виявити тенденції та закономірності тих чи інших явищ, пов'язаних з навчанням і вихованням студентів.

Педагогіка вищої школи становить основу для викладання всіх дисциплін. Частинна методика є додатком до загальних принципів педагогіки, до викладання певного предмета. Частинна методика — це наука про керування процесом навчання певної дисципліни. Частинних методик стільки, скільки загальноосвітніх та спеціальних дисциплін викладається у вищому навчальному закладі.

Слід зазначити, що всі кафедри вищого навчального закладу так чи інакше займаються методикою викладання: вони визначають зміст предмета, розробляють завдання курсових і дипломних робіт, обговорюють лекції, встановлюють засоби перевірки знань студентів та критерії їх оцінки, створюючи навчальні посібники, підручники. Методична робота кафедр завжди має спиратися на загальну теорію навчання та виховання, урахування дидактичних принципів педагогіки вищої школи.

Методи педагогіки вищої школи здебільшого збігаються з традиційними методами дослідження шкільної педагогіки: 1) методи спостереження, у тому числі опосередковане, суцільне та вибіркове; 2) метод виділення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду; 3) метод діагностичного перевірювального (уточнюючого) та перетворюючого (формуючого) експерименту; 4) метод природних лабораторних експе-

13

______________________________________________Розділ 1

риментів, що проводяться на основі педагогічної, зокрема дидактичної, гіпотези; 5) метод тестування (тестом прийнято називати перевірювальне або діагностуюче завдання стандартної форми, стандартизоване звичайно і за питаннями та за відповідями); 6) педагогіка вищої школи, насамперед теорія виховання студентства, використовують також методи конкретних суспільних досліджень (анкетування — іменне, анонімне, відкрите, закрите; інтерв'ювання — звичайне та формальне), вивчення навчальної документації, письмових робіт студентів.

Розвиток педагогіки вищої школи на етиці перелічених вище наук внаслідок процесу диференціації та інтеграції наукового знання веде до запозичення і використання при подальшій трансформації неспецифічних для педагогіки методів цих наук уже не на рівні обслуговування й обробки, а на рівні "вростання" цих методів у процес саме педагогічних досліджень. До них слід віднести: 1) методи розрахунку та вимірювання; 2) методи моделювання; 3) застосування структурно-логічних, інформаційних, у тому числі алгоритмічних, граф-схем; 4) фізичне (зокрема електронне) моделювання діяльності педагога, екзаменатора, спільної діяльності вчителя й учня; 5) створення технічних засобів, на яких можна "програвати" дидактичні ситуації та здійснювати відповідний тренаж; 6) використання математичного моделювання і математичних методів дослідження.

Предмет і методи педагогіки вищої школи нерозривно пов'язані. Педагогічне дослідження є надзвичайно складним процесом, оскільки має справу з людиною — істотою суто індивідуальною у своєму розвитку, яка зазнає, навіть у період її дослідження, істотних змін.