4) Спишіть, вставляючи замість крапок пропущені літери.

Через кілька хвилин понад полками пішла на захід ав..ац..я. Здавалось, що літаки ідуть зовсім беззвучно, німими с..луетами, виключивши всі свої мотори. Гул ескадр..л..й цілком перекривався гулом наземної арт..лер..ї. Якось після вечері у вагоні зав’язалась жвава д..скус..я. Мабуть, ніде доцільна думка, свіжа ін..ц..ат..ва не поширюється з такою блискавичною швидкістю, як на фронті. Піднявшись десь із далеких аеродромів, на рівні зірок ідуть могутні машини, г..ганти стратег..чної ав..ац..ї. Арт..лер..стами командував Саша Сіверцев. Шура стала на роботу в один з мінських госп..талів. Багіров, діставши знову підводи

з транспортної роти, вкладався з матер..альною частиною. Мови йде, чую, про японських рибалок, що потерпіли від ядерних випробувань, від рад…оактивного попелу, що випав десь там на голови їм. Черниша будинок вразив своєю арх..тектурною досконалістю. З своїм колект..вом Зоя особливо зріднилася в роки війни. Несподівано виринув край шляху с..лует польової будки трактор..стів. Швидко світало. Пасаж..ри на палубі заворушились.

(З тв. О. Гончара)

Повторення вивченого про мовлення. Види мовленнєвої діяльності.

Види мовленнєвої діяльності

Форма мовлення Види мовленнєвої діяльності

Сприйняття мовлення Продукування мовлення

Усне мовлення Слухання Говоріння

Писемне мовлення Читання Письмо

Мовлення — це процес безпосереднього використання мови всім народом і кожною окремою особою.

Мовленнєва діяльність — сукупність психофізичних дій людини, що спрямовуються на сприймання і розуміння мовлення, а також на виникнення його в усній і письмовій формі. Оволодіння мовою відбувається на функціонально-комунікативній основі, тобто в процесі мовленнєвої діяльності.

Мовленнєва діяльність включає чотири види: аудіювання, читання, говоріння, письмо.

Аудіювання — вид мовленнєвої діяльності, під час якого людина одночасно сприймає усне мовлення й аналізує його (здійснює смислову обробку інформації)

Глобальне:Усвідомлення загального змісту в повідомленні

Детальне: Детальне (повне) усвідомлення всіх елементів повідомлення

Критичне: Визначення власного ставлення до почутого

Дома шнє завдання

Дібрати текст для детального аудіювання, розробити до нього тести.

ПРЯМА МОВА

Пряма мова — чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

П — пряма мова; а — слова автора.

А: «П.(!?)»

«П,(!?)» — а.

«П,— а,— п!(.?)»

«П,(!?) — а.— П. (!?)»

«П, (!?) — а: П!(?)»

«П.(!?)» — «П.(!?)» — «П.(!?)»

— П.(!?). — «П.(!?)» — П.(!?)

Непряма мова передає лише зміст чужого мовлення.

Передача прямої мови непрямою

1. Розповідне речення → підрядним з’ясувальним (спол. що).

2. Спонукальне речення → складнопідрядним (щоб) або простим

реченням разом із підсилювальною часткою а.

3. Питальне речення → питальні слова → на сполучні засоби у СПР.

4. Заміна проблематична або неможлива

До характерних ознак тексту, крім його лексико-граматичних та стилістичних особливостей, належать і складові частини. Текст може мати однорідну й неоднорідну будову. З різних

міркувань у виклад одного автора вводяться фрагменти з інших творів, висловлювання інших авторів. Цей матеріал може бути відтворений дослівно або переданий зі збереженням тільки

змісту. Усне або письмове мовлення іншої особи, що вводиться в текст авторською

ремаркою зі збереженням лексичних, граматичних та інтонаційних особливостей, називається прямою мовою.

Особливо велике художньо-зображальне значення має пряма мова в красному письменстві. У конструкціях з прямою мовою знаходять вираження дії персонажів, їх обмін думками, виявлення волі й почуттів. Послуговуючись можливостями різних видів відтворення чужої мови, художня література досягає глибокої експресивності та мистецької витонченості.

Непряма мова — це форма чужої мови, що будується на основі безпосереднього висловлювання, але передається від особи автора за допомогою підрядних речень з певними скороченнями. Непряма мова дає можливість опускати нецікаві, неважливі, вже відомі деталі. А також вживається, коли автор не має потреби відтворювати своєрідність мовлення персонажів. Крім прямої і непрямої мови, є ще так звана невласне пряма мова. Вона характеризується тим, що в ній зберігаються лексичні й синтаксичні особливості чужого висловлювання, але передається висловлювання не від імені персонажа, а від імені оповідача.

Автор ніби безпосередньо виражає думки й почуття свого героя, мовить його словами.

Виникла невласне пряма мова на основі прямої й непрямої, поєднавши риси їх обох. Від прямої мови — будова речень, інтонування, ритмомелодика, експресія; від непрямої — виклад від

автора і тісний зв’язок з авторською манерою оповіді. Невласне пряма мова характерна лише для художнього стилю.

Тренувальні вправи.

1) Перепишіть, розставляючи розділові знаки. Вставте, де потрібно,пропущені букви, розкрийте дужки.

Бач як міцно заснув дивуєт..ся мати. (Панас Мирний)

Змилуйся над наш..ю молодіст..ю над нашою любов..ю ридала Мирослава. (І. Франко) Та які у вас айстри хороші! Сказав Метелик милуюч..сь клумбою. (А. Шиян) Кукурузо (в)раз спинився.

Взять рушницю? Не треба! прохопився я потім додав Ніколи.(В. Нестайко) На моє питання Коли пр..йде потяг ніхто (не)міг відповісти. Бідна дівч..но сказав Захар що я можу тобі порадити. (І. Франко)

2) Складіть речення з прямою мовою таким чином, щоб запропоновані словосполучення і речення виступали в ролі слів автора.

Відповідає ґречно; сказав режисер юнакові; мати вчила; каже старший брат, посміхаючись; відповів на те вартовий і додав; тихо відповіла Оксана, стримуючи сльози.